Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/1335/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/1335/24 Головуючий в 1 інст. Боєв Є.С. Провадження №33/807/547/24 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 червня 2024 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Яркіна М.С., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2024 року, якою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює начальником центру з підготовки персоналу «Мотор Січ», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , провадження по справі за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП. Провадження по справі за ст. 139 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 27.01.2024 року о 18-00 год. у м. Запоріжжі, вул. Гродненська, б. 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем FORD ESCAPE, днз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення, мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Також судом першої інстанції було встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було інкриміновано, що 27.01.2024 року о 18-00 год. у м. Запоріжжі, вул. Гродненська, 1, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем FORD ESCAPE, днз НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, при зміні напрямку руху не переконався у безпеці, чим порушив вимоги п.10.1, 12.1 ПДР України, та скоїв наїзд на паркан та стовп електроопори. Внаслідок чого транспортний засіб, паркан та електроопора зазнали механічних ушкоджень, завдано матеріальні збитки. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.01.2024 серії ААБ № 067200, 27.01.2024 року о 18-00 год. у м. Запоріжжі, вул. Гродненська, 1, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем FORD ESCAPE, днз НОМЕР_1 , став учасником ДТП, внаслідок чого пошкодив стовп електроопори, внаслідок чого електроопора зазнала механічних ушкоджень, завдано матеріальні збитки. Справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст.ст. 124, 139, ч. 1 ст. 130 КУпАП, постановою судді від 04.04.2024 року об`єднані в одне провадження на підставі ст. 36 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції в частинні притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд розглянув справу без його участі, про час та дату розгляду справи належним чином його не повідомив. Разом із цим, судом не здійснено виклик свідків за клопотанням його захисника - адвоката Яркіна М.С. Апелянт зазначає, що не перебував у стані алкогольного сп`яніння та не керував транспортним засобом. За кермом знаходився його син ОСОБА_2 , а він перебував на пасажирському сидінні транспортного засобу. Вважає, що працівниками поліції безпідставно запропоновано йому пройти огляд на стан сп`яніння, адже він не керував автомобілем. Крім того, працівники поліції не роз`яснили йому його прав, не надали можливості скористатися юридичною допомогою та склали протокол за його відсутністю. Посилаючись на порушення вимог Інструкції працівниками поліції зазначає, що відеозапис події, який міститься в матеріалах справи є недопустимим доказом через відсутність у протоколі відомостей про технічний засіб, яким він здійснювався. При цьому, вищевказаним відеозаписом не підтверджується факт керування ним транспортним засобом. На підставі викладеного, просить постанову суду скасувати і справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Зазначив, що за кермом транспортного засобу знаходився його син, а він перебував на задньому пасажирському сидінні. Після ДТП знаходився на лікуванні. Стосовно подій, які відбулися 27 січня 2024 року о 18 годині 40 хвилин пояснення відсутні, оскільки він нічого не бачив. Захисник ОСОБА_3 - адвокат Яркін М.С. підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що відеозапис події, якій долучений до справи не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозапис починається вже після події дорожньо-транспортної пригоди. Стверджував, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Яркіна М.С., перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 885584 від 27 січня 2024 року та визнаних судом доведеними підтверджується: - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 січня 2024 року, складеного о 18 годині 30 хвилин із зазначенням, що огляд на стан алкогольного сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ; - актом огляду, в якому зафіксовані виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; - диском з відеозаписом події. Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції). Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Доводи апелянта, що він не керував транспортним засобом, а за кермом автомобіля знаходився його син ОСОБА_2 , проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає безпідставними. Так, відеозаписом події, долученим до справи, зафіксовано прибуття працівників поліції за викликом на місце дорожньої-транспортної пригоди. Присутні численні свідки події вказали, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який скоїв наїзд на паркан. Працівниками поліції було перевірено документи особи, на яку вказали свідки та встановили, що ним є ОСОБА_1 , який не висловлював жодних заперечень з приводу того, що він керував транспортним засобом. ОСОБА_1 пояснює, що це його автомобіль, він здійснював на ньому рух з гаражу, а дана дорожньої-транспортна пригода відбулася в зв`язку його нервовим стресом. У водія ОСОБА_1 зафіксовані явні візуальні ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому оголошує працівник поліції. Далі, зафіксована пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він відповідає згодою. Працівник поліції розпочинає процедуру огляду, але ОСОБА_1 ухиляється від його проходження. На повторні численні пропозиції пройти огляд на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відповідає відмовою. Далі відеозаписом зафіксовано роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 про відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав. Складання та підписання протоколу. Крім того, даним відеозаписом події зафіксовано спілкування працівника поліції з дружиною ОСОБА_1 , яка повідомляє, що вони приїхала разом із сином ОСОБА_4 , та останньому можливо передати право керування транспортним засобом. Даний факт засвідчує і розписка ОСОБА_2 , який взяв під своє керування транспортний засіб FORD ESCAPE, днз НОМЕР_1 та зобов`язався протягом доби не надавати його в користування своєму батькові ОСОБА_1 (а.с. 6). З огляду на вказані зафіксовані відеозаписом обставини, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що наведена версія з приводу керування транспортним засобом іншою особою ОСОБА_2 з`явилася вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та, з огляду на її спростування дослідженими матеріалами підлягає для критичній оцінці. На переконання судді апеляційного суду, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний час та у зазначеному місці не викликає сумніву, а позиція ОСОБА_1 спрямована виключно на уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , судом встановлено наступне. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 про призначення судових засідань на 1 березня 2024 року, 22 березня 2023 року, 4 квітня 2023 року був повідомлений належним, шляхом доставки смс повідомлень. При цьому, розгляд справи в суді першої інстанції за заявою захисника ОСОБА_1 адвоката Яркіна М.С. відкладався тричі, в судовому засіданні 4 квітня 2024 р. адвокат був присутній та підтримав клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У зв`язку з вказаним клопотанням в судовому засіданні була оголошена перерва до 17 травня 2024 року, потерпілим направлені судові повістки про виклик до суду. Проте, 17 травня 2024 року до суду ніхто не з`явився, будь яких клопотань до суду не надходило. Враховуючи наведене вище, суд не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи судом. Крім того, суд зауважує на практиці Європейського Суду з прав людини, яка згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, є джерелом права, та наголошує на обов`язок сторін в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення «Пономарьов проти України»). Матеріали справи свідчать про обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності справи відносно нього, оскільки він знав, що відносно нього було складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується відеозаписом, на якому співробітник поліції попередив про відповідну дію. Посилання в апеляційній скарзі на не роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав та складання протоколу за його відсутністю судом до уваги не приймаються, оскільки відеозаписом події зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 його прав. Разом із цим, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в графах «про роз`яснення йому його прав та про ознайомлення з протоколом» поставив свій власний підпис. Твердження апелянта, що відеозапис події є недопустимим доказом через відсутність в протоколі відомостей про технічний засіб, спростовується самим протоколом про адміністративне правопорушення в якому в графі «Свідки чи потерпілі» зазначено, що фіксація події здійснювалась за допомогою нагрудного відео з реєстратора Motorola Solution VB 3400: 474244, 471240, 470861. Суд зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, належним чином вмотивовані, повністю відповідають фактичним обставинам справи, суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 травня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/1335/24