Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/6158/22

Справа № 308/6158/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 06 червня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д., суддів : Кожух О.А., Мацунича М.В. з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2023 року у складі судді Фазикош О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ПРАТ «СК «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- встановив : У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ПРАТ «СК «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 18 лютого 2022 року о 17:00 годині ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «DAEWOO LANOS TF 69 Y» реєстраційний номер: НОМЕР_1 по вулиці Занковецької, 4 в місті Ужгород, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_1 , та скоїв наїзд на нього, чим порушив вимоги п.18.1 Правил порожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306: - «18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.» Одразу після скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_3 , доправив ОСОБА_1 до медичного закладу, де останнього було обстежено, та за наслідками обстеження встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана лівої скроні, забої обох нижніх кінцівок. Додатковим обстеженням, яке місце 20 лютого 2022 року, в позивача було виявлено: частковий надрив медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглоба. Окрім шкоди здоров`ю, внаслідок наїзду автомобілем, було спричинено пошкодження, належного ОСОБА_4 майна, а саме зіпсовано нову куртку вартістю - 3 200 гривень. Відносно ОСОБА_3 працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення № 108054 від 18.02.2022 року за ст. 124 КУпАП., за насідками розгляду якого 14 березня 2022 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено постанову, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано відповідному адміністративному стягненню. Позивач вважає, що постановою у справі про притягнення відповідача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між його діями та наслідками у вигляді спричинення позивачеві шкоди, складовими якої є: шкода, завдана ушкодженням здоров`я, у тому числі - витрати, пов`язані з медичними обстеженнями, лікуванням та післяопераційною реабілітацією; майнова шкода; Втрата заробітку (доходу), внаслідок ушкодження здоров`я; моральна шкода. Внаслідок наїзду автомобілем, ОСОБА_1 було завдано ушкоджень голови, останні у свою чергу потягли за собою астенічний синдром, та необхідність стаціонарного лікування у медичному закладі з діагнозом: SO 6.5 хронічна субдуральна гематома лівої гемісфери головного мозку, ускладнена G80.02 Помірний правобічний геміпарез. Витрати на лікування та медичні обстеження складають - 9 200 гривень. Витрати на післяопераційну реабілітацію 70 000 гривень. Майнова шкода, полягає у зіпсуванні, належної позивачеві куртки вартістю - 3 200 гривень. Втрата заробітку (доходу), внаслідок ушкодження здоров`я - 90 000 гривень. Протиправними діями ОСОБА_3 позивачеві також було завдано моральної шкоди, що виявилась у такому: щоденні думки та спогади про наслідки психічно-травматичної події, страх вірогідності її повторення, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних ситуацій, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги на проблемі відновлення здоров`я, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тривала неможливість повернення до звичного способу життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, знервованість, дратівливість, замикання у собі, почуття ошуканності, образи, обурення, приниженої гідності. Розмір спричиненої моральної шкоди ОСОБА_4 визначає в 100 000 (сто тисяч) гривень. З метою позасудового врегулювання спору з особою, що спричинила шкоду, 25 квітня 2022 року позивач звернувся до відповідача ОСОБА_3 із письмовою вимогою про відшкодування завданих збитків. Оскільки, ні у встановлений у вимозі строк, ні до цього часу, ніяких коштів ОСОБА_4 сплачено не було, він вимушений звернутись до суду за захистом свого права із цим позовом. Також ОСОБА_3 не повідомляв позивача чи застрахована його цивільна відповідальність. Згідно даних, що містяться у мережі Інтернет на офіційному сайті МТСБ автомобіль DAEWOO LANOS TF 69 Y» реєстраційний номер: НОМЕР_1 застраховано ПрАТ « СК «Провідна», поліс №206509535. Він звернувся до ПрАТ « СК «Провідна», із заявою про відшкодування шкоди, однак на час звернення до суду відповіді ним не отримано. За вказаних обставин, позивач посилаючись на положення ст.ст.22,23, ч.1ст. 1166,ч.1 ст. 1167,ч.1 ст. 1168, ч.ч. 1,2, ст. 1187, ст. 1192, ст. 1195 ч.ч.1,2, ст. 509, ч.1 п.3) ч.2 ст.11 ЦК України просив суд стягнути з ОСОБА_3 та ПрАТ « СК «Провідна» у рівних частках на свою користь на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду, що складається із витрат на лікування та медичні обстеження - 9 200 гривень, витрат на післяопераційну реабілітацію - 70 000 гривень, майнову шкоду, - 3 200 гривень, втрату заробітку (доходу), внаслідок ушкодження здоров`я - 90 000 гривень, а також моральну шкоду - 100 000 гривень, що разом становить: разом: 272 400 гривень. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бондарєв О.Г., просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у заявленому позові. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони у справі в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Предстаник позивача - адвокат Бондарев О.Г. надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншій справі. Дане клопотання не підлягає до зволення, оскільки таке клопотання адвоката є повторним, його попереднє клопотання про відкладення розгляду справи судом було задоволено. На підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його недоведеності. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Матеріалами справи установлено, що 18 лютого 2022 року о 17:00 годині ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «DAEWOO LANOS TF 69 Y» реєстраційний номер: НОМЕР_1 по вулиці Заньковецької, 4 в місті Ужгород, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_1 , та скоїв на нього наїзд, чим порушив вимоги п.18.1 Правил порожнього руху, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.03.2022року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обрано ОСОБА_3 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» полісом № 206509535. 10 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» про виплату страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 18 лютого 2022 року у м. Ужгороді по вул. Заньковецької

4. Листом від 28.06.2022р. за №0901-11/87 ПрАТ «СК «Провідна» повідомила позивача ОСОБА_1 про необхідність надання постанови про закриття кримінального провадження та висновку судово-медичної експертизи. Рішення про здійснення страхового відшкодування ПрАТ «СК «Провідна» не прийнято, оскільки ОСОБА_1 не надав вищевказані документи. Згідно із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ч.1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч.2,ч.5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно зі ст.3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV). Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст.23.1 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Ст.24 Закону передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності (ст.25 Закону). Відповідно до ст. 26 Закону шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Згідно п. 35.1ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Отже, обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності покладено на страхову компанію, а у разі заподіяння шкоди: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону - на МТСБУ. У постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у справі №755/18006/15-ц, зазначивши таке. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Матеріалами справи доведено, що цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Провідна». Позивач ОСОБА_1 подав до ПрАТ «СК «Провідна» заяву про виплату йому страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, однак ПрАТ СК «Провідна» не прийнято рішення у зв`язку ненаданням позивачем постанови про закриття кримінального провадження та висновку судово-медичної експертизи. Згідно із частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України). Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). У поданому позові позивач просить стягнути з ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Провідна» у рівних частках на свою користь на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду, що складається із витрат на лікування та медичні обстеження - 9 200 гривень, витрат на післяопераційну реабілітацію 70 000 гривень, зіпсована куртка - 3 200 гривень, втрат заробітку (доходу), внаслідок ушкодження здоров`я - 90 000 гривень, а також моральну шкоду - 100 000 гривень, Однак, винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 і страховик ПрАТ «СК «Провідна» не є боржниками у рівних частках перед позивачем і не можуть нести відповідальність у рівних частках, оскільки підстави, обсяг, межі та умови відповідальності перед потерпілим у ДТП та/або у безпосереднього заподіювача шкоди та у його страховика різні з огляду на природу виникнення відповідних зобов`язань, їх характер та законодавчий порядок, яким врегульовані деліктні зобов`язання та зобов`язання, що виникають із обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. До позовної заяви позивачем у підтвердження заявлених вимог подано ряд письмових документів, зокрема: консультацію травматологічного пункту №1646 671; консультацію №86 від 18.02.22; консультацію невропатолога ОСОБА_5 від 04.04.2022; виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №743 від 11.04.2022 року, З консультації травматологічного пункту №1646 671, вбачається, що ОСОБА_1 поставлено діагноз: частковий надрив медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглобу, йому проведено Rtg, вказано, що повідомлено поліцію, при цьому вказано, що травма внаслідок ДТП 18.02.2022; З консультації №86 від 18.02.22, вбачається, що обстежуваній особі по наслідках обстеження встановлено діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лівої скроні, забої обох нижніх кінцівок, однак в даному документі не вказано прізвище та ініціали пацієнта, якому встановлений даний діагноз, тобто не ідентифіковано особу, якій надана дана консультація, виправлено прізвище та ініціали лікаря, який проводив огляд пацієнта з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » та виправлено дату документа з «03.02.2022» на « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». З консультації невропатолога ОСОБА_5 від 04.04.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 поставлено діагноз - астенічний синдром, стан після 3ЧМТ (черепно-мозгова травма), струс ГМ. З виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №743 від 11.04.2022 року, вбачається, що останній перебував на стаціонарному лікуванні з 11.04.2022 по 16.04.2022, де зазначено, що: зі слів пацієнта 18.02.22 мало місце ДТП внаслідок чого мало місце короткочасна втрата свідомості та дезорієнтація. Він звертався на консультацію, було встановлено діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійна рана лівої тімяної ділянки. Ретенційна кіста лівої гайморової пазухи. Зі слів пацієнта два тижні тому виявлено наростання слабкості у правих кінцівках. Виконано МРТ головного мозку: верифіковано субдоральну гематому лівої гемісфери головного мозку в пізній підгострій (з переходом у хронічну) стадії. Виконано СКТ головного мозку 11.04.2022: КТ ознаки хронічної субдоральної гематоми лобно-тімяної ділянк лівої півкулі головного мозку із мас ефектом на прилеглу паренхіму головного мозку… В ургентному порядку госпіталізований для ургентного хірургічного лікування - видалення хронічної субдоральної гематоми. Матеріалами справи доведено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відповідач ОСОБА_3 здійснив наїзд на позивача, мала місце 18.02.2022 року. У травматологічному пункті, куди позивач звернувся у зв`язку з травмою внаслідок даної ДТП, позивачу встановлено діагноз:частковий надрив медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглобу. Натомість, на стаціонарне лікування в Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології, де йому було проведено оперативне втручання, позивач звернувся 11.04. 2022 року, тобто майже через два місця після ДТП. Позивачем, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що йому внаслідок ДТП завдана шкода здоров`ю, між вищевказаними ушкодженням здоров`я та ДТП наявний причинно-наслідковий зв`язок, а також, що ним понесені витрати на лікування і медичні обстеження у розмірі 9 200 гривень, та на післяопераційну реабілітацію 70 000 гривень і такі пов`язані саме із вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою. Необґрунтованими є також вимоги позивача про відшкодування вартості зіпсованої куртки у розмірі 3200 грн., втрати заробітку (доходу), внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 90 000 грн., а також моральної шкоди, оскільки такі жодними доказами не підтвердженні і ґрунтуються виключно на припущеннях. Згідно із ч.2, ч.3 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.4 ст. 12 ЦПК України). З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову. Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на припущеннях, а тому не заслуговують на увагу. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2024 року. Головуючий : Судді: