Постанова Хмельницький апеляційний суд № 689/1555/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Хмельницький Справа № 689/1555/25 Провадження № 22-ц/820/159/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 689/1555/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Куркевичем Олегом Віталійовичем, на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року у складі судді Мазурчака В.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У серпні 2025 року ТзОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 22033000091102 від 17 жовтня 2018 року у розмірі 34231,11 грн, у тому числі 26363,63 грн заборгованість по тілу кредиту, 1043,71 грн заборгованість по процентах, 6823,71 грн заборгованість по комісії, також позивач просив стягнути 932,82 грн інфляційних втрат та 153,85 грн 3% річних. На підтримання заявлених позовних вимог позивач посилався, що 17.10.2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22033000091102. Відповідно до Кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов`язується надати клієнту кредит у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути надані кредитні кошти, сплатити проценти та комісії, а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій із зняття коштів з рахунку, здійснення платежів за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість. 15 грудня 2021 рjre згідно умов Договору факторингу № 15/12/21, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 22033000091102 від 17.10.2018 року на користь ТзОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», в тому числі набуто право вимоги до відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 34231,11 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 26363,63 грн, заборгованість по відсотках: 1043,77 грн, заборгованість по комісії: 6823,71 грн. Крім того позивач посилався, що оскільки заборгованість відповідачки за кредитним договором № 22033000091102 складає 34231,11 грн, отже, з боржника на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 932,82 грн, за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року та 3% річних у розмірі 153,85 грн, нараховані за період з 15.12.2021 року по 31.12.2021 року. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22033000091102 від 17 жовтня 2018 року у розмірі 27407,4 грн, що включає 26363,63 грн заборгованості по тілу кредиту та 1043,77 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 932,82 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 153,85 грн, судовий збір у розмірі 1954,37 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2420,37 грн, у решті позовних вимог відмовлено. ОСОБА_1 та її представник адвокат Куркевич О.В. подали апеляційну скаргу, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необгрутованим, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Так представник апелянтки вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності у нього право вимоги до відповідачки. Сам по собі договір відступлення права вимоги не є підставою для правонаступництва, за відсутності здійснення оплати нового кредитора на рахунок первісного суми в рахунок відступлення права вимоги. Відтак, у даній справі відсутні належні та допустимі докази здійснення повної оплати між сторонами за договором факторингу. Окрім того, позовна заява не містить копій усіх договорів відступлення права вимоги (факторингу), починаючи від первісного кредитора і закінчуючи позивачем. Відтак, оскільки відсутні докази наявності права вимоги, то у позові в частині стягнення тіла кредиту та відсотків суд мав би відмовити. Питання правонаступництва, тобто наявності права вимоги саме у відповідача судом не досліджувалось, дані обставини не встановлювались. Крім того, судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідачки 932,82 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 153,85 грн, оскільки наявні правові підстави для застосування п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який забороняє нараховувати неустойку, штраф, пеню за таке прострочення у період дії карантину та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який також забороняє нараховувати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Тобто, починаючи з 11 березня 2020 року і по теперішній час, позивачем чи попередніми кредиторами не могла нараховуватись неустойка, штраф, пеня чи відповідальність за ст. 625 ЦК України. Також вказує представник апелянта, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тому вважає, що обсяг адвокатських послуг не є співмірним та реальним, оскільки справа є типовою не вимагає досить великого часу для формулювання правової позиції, формування позову та інших процесуальних документів, розглядатиметься у письмовому провадженні, що не буде викликати додаткових витрат на участь у судових засіданнях, тому у вимозі про стягнення коштів на правову допомогу просить відмовити у повному обсязі. Рішення суду в частині відмови у стягнення 6823,71 грн комісії, в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 17.10.2018 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Банк Кредит Дніпро» кредитний договір № 22033000091102. Відповідно до п.1.1. даного кредитного договору, банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлений даним Договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним Договором в повному обсязі. За цим Договором позичальникця отримала кредиту на суму 38100 грн, строк кредитування 36 місяців; кінцева дата повернення кредиту: 17.10.2021 року; цільове призначення: на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 1,99% від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом: 56% річних (пункт 1.2.). Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 14 грудня 2021 року, ОСОБА_1 отримала 381000 грн кредиту, при цьому заборгованість по тілу кредиту становить 26363,63 грн., по процентах - 1043,77 грн, по комісії: 6823,71 грн. Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначав, що банк, правонаступником якого він є, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови підписаної угоди щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк, тому має заборгованість у розмірі 34231,11 грн., крім того, просив стягнути суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим просили задовольнити позовні вимоги. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до цілком законного та обґрунтованого висновку, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми кредиту за його надання. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТзОВ «Цикл Фінанс» укладеного договір факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року. Додатком №1 до цього договору є Реєстр боржників. Додатком № 2 та № 3 є Акти приймання-передачі Реєстру Боржників від 15 грудня 2021 року до Договору факторингу. Відповідно до платіжної інструкції № 3251 від 15 грудня 2021 року на виконання договору факторингу ТзОВ «Цикл Фінанс» перерахувало АТ «Банк Кредит Дніпро» 9 500 001 грн оплати згідно Договору факторингу № 15/21/21 від 15 грудня 2021 року. Відповідно до Реєстру Боржників ТзОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 22033000091102, загальний розмір заборгованості 34231,11 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 26363,63 грн, заборгованість по відсотках: 1043,77 грн, заборгованість по комісії: 6823,71 грн. Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного між сторонами договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року, тому з огляду на докази наявні в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності права вимоги нового кредитора до боржника, слід відхилити. Крім того, в суді першої інстанції ні відповідачка ні її представник в поданому відзиву на позов не заперечували щодо укладення між первинним кредитором та позичальницею кредитного договору та переходу права вимоги до нового кредитора, а лише заперечували проти задоволення позовної вимоги про стягнення комісії за користування кредитом та витрат на правничу допомогу. В зв`язку з цим доводи апреляґційної скарги, що позивачем не надано належних доказів наявності у нього право вимоги до відповідача, так як відсутні належні та допустимі докази здійснення повної оплати між сторонами за договором факторингу, а позовна заява не містить копій усіх договорів відступлення права вимоги (факторингу), починаючи від первісного кредитора і закінчуючи позивачем слід відхилити. Позивачем надано відповідний договір відступлення права вимоги (факторингу), укладений між банком і позивачем, а також надано суду письмові докази повної оплати за договором факторингу і вказані докази апелянтом жодним чином не спростовано. Також позивачем окрім вимоги про стягнення заборгованості за кредитом заявлено вимоги про стягнення з відповідачки інфляційних втрат у розмірі 932,82 грн, за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року та 3% річних у розмірі 153,85 грн, нараховані за період з 15.12.2021 року по 31.12.2021 року. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України). Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»). Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»). Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №

651. Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції прийшов до законного висновку про стягнення цих коштів, оскільки позивачем при нарахування дотримано вимоги закону, оскільки кошти нараховувалися в період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року. З врахуванням викладеного та норм чинного законодавства колегія суддів вважає, що доводи апелянта про безпідставність стягнення з відповідачки 932,82 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 153,85 грн з посиланням на п.п 15,18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є необґрунтованими. Колегія суддів також не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в цій частині рішення суду також є законним та обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до ч. 8. ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача Кеню Д.В. представляв інтереси ТзОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» на підставі Договору про надання правової допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року. Разом із позовною заявою ТзОВ «Цикл Фінанс» було додано: Договір № 43453613 від 02.01.2025 року про надання правової допомоги; Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 15.08.2025 року на суму 3000 грн; детальний опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кеню Д.В. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 3000 грн; Додаткову угоду №22033000091102 від 15.08.2025 року до Договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року. Отже, ТзОВ «Цикл Фінанс» надало необхідні докази понесених витрат на правову допомогу, при цьому суд першої інстанції врахував заперечення відповідачки щодо розміру витрат на правничу допомогу та обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача 2420,37 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Куркевичем Олегом Віталійовичем залишити без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 14 січня 2026 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова