Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/26344/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Москаль Р.М. 28 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26344/23 пров. № А/857/12370/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 380/26344/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : 10.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 2 вересня 2023; - зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 29 вересня 2023 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024р. в позові відмовлено повністю. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. 16.09.2023р. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 1092-ОС ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 29.09.2023р. ОСОБА_1 виплачена індексація грошового забезпечення за період з липня 2015 по жовтень 2019 у розмірі 37654,46 грн., що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ Приватбанк, особистою карткою грошового забезпечення та довідкою про нараховану індексацію за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2019 року. 02.10.2023р. Адвокат Каверін С.М. який діє в інтересах позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з адвокатським запитом в якому просив нарахувати та виплатити компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації по день фактичної виплати із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань. 04.10.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) надіслав у відповідь лист № 11/8862-23-Вих від 09.10.2023р. (а.с.11) такого змісту: щодо п.5 адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, підстави для задоволення адвокатського запиту в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення відсутні, оскільки вказані відносини регулюються Законом України Про звернення громадян. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000р. № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050). В ст.1, ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ч.2 ст.2 Закону № 2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року); -пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (ч.2 ст.2 Закону № 2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року). В ст.3, ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» видно, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно абз.1 ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. п.1, п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001п. № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а висновував, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. Отже, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20, від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20. ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) із заявою про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №

159. Як наслідок відповідач не відмовляв своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації позивачу. ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Оскільки ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, та відповідач не відмовляв у виплаті відповідної компенсації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Одночасно, щодо поданого адвокатського запиту адвоката Каверіна С.М. який діяв в інтересах ОСОБА_1 від 02.10.2023р. та отриманої відповіді від 09.10.2023р. колегія суддів звертає увагу апелянта на таке. Адвокатський запит за своєю правовою природою є процесуальним інструментом, за допомогою якого адвокат у стислі терміни отримує від адресата (органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань) інформацію та копії документів, які необхідні йому для надання правничої допомоги клієнту. Професійним правам адвоката (у тому числі звертатися з адвокатськими запитами) кореспондують його професійні обов`язки, в т.ч. дотримуватися правил адвокатської етики. В ст.7 Дотримання законності Правил адвокатської етики, видно, що у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам. В спірних правовідносинах адвокат для оскарження протиправної відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити виплату компенсації втрати частини доходів його клієнту для початку повинен був отримати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за результатами розгляду заяви про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Складення та подання до Військової частини НОМЕР_1 зазначеної заяви від імені клієнта в розумінні ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI є наданням адвокатом правничої допомоги, що полягає в здійсненні таких видів адвокатської діяльності: - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних осіб в державних органах, перед фізичними та юридичними особами; Однак, адвокат спочатку вписав в текст адвокатського запиту про надання інформації від 02.10.2023р. прохання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів його клієнта за весь час затримки виплати індексації по день фактичної виплати, а надалі трактує отриману відповідь як протиправну відмову у виплаті компенсації. Колегія суддів зазначає, що визнає таке обґрунтування позовних вимог маніпулятивним та таким, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку, оскільки подання адвокатського запиту (інструмента адвоката для отримання інформації та доказів, ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI) не може підміняти собою підготовку та подання від імені клієнта заяви правового характеру до відповідного державного органу (заяви про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати до військової частини НОМЕР_1 , складення та подання якої повинно здійснюватися адвокатом в межах описаних вище видів адвокатської діяльності, п.2, п.6 ч.1 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI). Доводи апелянта, що у даній справі відповідач вже заперечив право ОСОБА_1 на отримання компенсації втрати частини доходів, тому отримання додаткового листа-заперечення є нічим іншим як проявом надмірного формалізму, колегія суддів не приймає, оскільки доказів звернення позивача або його представника до військової частини із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», як і відмови Військової частини у її виплаті суду не надано. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) діяв у спосіб визначений законами та Конституцією України та відповідно не приймав жодного рішення щодо відмови у виплаті відповідної компенсації на підставі Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 380/26344/23- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 28.06.2024р.