Постанова Київський апеляційний суд № 758/10408/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2024 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 373/1501/22 номер провадження: 22-ц/824/3973/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Железняк Наталії Михайлівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у складі судді Ларіонової Н.М., у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року приватне акціонерне товариство «Акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (далі - ПрАТ «АТ «АСК «ОМЕГА») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Позовна заява мотивована тим, що 27 червня 2017 року о 15 год 50 хв. по просп. Бандери в місті Києві, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA CAMRY» державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року відповідач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначає, що транспортний засіб «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у позивача за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0962055 від 12 вересня 2016 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), транспортний засіб «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а власнику транспортного засобу ОСОБА_3 була завдана матеріальна шкода. Вказує, що на підставі заяви потерпілого позивачем виплачено страхове відшкодування власнику транспортного засобу «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 79 830 грн 12 коп. Однак, ОСОБА_1 не повідомив страховика про ДТП, що сталась 27 червня 2017 року, чим порушив п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому, враховуючи положення ст.38 вказаного Закону, страховик має право подати до винної особи регресний позов. Оскільки відповідач добровільно не бажає відшкодувати завдану шкоду, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 79 830 грн 00 коп. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року позов ПрАТ «АТ «АСК «ОМЕГА» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АТ «АСК«ОМЕГА» в порядку регресу витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 79 830 грн 00 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Железняк Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення про задоволення вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «АТ «АСК «ОМЕГА»відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що застосування підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце за умов визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Відповідно до якого у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди. В контексті вищевказаних пунктів, можливо дійти до висновків, що у тому разі, якщо страхувальник не повідомив страховика у визначені законом строки про страховий випадок і таке не повідомлення призвело до збільшення подальшої шкоди і це спричинило до необґрунтованих виплат, яким страховик міг запобігти будучи повідомленим, тоді відповідно страховик після витрати таких необґрунтованих виплат має право подати регресний позов про відшкодування завданої шкоди. При цьому слід зазначити, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і планує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової І відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Зазначені висновки за аналогічних обставин викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року у справі № і 522/24655/16-ц; постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі №208/7291/13-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2020 року у справі №463/5839/16-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року у справі №910/7825/19. З доданих позивачем до позову додатків, зокрема страхового акту №6654-ЦВ від 01 грудня 2017 року, на підставі якого позивачем здійснювалася виплата потерпілому страхового відшкодування та на дослідженні якого, наполягав відповідач у заяві про перегляд заочного рішення, можливо встановити, що позивач був повідомлений про настання страхового випадку 29 червня 2017 року, тобто на другий день після настання ДТП. Йому була надана довідка поліції про обставини ДТП та постанова суду про визнання відповідача винним у ДТП за ст. 124 КУпАП. Розрахунок суми страхового відшкодування від 29 листопада 2017 року здійснено безпосередньо самим позивачем, в межах страхової суми (100 000,00 грн.) за полісом відповідача. А отже такий випадок визнано позивачем як страховий, що підтверджується складеним позивачем страховим актом №6654-ЦВ від 01 грудня 2017 року та добровільною сплатою страхового відшкодування. За наведених обставин, представник відповідача вважає, що позивачем, з урахуванням наявних в нього документів, не доведено, що дії відповідача призвели до необґрунтованих виплат/збільшення шкоди страховика по страховому випадку, цивільно-правова відповідальність за яким застрахована в межах полісу №АК/0962055 від 12 вересня 2016 року, у зв`язку з чим права позивача не порушені, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позивач ПрАТ «АТ «АСК«ОМЕГА» не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 79 830 грн 00 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав, що обов`язок проінформувати страховика у строк але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП був передбачений для відповідача чиною редакцією вищевказаного Закону і на час виникнення спірних відносин між сторонами (п.п.33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), яка передбачає, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено поліс, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Оскільки автомобілем «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , керував відповідач ОСОБА_1 , який визнаний винним у скоєній ДТП, то саме він з урахуванням вимог діючого законодавства зобов`язаний відшкодувати невідшкодовану шкоду, а тому суд першої інстанції вважав, що сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено,що 27 червня 2017 року о 15-50 год. по пр. Бандери в місті Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили. В результаті ДТП, транспортний засіб «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля завдано матеріальну шкоду в розмірі 79 830 грн 12 коп., що підтверджується страховим актом № 6654-ЦВ від 01 грудня 2017 року та розрахунком суми страхового відшкодування від 29 листопада 2017 року. Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2016 року між позивачем ПрАТ «АТ «АСК «ОМЕГА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0962055. За даним полісом ПрАТ «АТ «АСК «ОМЕГА» взяло на себе зобов`язання щодо відшкодування шкоди перед третіми особами, яку може бути завдано транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , а страхувальник - виконання обов`язків покладених на страхувальника законом, включаючи своєчасне письмове повідомлення страховика про настання ДТП. Відповідно до страхового акту № 6654-ЦВ від 01 грудня 2017 року, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування від 29 листопада 2017 року позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 на загальну суму 79 830 грн 12 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1778 від 28 грудня 2017 року. Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Так, відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Наведеними правовими нормами встановлено обов`язок учасників ДТП вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, Моторне транспортне страхове бюро України про настання дорожньо-транспортної пригоди. Такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15, від 30 березня 2016 року № 6-186цс16 та підтримана Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №760/5736/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі №752/9895/15-ц, від 28 лютого 2018 року у справі № 722/1929/15-ц, від 4 квітня 2018 року у справі №522/24655/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 369/5335/15-ц, від 3 травня 2018 року у справі №210/3852/15-ц, від 16 травня 2018 року справа № 369/5335/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі №760/17929/15-ц, від 18 липня 2018 року справа № 759/19724/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі №459/212/17; від 20 вересня 2018 року у справі №754/10079/16-ц; від 10 жовтня 2018 року у справі №371/6159/16-ц; від 24 жовтня 2018 року у справі №300/847/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі №711/9786/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №753/16761/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі №208/7291/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 756/5005/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі №753/18489/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 465/36/17, від 13 березня 2019 року у справі №495/8394/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 724/1009/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 642/2779/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 355/205/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 464/9091/15-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 463/5839/16-ц, від 25 лютого 2020 року у справі № 910/7825/19. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Сам по собі факт письмового неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення судового рішення, яке має базуватися на загальних положеннях та підставах про відшкодування збитків. Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист. Матеріали справи свідчать, що факт і обставини ДТП зафіксовані правоохоронними органами, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка мала місце 27 червня 2017 року, встановлена постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року. Страховик сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, а тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред`явлення регресного позову до водія забезпеченого транспортного засобу. Ураховуючи вищевикладе, колегія суддів вважає про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу. Неоспорення відповідачем постанови Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року не звільняє особу від обов`язку щодо повідомлення у триденний строк страховика про ДТП для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Судом не встановлено обставин, що відсутність відповідного повідомлення у порядку підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», призвела до необґрунтованих виплат позивача. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.33 та ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що призвело до неправильного вирішення спору. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.376 ЦПК України. Також слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ПрАТ «АТ «АСК «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги сплачені в сумі 2 881 грн 50 коп. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Железняк Наталії Михайлівни задовольнити. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. У позові приватного акціонерного товариства «Акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити. Стягнути із приватного акціонерного товариства «Акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 2 881 грн 50 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: