Постанова Рівненський апеляційний суд № 564/4646/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2024 року м. Рівне Справа № 564/4646/23 Провадження № 22-ц/4815/683/24 Головуючий у Костопільському районному суді Рівненської області: суддя Цвіркун О.С. Рішення суду першої інстанції (повним текстом) ухвалено: 26 березня 2024 року у м. Костопіль Рівненської області без фіксування перебігу судового засідання звукозаписувальними засобами Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. секретар судового засідання: Андрошулік І.А. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Акціонерне товариство "Сенс Банк"; представники учасників справи: позивача адвокат Нікольченко Борис Борисович; відповідача адвокат Ременюк Тетяна Олександрівна; за участі: представника ОСОБА_1 адвоката Нікольченка Бориса Борисовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Сенс Банк" адвоката Ременюк Тетяни Олександрівни на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження, в с т а н о в и в: У грудні 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі АТ "Сенс Банк" або банк) про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 15 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №633Д. З метою забезпечення виконання зобов`язання за цим договором того ж дня між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №633Д-2. На забезпечення виконання набутих зобов`язань іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передав в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 помер, про що позивач письмово повідомила банк, звернувшись у лютому 2023 та в жовтні 2023 з заявою про припинення іпотечного зобов`язання. Звертала увагу, що їй невідомо про перехід прав і обов`язків позичальника до його спадкоємців та не надано згоди відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у кредитному зобов`язанні. В зв`язку з цим вважає, що іпотечний договір №663Д-2, укладений 15 грудня 2006 між нею та АКБ «Укрсоцбанк», є припиненим. Тому просила визнати іпотеку за іпотечним договором №633Д-2 від 15 грудня 2006 року, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Костопільського районного нотарільного округу Рівненської області Скоропад В.В. і зареєстрованим в реєстрі за №6132, припиненою, а також припинити обтяження майна, виключивши запис про іпотеку, реєстраційний номер 4233291 від 15.12.2006, запис про обтяження (заборону на нерухоме майно) реєстраційний номер обтяження 4233226 від 15.12.2006, та стягнути судові витрати на її користь з відповідача. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2024 року визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором №633Д-2 від 15 грудня 2006 року, укладеним між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. та зареєстрованим в реєстрі за №6132. Припинено обтяження майна і виключено запис про іпотеку, реєстраційний номер 4233291 від 15.12.2006, запис про обтяження (заборону на нерухоме майно), реєстраційний номер обтяження 4233226 від 15.12.2006. Стягнуто із АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 1 073, 60 гривень витрат на правову допомогу. У поданій через свого представника адвоката Ременюк Т.О. апеляційній скарзі АТ "Сенс Банк", вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права і порушенні норм процесуального права, просить його скасувати і відмовити в позові повністю. Обґрунтовуючи її, зазначалося про те, що внаслідок неодноразового правонаступництва права і обов`язки кредитора за договором №633-Д від 15 грудня 2006 року із ОСОБА_2 перейшли до АТ "Сенс Банк". Так само до банку перейшли права і обов`язки іпотекодержателя за іпотечним договором №633Д-2 від 15 грудня 2006 року, укладеним із ОСОБА_3 16 лютого 2023 року заявник дізнався про смерть 06 листопада 2022 року ОСОБА_2 У зв`язку з існуванням 3 287, 59 доларів США заборгованості позичальника за кредитним договором №633-Д від 15 грудня 2006 року АТ "Сенс Банк" 28 лютого 2023 року звернулося до нотаріальної контори з відповідною претензією, з огляду на що заведено спадкову справу. Інформація про наявність спадкоємців ОСОБА_2 у банку відсутня. Щодо іпотеки, то покликається на те, що це обтяження є похідним від основного зобов`язання і є дійсним до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Вважає, що сама по собі смерть боржника за основним зобов`язанням не тягне за собою припинення зобов`язання, якщо до цього іпотекодержателем пред`явлено відповідну вимогу до позичальника (іпотекодавця, поручителя) у позовному провадженні про стягнення боргу (звернення стягнення на іпотечне майно, адже він неналежним чином виконував взяте на себе зобов`язання з погашення боргу. Отже, зобов`язання ОСОБА_1 за іпотечним договором №633Д-2 від 15 грудня 2006 року не припинилися, а смерть позичальника не звільняє її від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. При цьому позивачем не надано суду доказів про порушення її прав внаслідок укладення оспорюваного іпотечного договору та його подальшого виконання. На думку банку, судом також не враховано положень ст.ст. 5, 6, 214, 263 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 523, 590, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 11, 17, 23 Закону України "Про іпотеку", висновку Об`єднаної палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц. Крім іншого, кредитні зобов`язання залишилися фактично не виконаними, а тому іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. При цьому суд не встановив не лише спадкоємців боржника, а й волевиявлення (згоду) іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання за кредитним договором новим боржником (спадкоємцем), що має встановлюватися певними доказами. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Як з`ясовано судом, 15 грудня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №633Д, що сторонами не заперечується і визнається. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором того ж дня між АКБ «Укрсоцбанк» та позивачем було укладено іпотечний договір №633Д-2 (а.с.12-13). За його умовами, цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з договору кредиту №633Д від 15 грудня 2006 року, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_2 , за яким позичальник зобов`язаний повернути іпотекодержателю отриманий кредит в розмірі 45 800 доларів США, з кінцевим терміном погашення до 14 грудня 2021 року, сплачувати нараховані відсотки за його користування і можливі пеню та штрафні санкції у розмірах та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги (пункт 1.1 іпотечного договору №633Д-2 від 15 грудня 2006 року). Зобов`язавшись забезпечити повернення отриманого кредиту, іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передав в іпотеку іпотекодержателю двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, від 05 грудня 2005 року, виданого Виконавчим комітетом Костопільської міської ради Рівненської області і зареєстрованого Комунальним підприємством "Рівненське бюро технічної інвентеризації" в книзі 42, за реєстровим номером №205-5175; реєстраційний номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13048921; загальна площа 50,8 м2, житлова площа 29,5 м2. Балансова вартість квартири становила 29 501 гривень. Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо щодо об`єктів нерухомого майна №355708279 від 23.11.2023 встановлено, що стосовно двокімнатної квартири, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , наявні відомості в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки №4233291 від 15.12.2006 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №4233226 від 15.12.2006 (а.с.10-11). 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». На підставі рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язів АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у передавальному акті, тобто з 15 жовтня 2019 року. Протоколом №4/2019 позачергових зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року було вирішено затвердити передавальний акт (п.2.1. протоколу). Отже, АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набув всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у т.ч. поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Відповідно до додаткової угоди до договору кредиту №633Д від 15 грудня 2006 року, укладеної між АТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_2 , між сторонами змінено чинний порядок виконання позичальником зобов`язань щодо повернення заборгованості, в зв`язку із чим встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0, 01% річних, визначено загальну суму заборгованості у 100 323, 86 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України склало 2 858 848, 78 гривень, а також обумовлено повернення позичальником 10 450, 08 доларів США боргу не пізніше 01 грудня 2023 року та встановлено розмір щомісячного платежу у 290, 28 доларів США. 18 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30 листопада 2022 року було внесено зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису: 1000681070177055612), а саме змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджено довідкою про причину смерті (до форми №106/0№2835) від 17 листопада 2022 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Костопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с.15-16). З листа завідувача Костопільської державної нотаріальної контори Рівненської області від 28 лютого 2023 року №57/02-14 вбачається, що 28 лютого 2023 року претензію АТ "Сенс Банк" щодо вимог до спадкоємців зареєстровано у книзі обліку і реєстрації спадкових справ. Як наслідок, заведено спадкову справу №16/2023 після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 31). Факт реєстрації 28 лютого 2023 року спадкової справи №16/2023 стверджується також Витягом №71635285 про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 32). Вважаючи, що внаслідок смерті боржника за кредитним договором №633Д від 15 грудня 2006 року правовідносини між сторонами з приводу іпотеки втратили свою юридичну силу, у грудні 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до АТ "Сенс Банк" про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обгрунтованості вимог позивача, оскільки ОСОБА_2 помер, про перехід прав та обов`язків спадкодавця (позичальника) до його спадкоємців ОСОБА_1 не відомо, а своєї згоди відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у зобов`язанні вона не давала. З огляду на це іпотеку за іпотечним договором 633Д-2 від 15 грудня 2006 року визнано припиненою з припиненням обтяження майна, виключивши запис про іпотеку, реєстраційний номер: 4233291 від 15 грудня 2006 року і запис про обтяження (заборону на нерухоме майно), реєстраційний номер обтяження: 4233226 від 15 грудня 2006 року. З такими висновками погоджується і колегія суддів. Відповідно до ст.ст. 1, 3, 4, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою. Іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Згідно зі ст. ст. 608, 1282, 523 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. У разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі №6-18цс13 та постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 у справі №2-2519/11. З правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі №570/3891/14, видно, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем). У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими. За правилами частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 не давала своєї згоди відповідати за кредитними зобов`язаннями відповідно до договору кредиту №633-Д від 15 грудня 2006 року у зв`язку зі зміною боржника та щодо продовження дії іпотечного договору №633Д-2 від 15 грудня 2006 року. Отже, зобов`язання за іпотечним договором №633Д-2 від 15 грудня 2006, який укладено між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк», є припиненими. Внаслідок цього підлягають припиненню і обтяження майна з виключенням відповідних записів про іпотеку. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що сама по собі смерть боржника за основним зобов`язанням не тягне за собою припинення зобов`язання, якщо до цього іпотекодержателем пред`явлено відповідну вимогу до позичальника (іпотекодавця, поручителя) у позовному провадженні про стягнення боргу (звернення стягнення на іпотечне майно, то вони суперечать обставинам справи та вимогам закону. Не можна погодитися через їх безпідставність та необгрунтованість і з твердженнями автора апеляційної скарги про відсутність доказів щодо порушення суб`єктивного цивільного права ОСОБА_1 . Згідно із ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Спростовуються положеннями процесуального законодавства посилання банку про обов`язок суду встановити спадкоємців боржника, а також волевиявлення (згоду) іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання за кредитним договором новим боржником (спадкоємцем). Так, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Засада (принцип) диспозитивності полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України. Отже, з огляду на диспозитивність цивільного судочинства при вирішенні справи фактичне самоусунення відповідача від своїх процесуальних обов`язків не може перекладати їх виконання на суд. З приводу доводів про недодержання судом норм процесуального права, то з ними теж не можна погодитися, виходячи з такого. Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, заявник не надав, матеріали справи не містять, а апеляційним судом здобуто не було. При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Не заслуговують на увагу і аргументи заявника про неврахування судом норм ст.ст. 5, 6, 214, 263 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 523, 590, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 11, 17, 23 Закону України "Про іпотеку". Стосовно висновку Об`єднаної палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, на який посилається банк, то його зроблено у справі, яка не є подібною, а права і обов`язки, які були предметом розгляду касаційного суду, відрізняються від спірних правовідносин своїми правовою природою, характеристиками та обставинами справи. Решта аргументів заявника також є необгрунтованими і тому колегією суддів відхиляються. Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала ОСОБА_1 , суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Сенс Банк" адвоката Ременюк Тетяни Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 02.07.2024 Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.М.Ковальчук С.С.Шимків