Постанова 4803 № 205/13038/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4001/24 Справа № 205/13038/23 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стрижак Євгеній Юрійович, на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління-служба у справах дітей Новокодацького району Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2023 року заявник ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Управління - служба у справах дітей Новокодацького району Дніпровської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення - закрито. Роз`яснено заявнику, що у випадку виникнення спору, який пов`язаний з доведенням наявності у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, він має право звернутись до суду із відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства (а.с. 68). Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду 23 лютого 2024 року апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 57-63). Представник заінтересованої особи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що після відкриття провадження по даній справі, судом з`ясовано, що встановлення вказаного факту перебування трьох дітей на утриманні заявника безпосередньо пов`язане з виконанням свого військового обов`язку, та стосується реалізації заявником його права на відстрочку від призиву на військову службу, з чого суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розгляд вказаної заяви по суті безпосередньо є пов`язаним із доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У зв`язку із тим, що у заявника та ТЦК може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про що заявник вказав у заяві) і не пов`язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, тому такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а відкрите судове провадження у справі, на підставі п.1 ч.1ст.255 ЦПК України, підлягає закриттю. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, зважаючи на наступне. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції вважав встановленим, що у заявника та ТЦК може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про що заявник вказав у заяві) і не пов`язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, тому такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Також суд роз`яснив заявникові, що у випадку виникнення спору, який пов`язаний з доведенням наявності у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, він має право звернутись до суду із відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства. За таких обставин суд першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України закрив провадження у справі, застосувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21. Колегія суддів, повністю не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає, що в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №201/5972/22 зазначено, що аналіз застосування судами норм ст. 293,315 ЦПК України та ст.19,245 КАС України, про що йдеться і, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у період із червня до вересня 2023 року, свідчить про винесення судами цивільної та адміністративної юрисдикції суперечливих судових рішень, відсутності єдності судової практики, зокрема, у зв`язку з відсутністю правової позиції Верховного Суду щодо такого роду питань, тому дане питання у справі, що переглядалась, підлягає прийняттю для продовження розгляду Великою палатою Верховного Суду. Колегія суддів наголошує, що у справі № 362/643/21, яка знаходиться на перегляді у Великої Палати Верховного Суду, остаточного судового рішення на момент розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ще не існує. Натомість, постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України, надано висновок щодо розгляду справ окремого провадження цивільного судочинства та адміністративного позову та зазначене наступне: "Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц. Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України. Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України." Колегія суддів відзначає, що в даній справі ОСОБА_1 звертається до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення на підставі п.2 ч.1 ст. 315 ЦПК України, що належить розглядати за правилами окремого провадження цивільного судочинства, оскільки вимоги заявника ніяк не пов`язані з відповідними органами держави Україна та їх відмовою у визнанні якогось юридичного факту, щоб належало розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про закриття окремого провадження цивільного судочинства за заявою ОСОБА_1 щодо встановлення факту, що має юридичне значення , помилково застосувавши п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, знайшли своє підтвердження, а у суду першої інстанції не було достатніх підстав для застосування п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасування на підставі ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стрижак Євгеній Юрійович - задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року про закриття провадження у справі - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна