Постанова Київський апеляційний суд № 487/7918/23

справа № 487/7918/23 головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О. провадження № 22-ц/824/10023/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 28 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У жовтня 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1234-1758 від 05 липня 2023 року в сумі 11 688 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до позивача та сторонами укладено 05 липня 2023 року Договір про відкриття кредитної лінії №1234-1758, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 800 грн. З огляду на те, що відповідачем не виконуються зобов`язання щодо сплати відсотків, позивач, користуючись правом у даному випадку вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати відсотків достроково, направив вимогу відповідачу, яка залишена ним без реагування. За таких обставин, позивач задля захисту своїх прав, які, як він вважає, порушеними відповідачем, звернувся з даним позовом. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 6 888 грн. заборгованості за відсотками. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відхилених позовних вимог через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що задовольняючи частково позов про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 4 800 грн., оскільки датою повернення кредиту є 29 квітня 2024 року, тобто, строк повернення ще не настав, і наявність права на дострокову вимогу для повернення не встановлено. При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги, що право позивача вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі визначено умовами, узгодженими сторонами в кредитному договорі. Так, відповідно до п. 8.5. кредитного договору, встановлено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п .4.12. цього договору. У правилах відкриття кредитної лінії продукту «CreditKasa», затверджених наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №40-П від 15 червня 2023 року, що відповідно до п. 11.13 кредитного договору є невід`ємною його частиною, п. 9.2.1.6 зазначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту до закінчення строку кредитування, визначеного у договорі в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом. Таким чином, позивач відповідно до умов кредитного договору мав право до закінчення строку кредитування вимагати повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом вказуючи, що 05 липня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1234-1758, за умовами якого кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених Договором. Згідно з п. 2.2. Договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором. За пунктом 2.3. договору визначено: дата видачі кредиту - 05 липня 2023 року; останній календарний день першого базового періоду - 25 липня 2023 року; сума кредиту - 4 800 грн. Згідно з п. 2.4. договору мета кредиту: для задоволення особистих потреб позичальника. Статтею 4 договору визначений порядок та умови надання кредиту, періодичність внесення платежів, зокрема, передбачено наступне: загальний розмір кредиту - 4 800 грн.; тип процентної ставки - фіксована; базовий період складає 21 календарний день; сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; стандартна процентна ставка становить 3,00 % за кожен день користування кредитом; строк, на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту - 29 квітня 2024 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що за період користування кредитними коштами відповідачем не сплачувалися відсотки за користування кредитом, а тому утворилася за ними заборгованість у розмірі 6 888 грн. станом на 05 жовтня 2023 року. Разом з тим, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 4 800 грн., оскільки датою повернення кредиту є 29 квітня 2024 року, тобто, строк повернення станом на день ухвалення рішення ще не настав, і наявність права на дострокову вимогу для повернення не встановлено. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вказує позивач, 05 липня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1234-1758, за умовами якого відповідачу мало бути надано 4 800 грн. кредитних коштів. Договір про відкриття кредитної лінії № 1234-1758 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А6319» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом ч.13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанси» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту № 1234-1758 від 05 липня 2023 року в сумі 4 800 грн. за допомогою системи LiqPay платіж 2335625113, дата 05 липня 2023 року; № платіжної картки НОМЕР_1 , а також повідомлення АТ КБ «Приватбанк», згідно якого 05 липня 2023 року була проведена успішна транзакція на суму 4 800 грн. на картку НОМЕР_1 , не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу. З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов п. 4.2 договору про відкриття кредитної лінії № 1234-1758 від 05 липня 2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 , як і доказів належності відповідачу номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор. Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Позивачем також не надано до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «Приватбанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить відповідачу. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» як кредитних на рахунки АТ КБ «Приватбанк» для здійснення переказу коштів на виконання вимог договору про відкриття кредитної лінії № 1234-1758 від 05 липня 2023 року для подальшого переказу їх відповідачу. Враховуючи зазначене, підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було з огляду на недоведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві. При цьому, ухвалюючи оскаржуване, рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржувалось. При цьому, апеляційний суд в межах своїх повноважень не має можливості переглядати судове рішення в частині задоволених позовних вимог за апеляційною скаргою позивача, який його в цій частині не оскаржує. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості, виходив з невірних мотивів, допустивши невідповідність висновків суду обставинам справи, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни рішення в мотивувальній частині. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.