Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 361/5041/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 361/5041/23 Суддя першої інстанції: Радзівіл А.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Заїки М.М., суддів - Ганечко О.М., Голяшкіна О.В., при секретарі - Малій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на проголошене о 14 годині 30 хвилин рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2024 року, повний текст якого складено 16 січня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Журавського Євгенія Руслановича, Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до поліцейського 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Журавського Євгенія Руслановича (далі - відповідач-1, інспектор поліції) про скасування постанови серії ЕАС №7194851 від 19.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КпАП України. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2023 залучено до участі у справі належного відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ НП у м. Києві). Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.01.2024 позов задоволено - постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7194851 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 536,80 грн. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у той час як останнім цей факт заперечується. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Головне управління Національної поліції у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до ГУ НП у м. Києві відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що інспектор поліції проходить службу в Управлінні патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, а відтак саме Департамент є належним відповідачем у цій справі, а не ГУ НП у м. Києві. Крім того, наголошує, що всупереч норм ч. 5 ст. 162 КАС України відповідачу-2 було надано строк, що складає менше 15 днів, для подачі відзиву на позов, а також не розглянуто клопотання про заміну неналежного відповідача. Після усунення визначених в ухвалі від 21.02.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалами від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.03.2024. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю. Позивач наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Інспектор поліції, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з огляду на таке. Вирішуючи цей спір по суті, суд першої інстанції встановив, що інспектором поліції 19.06.2023 було складено постанову серії ЕАС №7194851 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 6; далі - оскаржувана постанова), якою до ОСОБА_1 , за порушення пп. «б» п. 2.9 Правил дорожнього руху України застосовано передбачене ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190 грн. При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що 19.06.2023 о 17:22 на 26 км автомобільної дороги М01 водій здійснював перевезення вантажу, довжина якого виходила за межі габаритного ліхтаря більше як на 1 метр, не будучи позначеним відповідним дорожнім знаком. Окрім того, через вантаж задній номерний знак був закритим і чітко не читався з відстані 20 метрів. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 7, 121-3, 251, 280, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на необґрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності через відсутність доказів вчинення нею правопорушення. Разом з тим, розглядаючи цей спір по суті у такому суб`єктному складі учасників справи, суд першої інстанції не врахував такого. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. За змістом статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених частиною першою статті 121-3). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КпАП України, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів. Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КпАП України покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а. Відповідно до пунктів 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31.10.2016 № 1114), Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штамп., Викладене свідчить, що у спірному випадку органом Національної поліції є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, поліцейський 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві, молодший лейтенант поліції Журавський Є.В., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. Однак, як правильно підкреслив апелянт, Департамент патрульної поліції як суб`єкт владних повноважень до участі у розгляді цієї адміністративної справи у якості відповідача судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом не здійснено. Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. У цій справі належним відповідачем є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого прийнята оскаржувана постанова. Поряд з цим, Департамент патрульної поліції Національної поліції України до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було. У свою чергу, залучивши до участі у справі в якості належного відповідача Головне управління Національної поліції у м. Києві ухвалою від 16.10.2023, Броварський міськрайонний суд Київської області не врахував, що інспектор поліції перебуває у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції, а не ГУ НП у м. Києві. Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. За привалами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як було підкреслено вище, позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що від заявлений до неналежного відповідача. При цьому, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача. Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до неналежного відповідача, що було залишено поза увагою Броварського міськрайонного суду Київської області та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб`єктного складу сторін, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Поряд з цим колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ч. 5 ст. 162 КАС України в частині надання менше ніж 15 днів для подачі відзиву на позов, оскільки розгляд цієї справи здійснюється за правилами ст. 286 КАС України, тобто протягом десяти днів з моменту відкриття провадження. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - задовольнити повністю. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2024 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя М.М. Заїка Судді О.М. Ганечко О.В. Голяшкін Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року.