Постанова Харківський апеляційний суд № 644/5234/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 644/5234/23 Головуючий суддя І інстанції Бабенко Ю. П. Провадження № 22-ц/818/1702/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про стягнення аліментів ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Приблуди Євгена Вікторовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року, по цивільній справі №644/5234/23, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, встановив: У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 року укладений між сторонами у 1998 році шлюб було розірвано. Під час шлюбу позивачка стала непрацездатною на підставі досягнення пенсійного віку, не працевлаштована, доходів не має. Зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.01.2022 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач працює та отримує дохід в КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство». Крім того, відповідач отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. При цьому відповідач проживає окремо та не надає їй матеріальної допомоги, в зв`язку з чим вона вимушена звернутися із даним позовом до суду. Вказала, що вона потребує матеріальної допомоги, яку відповідач може їй надавати, тому відповідно до ст. 75 та ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 80 СК України просила судстягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви. Також просить стягнути з відповідача 8000 грн. витрат на правничу допомогу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року частково задоволено позов. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 27.07.2023 року. Рішення в частині стягнення аліментів за 1 місяць підлягає негайному виконанню. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 1073 грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3200 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача - адвокат Приблуда Є.В. в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що судом не з`ясовано у повному обсязі наявність дітей, які могли би утримувати свою матір, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 . кизи-донька, саме ще потребує утримання, що і встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13.10.2023, аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно на утримання повнолітньої доньки у зв`язку з навчанням з 30.06.2023 до 30.06.2024 року. Зазначив, що позовна заява подана з порушенням норм процесуального права, так як не було залучено до участі у справі учасників синів- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є повнолітніми. Вказав, що позивач не надала до суду жодного доказу, що підтверджували би її непрацездатність та потребу у матеріальній допомозі. Позивач не працює, на обліку в центрі зайнятості не знаходиться, з чого слідує, що доходи у позивача є і їй на життя їх вистачає. Зазначив, що при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батька та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін. Вказала, що позивачка у судовому засіданні пояснила, що має трьох дітей, що підтверджується звукозаписом судового засідання, а отже наявність у позивачки троє дітей було враховано судом при винесення рішенні, внаслідок чого вимоги про стягнення аліментів були задоволені лише частково: замість заявлених у розмірі було стягнуто їх у розмірі 1/10 від доходів відповідача, тому наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними. Вважає помилковим зазначення у скарзі, що позивачка не довела свою непрацездатність, оскільки суд правильно встановив, що позивачка, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягла пенсійного віку 60 років під час шлюбу, тому відповідно до ст. 75 СК України вважається непрацездатною. Суд на підставі наявній у справі копії її трудової книжки обґрунтовано вказав, що вона не працює, а наявним у справі рішенням ПФУ підтверджується факт відмови у призначенні їй пенсії. На підставі наявних у справі доказів суд також правильно встановив наявність у відповідача щомісячного доходу: 14605,54 грн. заробітної плати та отримання пенсії, а тому він може надавати позивачці матеріальну допомогу на її утримання. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржене рішення відповідає. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Згідно з частинами першою, другою статті 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Слід зазначити, що обов`язковою умовою виникнення права на отримання аліментів від другого із подружжя є можливість останнього надавати таку матеріальну допомогу. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена доходом у розмірі прожиткового мінімуму. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17, який узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, а також підтриманий у практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 401/1222/18. Статтею 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до свідоцтва про шлюб, сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 04.12.1998 року відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції м. Харків, актовий запис № 1486. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 року шлюб між ними було розірвано. Відповідно до інформаційних довідок від 28.07.2023 Реєстру територіальної громади м.Харкова за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані з 26.06.2001 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.41,42). Позивачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто під час шлюбу, 08.01.2022, та до його розірвання 16.06.2023 досягла 60-річного пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.01.2022 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.19). Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 , з грудня 2003 року відсутні записи про прийняття її на роботу (а.с.16-18). Аналіз норм статей 75 і 76 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу за умов визначених ст.76 СК України; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 161/16931/16-ц). Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження того, що позивачка потребує матеріальної допомоги, сторона позивачки надала до суду копію трудової книжки, з якої вбачається, що позивачка не працює, і надано рішення від 18.01.2022 року про відмову позивачці у призначенні пенсії. Позивачка пояснила, що доходів не має. Відповідач та його представник не спростували вказані доводи позивачки, відзив на позов до суду не надали. Таким чином, позивачка не працює, не отримує пенсію, а отже потребує матеріальної допомоги. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено на 2024 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2024складає - 2361 грн. Відсутність доходу в розмірі зазначених сум є підставою для стягнення аліментів для забезпечення такого доходу, оскільки позивачка ОСОБА_2 має нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення і потребує матеріальної допомоги в розумінні ч.4 ст.75 СК України. Як вбачається, з довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області№ 146 від 15.11.2023 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 6557,75 грн. (а.с.81). З довідки КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» ОСОБА_1 заробітна плата за період з січня 2023 року по вересень 2023 року включно склала 150497.73 грн.(а.с.64) Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13.10.2023 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_5 у зв`язку з навчанням з 30.06.2023 до 30.06.2024 року. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 27.07.2023 року. Такий розмір аліментів буде відповідати розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб в 2024 році. Враховуючи те, що відповідач працює, має регулярний і достатній щомісячний заробіток, доказів щодо неможливості надання матеріальної допомоги на утримання позивача у розмірі, який визначений судом, ним не надано, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його можливість надавати матеріальну допомогу позивачці для забезпечення її прожитковим мінімумом. Відповідачем до суду доказів, які б спростовували законність та обґрунтованість стягнення з нього на користь позивача аліментів на її утримання не надав. Вищевказані обставини, які ґрунтуються на наявних у справах доказах, не спростовуються доводами скарги, які належним чином не підтверджені. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив всі фактичні обставини справи, врахував доводи сторін, надав належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосував вищезазначені норми законодавства України. Колегія суддів також звертає увагу на приписи статті 202 СК України відповідно до яких повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Разом з тим, ця обставина була фактично врахована судом першої інстанції в результаті зменшення розміру стягнення з до 1/10. Наведені з цього приводу у відзиві на скаргу аргументи знайшли своє підтвердження у висновках суду першої інстанції, та спростовують ці доводи скарги. Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке в оскаржуваній частині відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Приблуди Євгена Вікторовича- залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 01 липня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді Ю.М.Мальований. Н.П.Пилипчук.