Ухвала КАС ВС № 440/12802/23

УХВАЛА 02 липня 2024 року м. Київ справа №440/12802/23 адміністративне провадження № К/990/22757/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Губської О.А., Жука А.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 440/12802/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів і висновку та зобов`язання поновлення на роботі з нарахуванням і виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якому просив: - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24 липня 2023 року № 707 (зі змінами від 25 липня 2023 року, внесеними наказом № 714) в частині призначення і проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 ; - визнати незаконним службове розслідування, проведене відносно ОСОБА_1 , на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24 липня 2023 року № 707 (зі змінами від 25 липня 2023 року, внесеними наказом № 714); - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02 серпня 2023 року № 1415 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07 серпня 2023 року № 401 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області поновити ОСОБА_1 на посаді старшини групи обслуговування кінологічного центру ГУНП в Полтавській області, нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням всіх видів грошового забезпечення з 07 серпня 2023 року до дня фактичного поновлення на роботі; - судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на Головне управління Національної поліції в Полтавській області та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в загальній сумі 25000 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року. Прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів і висновку та зобов`язання поновлення на роботі з нарахуванням і виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 12 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 440/12802/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Як вбачається з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Проте, позивач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає. Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для позивача. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Слід зазначити, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із правомірності спірних наказів. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права та прийняв нове рішення про відмову у заволенні позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказів Головного управління національної поліції в Полтавській області від 02 серпня 2023 року № 1415 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та від 07 серпня 2023 року № 401 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», виходив із відсутності підстав для їх задоволення, оскільки під час розгляду справи не встановлено процедурних порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування та видання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача, при прийнятті яких відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи. А тому з огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом встановлено, що матеріали службового розслідування містять відібрані у ході проведення службового розслідування пояснення працівників поліції, копії документів, що були зібрані під час проведення службового розслідування, які у своїй сукупності доводять факт порушення позивачем низки вимог нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції, та Присяги поліцейського, тобто вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що вчинене позивачем діяння є несумісним з проходженням служби в Національній поліції, суперечить змісту Присяги працівника поліції, оскільки підриває довіру громадян як до працівників поліції, так і до Національної поліції в цілому, принижує їх авторитет. Крім того зазначено, що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Зважаючи на встановлені фактичні обставини щодо скоєного позивачем дисциплінарного проступку, визнано доведеним недотримання позивачем службової дисципліни та співмірним обраний вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 560/19718/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Судді М.В. Білак О.А. Губська А.В. Жук