Постанова Київський апеляційний суд № 756/9125/23

Постанова Іменем України 02 липня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/10971/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Немировської О. В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва в складі судді Шевчука А. В. від 12 лютого 2024 року у справі №756/9125/23 Оболонського районного суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И В: У липні 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА») звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань у договірних відносинах, просив стягнути з останньої заборгованість за кредитом у сумі 46 327, 05 грн та за прострочення виконання зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України стягнути інфляційні втрати у сумі 14 685,69 грн та 3% річних у сумі 2 250,35 грн. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що 20.06.2023між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4343665 в електронній формі, відповідно до умов якого Позивач надав Відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000,00грн зі строком надання кредиту 20днів, із застосуванням зниженої % ставки у розмірі 1,33 % та з можливість пролонгації дії договору, передбаченої розділом 4 Договору, і стандартною% ставкою - 1,90 % в день, а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та внести плату за кредитом з урахування черговості погашення заборгованості. Позивач свої зобов`язання перед Відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі. Відповідач частково здійснювала оплату за відсотками, передбачену умовами договору та здійснювала пролонгацію строку дії договору, аж до 04.09.2021, після чого зобов`язання перестала виконувати. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором Відповідачка станом на 18.07.2023 має заборгованість у розмірі 46 327,05 грн, яка складається: 14 992,50 грн - тіло кредиту; 31 334,55 грн - заборгованість за нарахованими процентами. За договором факторингу №03-05/2022 від 03.05.2022, укладеним між ТОВ «АВЕНЕТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», за яким до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 46 327,05грн, яка складається: 14 992,50грн - тіло кредиту; 31 334,55 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Крім того, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» просив суд також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь інфляційні втрати за період з грудня 2021 по червень 2023 року у сумі 14 685,69 грн та 3% річних з 04.12.2021 по 18.07.2023 у сумі 2 250,35 грн. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.02.2024 позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що суд помилково стягнув з неї інфляційні втрати та 3% річних всупереч наявному мораторію на їх стягнення у період дії воєнного стану запровадженому Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022. В іншому доводи апеляційної скрги зводяться до недоведеності факту укладення кредитного договору в електронній формі з використанням інформаційно телекомунікаційної системи первісного кредитора та недоведеності виконання його своїх зобов`язань з перерахуваня їй кредитних коштів. Крім того, ввжала, що розмір заборгованості, з урахуванням її погашень кредиту у сумі 14 707,64 грн має становити 5 992,36 грн. За вказаних обставин, просила скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач подав до суду відзив, у якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Посилався на те, що сторони погодили всі істотні умови у електронному кредитному договорі, який був укладений за допомого інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора, і такий договір виконувався відповідачкою, а тому відсутні підстави вважати, що такий договір не було укладено. Відповідач, належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на заочне рішення суду від 12.02.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 70, 72). Позивач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги відповідача на заочне рішення суду від 12.02.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 71, 73, 108-109). За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки дана справа є малозначною та ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 20.06.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №4343665 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року (далі Правила) (додаються) та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 20 днів. Дата повернення кредиту 10.07.2021 року вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. (п. 1.4. кредитного договору). ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки. За договором факторингу №03-05/2022 від 03.05.2022, укладеним між ТОВ «АВЕНЕТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», за яким до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 46 327,05грн, яка складається: 14 992,50грн - тіло кредиту; 31 334,55 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення тіла кредиту та відсотків за кредитним договором, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що за умовами Кредитного договору ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн зі строком надання кредиту 20 днів, із застосуванням зниженої % ставки у розмірі 1,33 % та з можливість пролонгації дії договору, передбаченої розділом 4 Договору, та стандартною % ставкою - 1,90 % в день, а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та внести плату за кредитом з урахування черговості погашення заборгованості, передбаченої розділом 6 Договору (том 1, а. с. 89-98). Відповідно до п. 6.3 Договору у першу чергу здійснюється погашення простроченої суми відсотків та кредиту, у другу чергу - строкові зобов`язання по відсоткам та по кредиту, у третю чергу здійснюється сплата інших платежів. 04.07.2021 відповідач здійснила оплату на рахунок Кредитора в розмірі 3 000,00 грн, з яких 2 992,50 грн - оплата відсотків; 7,50 грн - оплата за тілом кредиту. 07.07.2021 відповідач здійснила оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих відсотків 598,20 грн, у зв`язку із чим відбулося продовження строку дії договору, ще на 20 днів, до 27.07.2021 з стандартною % ставкою - 1,90 в день. 24.07.2021 відповідач здійснила часткову оплату відсотків на рахунок Кредитора у розмірі 300,00 грн. 25.07.2021 відповідач здійснила часткову оплату відсотків на рахунок Кредитора у розмірі 300,00 грн. 26.07.2021 відповідач здійснила оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих відсотків 5 497,15 грн, у зв`язку із чим відбулося продовження строку дії договору, ще на 20 днів, до 04.09.2021 із стандартною % ставкою - 1,90 в день. 04.09.2021 відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів перед Кредитором не виконала та не укладала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, тому дію кредитного договору було автопролонговано на 90 днів згідно п. 4.3 договору. Отже, строк дії кредитного договору почався з 20.06.2021 строком на 20 днів, тобто до 10.07.2021 зі зниженою відсотковою ставкою 1,33 % в день та з 07.07.2021 дію договору пролонговано до 04.09.2021 з стандартною % ставкою - 1,90 в день та 04.09.2021 дію кредитного договору було автопролонговано на 90 днів з стандартною % ставкою - 1,90 в день, згідно п. 4.3 договору. Таким чином строк дії договору почався 20.20.2021 та закінчився 03.12.2021 року. При цьому, з 20.06.2021 до 07.07.2021 діяла знижена відсоткова ставка 1,33 в день, а інший період діяла стандартна відсоткова ставка 1,90 в день. Із розрахунку заборгованості (картки обліку договору) вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та відсоткової ставки та нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 1,33 % за кожен день в період з 20.06.2021 по 07.07.2023 включно, а також у розмірі 1,90 % за кожен день в період з 08.07.2021 по 03.12.2021 включно. Після 03.12.2021 жодних відсотків, відповідачці не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 46 327,05 грн, яка складається: 14 992,50 грн - тіло кредиту; 31 334,55 грн - заборгованість за нарахованими процентами (том 1, а. с. 72-88). Крім того, з розрахунку заборгованості (картки обліку договору) також вбачається, що ОСОБА_1 здійснила платежів за договором на загальну суму 14 707,64 грн, з яких: 7,50 грн - погашення тіла кредиту; 14 700,14 грн - оплата відсотків. Розрахунок заборгованості (картка обліку договору) містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором. Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорював у судовому порядку положення даного кредитного договору, що стосуються відсотків. Оскільки відповідач, в апеляційній скарзі визнала факт повернення грошових коштів за договором 14 707,64 грн та фактично визнала вимоги в частині 5 992,36 грн, доводи щодо неукладеності договору та неотримання коштів на кредитну картку правового значення не мають. Очевидно, що дії відповідачки, щодо заперечень факту укладеності договору та отримання коштів на свій картковий рахунок, суперечить її попередній поведінці, що проявлялася у сплаті нею відсотків та тіла кредиту за користування коштами, які нараховувалися та списувалися Кредитором з урахуванням черговості платежів і є недобросовісними. Аналогічний висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі 390/34/17. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків та черговості зарахування платежів позичальника, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач зверталася до суду з позовом про визнання недійсними та неправомірними умов щодо черговості зарахування здійснених нею платежів, які зараховувалися кредитором спочатку в рахунок погашення відсотків, а потім в рахунок погашення тіла кредиту. В матеріалах справи також відсутні належні докази, що розрахунок заборгованості здійснено невірно, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта (спеціаліста), щодо розміру нарахування відсотків, з урахуванням черговості списання платежів. Наданий Банком до позовної заяви розрахунок заборгованості (картка обліку договору) підписаний уповноваженою особою кредитора, містить інформацію щодо предмета доказування, а отже згідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом на підтвердження позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів спростування наданого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотках. Контррозрахнок наданий відповідачкою, стосуються лише сплачених нею платежів за розрахунковий період, зазначений у розрахунку заборгованості, які, як вона вважала мали бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, однак такі її розрахунки є помилковими адже не враховують погоджені умови щодо черговості зарахування платежів. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за тілом кредиту та відсотками є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду, щодо задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи наступне. Як вже зазначалось вище, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» просив суд також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь інфляційні втрати за період з грудня 2021 по червень 2023 року у сумі 14 685,69 грн та 3% річних з 04.12.2021 по 18.07.2023 у сумі 2 250,35 грн Проте, за договором факторингу №03-05/2022 від 03.05.2022, укладеним між ТОВ «АВЕНЕТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», до останнього 03.05.2022 перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 46 327,05 грн, яка складається: 14 992,50 грн - тіло кредиту; 31 334,55 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Отже, всі нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, здійснених фактором, до моменту набуття права вимоги (03.05.2022) є неправомірними, адже такі компенсаційні нарахуванням можуть бути нараховані фактором виключно після отримання права вимоги за зобов`язанням. Оскільки право вимоги набуто 03.05.2022, то колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 передбачено, що у період дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності, передбаченою ст. 625 ЦК України, а тому інфляційні втрати та 3% річних нараховані фактором під час дії воєнного стану не підлягають стягненню з відповідачки. Однак вищевказаного суд першої інстанції не врахував, а тому помилково дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 інфляційні втрат у сумі 14 685,69 грн та 3% річних у сумі 2 250,35 грн, у зв`язку із чим, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення в частині задоволених позовних вимог на суму 16 936,04 грн, то за приписами ч. 13. ст. 141 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України). При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Відтак, з урахуванням зустрічного зарахування суми судового збору сплаченої відповідачем за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 710,18 грн. У справі №755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Оскільки від відповідача або його представника не надходило окремої заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу і не зазначено доводів щодо незгоди із стягнутим розміром витрат на правову допомогу судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу, визначені ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України. За вказаних обставин, а також з огляду на врахування судом першої інстанції співмірності розміру витрат складності розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідачку понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 14 685,69 грн та 3% річних у сумі 2 250,35 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 46 327 (сорок шість тисяч триста двадцять сім) грн 05 коп. - залишити без змін. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року в частині розподілу судових витрат - змінити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» судовий збір у сумі 710 (сімсот десять) грн 18 коп. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Реквізити сторін: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ: 44559822; місцезнаходження: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ. Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська