Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 359/1239/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 359/1239/24 Суддя (судді) першої інстанції: Муранова-Лесів І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Красюка Богдана Володимировича про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Красюка Б.В., яким просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №495870 від 22 січня 2024 року, винесену поліцейським взводу 1 роти 1 БУПП в Полтавській області ДПП рядового поліції Красюком Б.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року позов задоволено: - скасовано постанову поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Красюка Б.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №495870 від 22 січня 2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та змінено стягнення, накладене за ч. 1 ст. 122 КУпАП, з 3400 гривень на 340 гривень; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 частину понесених судових витрат, які складаються: з витрат по сплаті судового збору в сумі 536 гривень 80 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 4000 гривень, всього на загальну суму 536 гривень 80 копійок. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не залучено належного відповідача до участі у справі. Апелянт наголосив, що належним відповідачем у даній справі є саме Департамент патрульної поліції, водночас судом першої інстанції не вчинено дій щодо заміни неналежного відповідача або залучення Департаменту патрульної поліції в якості співвідповідача. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, поліцейським взводу 1 роти 1 БУПП в Полтавській області рядовим поліції Красюком Б.В. 22 січня 2024 року винесена оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №495870, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень (а.с.5). Зі змісту постанови вбачається, що 22 січня 2024 року об 11 год. 19 хв., а/д МОЗ, Київ-Харків-Довжанський, 395 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом СВ MB S3 AXR-1, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, перевозив вантаж згідно ТТН масою 949 кг. та перевищив дозволені величини визначені технічними характеристиками на 219 кг, чим порушив п. п. 22.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року №1094, Постанову Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 та ст. 15 Закону України "Про дорожній рух". Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Красюка Б.В. не було підстав не враховувати наявність у водія ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом посвідчення водія НОМЕР_2 , вважати його недійсним та притягати останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху у тому числі передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів. Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме той орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КпАП України покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП - Департамент патрульної поліції. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №757/30991/18-а, від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 та від 26 грудня 2019 року у справі №724/716/16-а. Відповідно до п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31 жовтня 2016 року № 1114), Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штамп. Викладене свідчить, що у спірному випадку органом Національної поліції є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, поліцейський взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Красюка Б.В. , уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. Однак, Департамент патрульної поліції як суб`єкт владних повноважень до участі у розгляді цієї адміністративної справи у якості відповідача судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом не здійснено. Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, водночас у даній справі належним відповідачем є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого прийнята оскаржувана постанова. Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. За привалами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як було підкреслено вище, позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що він заявлений до неналежного відповідача. При цьому, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26 червня 2019 року у справі №303/3794/17, від 09 вересня 2019 року у справі №821/2089/17, від 09 жовтня 2019 року у справі №456/2935/15-а, від 30 вересня 2019 року у справі №819/940/18 та від 31 жовтня 2019 року у справі №826/17241/16. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення ОСОБА_3 до суду із позовом до неналежного відповідача, що було залишено поза увагою Деснянського районного суду міста Києва та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб`єктного складу сторін, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, однак з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови. При цьому, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не надає оцінку висновкам суду першої інстанції щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у даній справі постанові про накладення адміністративного стягнення. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Красюка Богдана Володимировича про скасування постанови - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку