Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3019/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3019/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Губська Л.В., Епель О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : 27.03.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в зарахуванні позивачці до стажу роботи судді, який дає право на відставку, отримання та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці наступних періодів: - половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету з 01.09.1991 до 04.08.1993 та юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка з 05.08.1993 до 21.06.1996, що становить 02 роки 04 місяці 25 днів; - 3 (трьох) років роботи в галузі права, перед призначенням на посаду судді Канівського районного суду Черкаської області, в Управлінні юстиції у Кіровоградській області на посаді спеціаліста II категорії відділу юридичної інформації та правової роботи у народному господарстві, стажистом прокуратури м. Умані, помічником прокурора м. Умані, та помічником прокурора Придніпровського району м. Черкаси; 2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі - 52 відсотків від суддівської винагороди з 05.01.2024. 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувати ОСОБА_1 , в повному обсязі, до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Дніпропетровського університету з 01.09.1991 до 04.08.1993 та юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка з 05.08.1993 до 21.06.1996, що становить 02 роки 04 місяці 25 днів та 3 (три ) роки роботи в галузі права в Управлінні юстиції у Кіровоградській області на посаді спеціаліста II категорії відділу юридичної інформації та правової роботи у народному господарстві, стажистом прокуратури м. Умані, помічником прокурора м. Умані, та помічником прокурора Придніпровського району м. Черкаси (відповідні записи трудової книжки №5, №7-№ 10); 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області: здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 05.01.2024, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , без обмеження граничного розміру, щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 62 відсотків винагороди судді за повних 26 років стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 05.01.2024, з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено їй у зарахуванні до стажу певні періоди її роботи, які мають зараховуватися до стажу роботи судді, що дають право на вихід у відставку та враховуються при обчисленні щомісячного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Дніпропетровського університету з 01.09.1991 до 04.08.1993 та юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка з 05.08.1993 до 21.06.1996, що становить 02 роки 04 місяці 25 днів та 3 (три ) роки роботи в галузі права в Управлінні юстиції у Кіровоградській області на посаді спеціаліста II категорії відділу юридичної інформації та правової роботи у народному господарстві, стажистом прокуратури м. Умані, помічником прокурора м. Умані, та помічником прокурора Придніпровського району м. Черкаси (відповідні записи трудової книжки №5, №7-№ 10), а також у проведенні відповідного перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді 26 повних років з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2024 №232850002912 про відмову щодо перерахунку довічного грошового утримання; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 в повному обсязі, до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Дніпропетровського університету з 01.09.1991 до 04.08.1993 та юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка з 05.08.1993 до 21.06.1996, що становить 02 роки 04 місяці 25 днів та 3 (три ) роки роботи в галузі права в Управлінні юстиції у Кіровоградській області на посаді спеціаліста II категорії відділу юридичної інформації та правової роботи у народному господарстві, стажистом прокуратури м. Умані, помічником прокурора м. Умані, та помічником прокурора Придніпровського району м. Черкаси (відповідні записи трудової книжки №5, №7-№ 10); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 судді у відставці, з 05.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62 відсотки суддівської винагороди з урахуванням стажу роботи на посаді судді - 26 повних років з урахуванням раніше виплачених сум. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зробив висновок, що позовні вимоги ґрунтуються на нормі закону, проте відповідач не надав належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діючим законодавством на час звернення позивача за призначенням щомісячного грошового утримання такі періоди не мають враховуватися при обрахуванні цієї виплати, внаслідок чого, апелянт вважає, що діяв в межах закону. Справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка з 01.09.1991 до 21.06.1996 навчалася у вищому юридичному закладі на денному відділенні та по закінченню Київського університеті ім. Т.Г. Шевченка отримала Диплом ЛО ВЕ №002977 про вищу юридичну освіту, що підтверджено листом Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка від 22.03.2023 № 010-17/186 (а.с.26). 18.09.1996 позивачка була призначена до Управлінні юстиції у Кіровоградській області на посаду спеціаліста II категорії відділу юридичної інформації та правової роботи у народному господарстві та 29.12.1999 була звільнена зі вказаної посади за власним бажанням. 21.01.2000 позивачка була зарахована стажистом до прокуратури м.Умані, потім 21.03.2000 переведена на посаду помічника прокурора м.Умані, 18.07.2000 призначена помічником прокурора Придніпровського району м. Черкаси та 08.10.2001 звільнена з посади за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з переведенням чоловіка в іншу місцевість і переїздом на нове місце проживання. На підставі Указу Президента від 02.02.2002 № 96/2002 позивачка з 14.02.2002 була призначена на посаду судді Канівського районного суду Черкаської області строком на п`ять років та 20.04.2007 обрана суддею цього ж суду безстроково, де пропрацювала до 31.03.2023. Згідно Рішення Вищої ради правосуддя № 277/0/15-23 від 30.03.2023 період навчання позивачки у вищому навчальному закладі 2 роки 4 місяця 25 днів та три роки стажу роботи в галузі права який надавав право позивачки бути призначеною на посаду судді зараховано до стажу як судді (а.с.40). Вказане підтверджено трудовою книжкою позивачки серія НОМЕР_1 . Згідно з розрахунком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2023 №1.41/13/2023 стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання щодо позивачки становить 27 років 03 місяці 30 днів: з 01.09.1991 до 21.06.1996 - студентка Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, з 21.01.2000 до 21.03.2000 - стажер прокуратури м.Умань, з 18.07.2000 до 08.10.2001 - помічник прокурора Придніпровського району м.Черкаси, з 14.02.2002 до 23.03.2004 - суддя Канівського районного суду Черкаської області, з 24.03.2004 до 14.07.2020 - суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області, з 15.07.2020 до 30.03.2023 - голова Канівського міськрайонного суду Черкаської області. Розрахунком пенсії станом на 05.05.2023 в пенсійній справі позивачки підтверджується, що їй з 31.03.2023 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням стажу роботи на посаді судді 21 рік 1 місяць 18 днів. 05.01.2024 позивачка через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою, в якій просила перерахувати їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці шляхом зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку половину строку навчання за денною формою у вузі з 01.09.1991 до 21.06.1996, трьох років роботи в галузі права перед призначенням на посаду. Заява прийнята 05.01.2024 та зареєстрована за №56. До неї додала диплом про навчання НОМЕР_4 , заяву №56, паспорт НОМЕР_5, свідоцтво про зміну прізвища № НОМЕР_3 , трудову книжку серії НОМЕР_1 . 09.01.2024 Головне управління ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №232850002912 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". У рішенні зазначило, що оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено зарахування до стажу роботи судді, який дає право для визначення відсотків суддівської винагороди судді, будь-яких інших періодів, а також навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на посаді спеціаліста в Управлінні юстиції, тому відмовив позивачці у перерахунку пенсії. Вказані обставини підтверджені належними доказами, і не є спірними. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. В силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI). Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». Відповідно до частини 2 статті 142 Закону № 1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Згідно з вимогами частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшуєт Частиною 5 статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Зазначене зафіксовано у Положенні Пенсійного фонду України, затверджене постановою КМУ від 23 липня 2014 р. №

280. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (надалі - Порядок № 3-1). Так, відповідно до пунктів 2, 4 розділу І, пункту 2 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Порядку заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи. Днем звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку. До заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додається, зокрема, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) / довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді Конституційного Суду України), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, або Конституційним Судом України (далі - відповідний суд), з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді. Не пізніше 10 днів з дня надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного грошового утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання або відмову в його призначенні з урахуванням пункту 5 розділу І цього Порядку. Аналіз наведених норм свідчить про те, що довічне грошове утримання судді у відставці призначається у розмірі, обчисленому виходячи з суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці, що видана судом, з якого суддя вийшов у відставку і з урахування стажу роботи на посаді судді. Так, абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). На день призначення позивачки на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів». Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_2 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII, яка була чинною на день призначення позивачки на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки. Крім того, слід зазначити, що за правилами частини 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон України № 2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із вимогами статті 135 Закону України № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України № 2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XIІ "Про статус суддів", (далі - Закон України № 2862-ХІІ) Відповідно до ч. 1 статті 43 Закону України № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом 2 ч. 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітраж і в України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах. Київському і Севастопольському міських судах. Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражі в у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до роз`яснення поняття "прокурор", яке міститься в статті 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції. Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2021 року по справі № 369/2234/17 вказав, що оскільки за змістом статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз`яснення поняття "прокурор" міститься у статті 56 Закону №789-ХІІ, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді. Також, на час набрання чинності Законом України № 245З-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". Згідно з п. 3-1 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Матеріалами справи підтверджено, що позивачка з 01.09.1991 до 21.06.1996 навчалася у вищому юридичному закладі на денній формі навчання, та отримала Диплом про вищу юридичну освіту, що підтверджено листом Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка від 22.03.2023 № 010-17/186 (а.с.26). 18.09.1996 позивачка була призначена до Управлінні юстиції у Кіровоградській області на посаду спеціаліста II категорії відділу юридичної інформації та правової роботи у народному господарстві та 29.12.1999 була звільнена зі вказаної посади за власним бажанням. 21.01.2000 позивачка була зарахована стажистом до прокуратури м.Умані, 21.03.2000 переведена на посаду помічника прокурора м.Умані, 18.07.2000 призначена помічником прокурора Придніпровського району м. Черкаси та 08.10.2001 звільнена з посади за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 02.02.2002 відповідно до Указу Президента позивачка була призначена на посаду судді Канівського районного суду Черкаської області. Апелянт вказане не спростував, внаслідок чого половину періоду навчання позивачки у вищому навчальному закладі підлягає врахуванню до стажу роботи судді для відставки. Згідно Рішення Вищої ради правосуддя № 277/0/15-23 від 30.03.2023 період навчання позивачки у вищому навчальному закладі 2 роки 4 місяця 25 днів та три роки стажу роботи в галузі права який надавав право позивачки бути призначеною на посаду судді зараховано до стажу як судді (а.с.40). За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді у відставку, а саме трудової книжки та копії листа з вищого навчального закладу, вбачається, що стаж роботи позивачки на посаді судді з 02.02.2002 по 30.03.2023 - 21 рік 1 місяць 28 днів. Крім того, відповідно до вищевказаних норм закону та сталої судової практики, правових позицій Верховного Суду, які обов`язкові для судів інших інстанцій, зараховуються до стажу роботи позивачки, що дають їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання: половину періоду з 01.09.1991 до 21.06.1996 - навчання у вищому навчальному закладі на денній формі - 2 роки 4 місяця 25 днів, та три роки періоду роботи в органах юстиції та прокуратури, які передували перед призначенням на посаду судді. Таким чином, загальних стаж роботи позивачки становить 21 рік 1 місяць 28 днів скласти 2 роки 4 місяця 25 днів та 3 роки, та становить понад 26 років 6 місяців. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Таким чином, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірність спірного рішення, через що його доводи не заслуговують уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними нормами закону. Отже, відповідач при прийнятті спірного рішення протиправно не правильно визначив стаж роботи позивачки. Крім того, з урахуванням положень КАС України є доцільним для захисту порушених прав позивачки зобов`язати відповідача здійснити певні дії - зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Дніпропетровського університету з 01.09.1991 до 04.08.1993 та юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка з 05.08.1993 до 21.06.1996, що становить 02 роки 04 місяці 25 днів та 3 (три ) роки роботи в галузі права в Управлінні юстиції у Кіровоградській області на посаді спеціаліста II категорії відділу юридичної інформації та правової роботи у народному господарстві, стажистом прокуратури м. Умані, помічником прокурора м. Умані, та помічником прокурора Придніпровського району м. Черкаси (відповідні записи трудової книжки №5, №7-№ 10), визначивши стаж роботи ОСОБА_1 як судді, що дає їй право на відставку як 26 повних років. Такий спосіб захисту порушеного права є належним способом, оскільки Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. Також в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо). Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом. Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4). Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці». Враховуючи вищевикладене, сталу судову практику, правові позиції Верховного Суду, які обов`язкові для судів інших інстанцій, колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог і не доведеність відповідача правомірності свого рішення відповідними доказами, оскільки позиція позивача ґрунтується на нормі закону і верховенстві права. Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий-суддя: О.В. Карпушова Судді: Л.В. Губська О.В. Епель