Постанова Харківський апеляційний суд № 643/8557/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 643/8557/23 Номер провадження 22-ц/818/305/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року в складі судді Довготько Т.М. у справі № 643/8557/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У серпні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 02 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б\н, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач власним підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом 17 липня 2023 року має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 45154,62 грн. Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг 02 лютого 2012 року у розмірі 45154,62 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту за договором № б/н від 02 лютого 2012 року в розмірі 45154,62 грн та 2684 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач фактично користувався кредитними коштами, проте зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк». 06 листопада 2023 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петруніна Кристина Олегівна, на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення Апеляційна скарга мотивована тим, що наданий Банком розрахунок заборгованості за кредитом є необґрунтованим, оскільки збільшення суми заборгованості за кредитом відбувалося не за рахунок витрати кредитних коштів, а за рахунок самостійного включення банком в суму заборгованості додаткових нарахувань. Посилався на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справа №342/180/17-ц, вказував, що позивачем не доведено укладання кредитного договору на умовах, які зазначені ним у позові, а також, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, які були включені у тіло кредиту. Різниця між тілом кредиту та погашеною заборгованістю (55 063,62 - 36 688,17) становить 18 372,45 грн, проте АТ КБ «ПриватБанк» нараховано заборгованість по тілу кредиту у розмірі 45 154,62 грн. Також, оспорював витрати, які були списані з його картки на загальну суму 20 519,02 грн. Відзив на апеляційну скаргу позивачем подано не було. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що 25 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним підписано анкету заяву від 02 лютого 2012 року. Відповідно до анкети заяви відповідач погоджується з тим, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 18). Згідно з довідкою про видачу кредитних карт відповідачем було отримано 5 кредитних карткок, остання № 5363542095829397 строком дії -серпень 2027 року (том 1 а. с. 17) Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт, встановлений 02 лютого 2012 року в розмірі 300 грн, в подальшому змінювався (том 1, а. с.16) За розрахунком Банку станом на 17 липня 2023 року у відповідача наявна заборгованість, яка складає 45154,62 грн, з яких 45154,62- заборгованість за кредитом, 0,00 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У самій заяві позичальника від 02 лютого 2012 року процентна ставка не зазначена. Доказів, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг, які долучено до позову, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, матеріали справи не містять. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 липня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (травень 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для нарахування та стягнення процентів, оскільки їх розмір не був погоджених сторонами. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що наданий відповідачу кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто ОСОБА_1 використовував кредитні кошти, погашав заборгованість та знову користувався кредитними коштами, а тому у нього наявна заборгованість за тілом кредиту, яка підлягає стягненню. З виписки за кредитним договором № б/н за період з 02 лютого 2012 року по 21 липня 2023 року вбачається, що відповідач активно користувався карткою, здійснював банківські операції та вносив кошти в рахунок погашення заборгованості. Проте, згідно з вказаною випискою, позивач нараховував відповідачу в рахунок заборгованості за кредитом відсотки, правомірність нарахування яких позивач не довів перед судом, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача за Договором складає лише різницю між фактично отриманими коштами та загальну суму фактично внесених коштів на рахунок. Загалом ОСОБА_1 було внесено 158426,24 грн, витрачено 203580,86 грн, баланс на кінець періоду -45145,62 грн. Між тих відповідно до вказаної виписки впродовж користування карткою Банком нараховано та списано відсотків 48525,43 грн, страхових платежів на 1080 грн, пені - 200 грн, штрафів 350 грн. Отже, сукупний розмір нарахованих відсотків (48525,43 грн) є більшим, ніж загальний залишок коштів на рахунку (45145,62 грн), що свідчить про те, що заборгованість за кредитним договором утворилась саме внаслідок нарахування та списання відсотків, а не фактичного використання коштів відповідачем та неповернення зазначених коштів. Оскільки відповідачем не погоджувалась сплата відсотків за користування кредитними коштами за договором та інших нарахувань, то колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом та нарахувань за порушення грошового зобов`язання. Зважаючи, що ОСОБА_1 внесено на рахунок більшу суму, аніж отримано від Банку, колегія суддів вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено належними та допустимими доказами розмір заборгованості за тілом кредиту відповідача, а тому підстав для її стягнення не вбачається. Долучений до позовної заяви паспорт споживчого кредиту апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки його було підписано 26 травня 2023 року, тобто, вже після нарахування та списання відсотків, а тому він не є належним доказом погодження умов договору щодо штрафних санкцій та відсотків, оскільки останні нараховувались за період з 02 лютого 2012 року по 26 травня 2023 року. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення позову АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідач мав сплатити 3220,80 грн (а.с. 128). Зважаючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вказані витрати підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 02 лютого 2012 року залишити без задоволення. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 01 липня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина