Ухвала КАС ВС № 560/19718/23

УХВАЛА 02 липня 2024 року м. Київ справа №560/19718/23 адміністративне провадження № К/990/24204/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 560/19718/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області , у якому просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника ГУНП в Хмельницькій області №1878 від 19 жовтня 2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції ГУНП в Хмельницькій області», згідно якого за невиконання вимог пунктів 2.9г та 5.4 Правил дорожнього руху, пунктів 1, 6 та 13 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 та частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, наказу НПУ від 08 квітня 2022 року №242 «Про деякі питання посиленого варіанту несення служби та воєнного стану, наказу № НПУ від 08 квітня 2022 року №242, що виразились у вживанні алкогольних напоїв під час посиленого варіанту несення служби та воєнного стану, передачі керування автомобілем особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, відмові від проходження освідування на стан сп`яніння, участі в події, яка викликала суспільний резонанс серед громадськості, намаганні уникнути адміністративної та дисциплінарної відповідальності шляхом неповідомлення про дорожньо-транспортну пригоду працівників поліції та безпосереднього керівництва і переконання інших учасників ДТП у складанні євро протоколу, проявлення нещирості та наданні недостовірних пояснень, що є перешкоджанням у проведенні службового розслідування та підриві авторитету Національної поліції, до старшого слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0015877), застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України; - визнати протиправним та скасувати наказ №340о/с «Про особовий склад» від 01 листопада 2023 року начальника ГУНП в Хмельницькій області, яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0015877), старшого слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, з 01 листопада 2023 року з виплатою компенсації за невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток та виплатою невикористаної додаткової відпустки як батьку, який має двох або більше дітей віком до 15 років, без встановлення премії за листопад 2023 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, з 01 листопада 2023 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 листопада 2023 року на дату винесення судом рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на службі. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. 24 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 560/19718/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Як вбачається з рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Проте, позивач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає. Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для позивача. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Щодо посилання позивача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходили із того, що позивачем вчинено дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту Національної Поліції України, Закону України «Про Національну поліцію» та «Про дорожній рух», а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність. Суди зазначили, що капітан поліції ОСОБА_1 , маючи відповідні професійні знання, перебуваючи на посаді в органах Національної поліції, будучи ознайомленим з вимогами щодо поліцейської етики, за наявності обґрунтованих підстав щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, неодноразового роз`яснення того, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння прирівнюється до перебування у такому стані, не спростовував таких та не виконав законних вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, оскільки оскаржувані накази винесенні без порушення норм чинного законодавства України. Кім того, суди вказали, що порядок застосування дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого можливо лише використовувати до незначних дисциплінарних проступків, а такі дисциплінарні проступки, як вживання алкогольних напоїв в позаслужбовий час не зважаючи на заборону їх вживання під час посиленого варіанту несення служби та воєнного стану, передача керування автомобілем особі, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, не виклик на місце події працівників поліції та переконання інших учасників ДТП про складення європротоколу з метою уникнення адміністративної та дисциплінарної відповідальності, відсутність доповіді про вказану дорожньо-транспортну пригоду керівництву Шепетівського РУП, проявив нещирості та надання недостовірних і неправдивих пояснень в ході службового розслідування не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків, і тому як наслідок в подібного роду випадках, члени дисциплінарної комісії уповноважені визначати вид дисциплінарного стягнення без застосування норм абзацу першого частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 560/19718/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Судді М.В. Білак О.А. Губська В.Е. Мацедонська