Постанова 4852 № 280/7752/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/7752/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (головуючий суддя Б.В. Богатинський) у справі №280/7752/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (через свого представника) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 08.06.2021 №Ф-12414-49. - зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка починаючи з 2011 року не провадить господарської діяльності як фізична особа підприємець. Станом на 2017 рік позивачка вже була найманим працівником та перебувала у трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_1 (основне місце роботи) та Приватним підприємством «Світ золота» - як місцем роботи, яке зберігається у зв`язку з мобілізацією на військову службу. У вказаних трудових відносинах позивачка перебувала з 2017 по 2021 роки, а з 2021 року про теперішній час перебувала в трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_1 , як основне місце роботи, з 2021 року по грудень 2022 року з ТОВ «Ювелірний завод №1» - як місцем роботи, яке зберігається у зв`язку з мобілізацією на військову службу. Отже, з січня 2017 року єдиний внесок за позивачку нараховує та сплачує роботодавець. Окрім цього, позивачка зауважила, що ефективним засобом правового захисту її прав є коригування контролюючим органом облікових показників інтегрованої картки, в тому числі в ручному режимі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року позов задоволено. Суд першої інстанції, враховуючи правові позиції Верховного Суду, виходив з того, що у періоді з 2017 року по 2021 рік, в якому за позицією контролюючого органу позивачкою не сплачено єдиний внесок, за позивачку сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому вона звільняється від обов`язку по сплаті у цей період єдиного внеску. Також суд зазначив, що оскільки за встановлених обставин вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2021 №Ф-12414-49 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з сплати єдиного внеску в сумі 37788,74 грн є належним способом захисту порушеного права позивачки. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без з`ясування в повному обсязі фактичних обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачка як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 10.09.2009, робота за трудовим договором на підприємстві не виключає можливості здійснення позивачкою підприємницької діяльності. Лише з 01.01.2021 фізичні особи-підприємці, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок та таких осіб. Також скаржник вважає, що позивачка не відноситься до осіб, які на підставі Закону №2464-VI звільняються від сплати єдиного внеску. Щодо направлення відповідачем спірної податкової вимоги відповідач зазначає, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2021 направлена на податкову адресу позивачки, яка була вказана нею при взятті на облік у податковому органі. Про зміну податкової адреси позивачка в порушення норм чинного законодавства жодним чином не повідомляла контролюючий орган, тому оскаржувана вимога надіслана з дотриманням вимог законодавства, тому є узгодженою (набрала чинності) та не підлягає скасуванню. Позивачка подала через свого представника письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 10.09.2009 та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області на загальній системі оподаткування. За даними інформаційної системи податкового органу, станом на 08.06.2021 щодо позивачки в інтегрованій картці обліковується заборгованість по оплаті єдиного внеску у сумі 37788,74 грн., у зв`язку з чим відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.06.2021 № Ф-12414-49 на суму боргу у загальному розмірі 37788,74 грн. Податкова вимога направлена на податкову адресу позивачки поштою на адресу реєстрації позивачки як фізичної особи-підприємця АДРЕСА_1 , однак поштовий конверт 10.07.2021 повернувся до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Судом встановлено, сторонами не спростовано, що контролюючим органом в ІКП по єдиному внеску (по коду бюджетної класифікації 71040000) здійснювались автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017-2020: за 2017 рік по строку 09.02.2018 - у сумі 8448,00 грн (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 грн х 22 % = 704 грн в місяць, за 12 місяців, відповідно, 704 грн х 12 = 8448,00 грн); - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн х 22 % = 819,06 грн в місяць, за 3 місяці, відповідно, 819,06 грн х 3 = 2457,18 грн); - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн х 22 % = 819,06 грн в місяць, за 3 місяці, відповідно 819,06 грн х 3 = 2457,18 грн); - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн х 22 % =819,06 грн в місяць, за 3 місяці, відповідно, 819,06 грн х 3 = 2457,18 грн); - за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн х 22 % = 819,06 грн в місяць, за 3 місяці, відповідно, 819,06 грн х 3 = 2457,18 грн); - за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн х 22 % =918,06 грн в місяць, за 3 місяці, відповідно, 918,06 грн х 3 = 2754,18 грн); - за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн х 22 % = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці, відповідно, 918,06 грн х 3 = 2754,18 грн); - за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн х 22 % = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці, відповідно, 918,06 грн х 3 = 2754,18 грн); - за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн х 22 % = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці, відповідно, 918,06 грн х 3 = 2754,18 грн); - за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 грн х 22 % = 1039,06 грн в місяць, за квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно, 1039,06 грн х 2 = 2078,12 грн); - за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 грн х 22 % = 1039,06 грн за квартал, з урахуванням карантину); - за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 грн х 22 % 1039,06 грн в місяць, відповідно за 2 місяці (липень-серпень) 1039,6 грн х 2 = 2078,12 грн та мінімальна заробітна плата 2020 року 5000 грн х 22 % = 1100,00 грн за вересень, за квартал, відповідно, 2078,12 грн + 1100,00 грн - 3178,12 грн); - за 4 квартал 2020 року - 2200,00 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 5000 грн х 22 % 1100,020 грн в місяць, відповідно, за 2 місяці (жовтень-листопад) 1100,00 грн х 2 = 2200,00 грн). При цьому контролюючий орган виходив з того, що оскільки у вказаний період позивачка доходів не отримувала, податкову звітність не подавала, єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивачки контролюючим органом нарахований у розмірі мінімального страхового внеску. В даному випадку позиція відповідача щодо обов`язку сплати єдиного внеску, ґрунтується на тому, що сам факт наявності в ЄДР відомостей про позивачку, як зареєстрованого суб`єкта підприємницької діяльності, незалежно від того чи фактично ним така діяльність здійснювалась, є підставою для сплати єдиного внеску на соціальне страхування. Встановлені у справі обставини також свідчать про те, що протягом вказаного вище періоду (з 2017 року по 2021 рік) позивачка була найманим працівником та перебувала у трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_1 , як основне місце роботи та Приватним підприємством «Світ золота» - як місцем роботи, яке зберігається у зв`язку із мобілізацією на військову службу. Роботодавцями здійснювалось нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивачку з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2020 року включно, що підтверджується, в тому числі, сформованою органом Пенсійного фонду випискою з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), яка містить відомості про фактично отриманий позивачкою заробіток та сплату страхових внесків роботодавцями позивача, зокрема, за вказаний вище період. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як правильно зазначено судом першої інстанції, спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до п.п 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Підпункт 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз.2 п. 1 ч.1 ст.4 Закону); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч.1 ст.4 Закону). За правилами ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами - абз.1 п.1. для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) абз. 1 п.2. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 цього Закону). Таким чином, фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні. Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наведене вище дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Отже, фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19). Судом першої інстанції правильно встановлено відсутність доказів отримання позивачкою у спірний період доходів від провадження господарської діяльності як фізичною особою підприємцем. Натомість за встановлених вище обставин, які відповідачем не заперечуються, позивачка у періоді, за який контролюючим органом нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску, перебувала у трудових відносинах з вказаними вище роботодавцями, які, нараховуючи позивачці заробітну плату, сплачували за неї як страхувальники єдиний соціальний внесок, що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою ОК-5, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачкою ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області від 08.06.2021 №Ф-12414-49 на загальну суму 37788,74 грн. та наявність підстав для її скасування. Щодо висновку суду першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачки з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37788,74 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке. Згідно пункту 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу. За змістом пункту 1 розділу ІІ зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Згідно з п.4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи. Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів. Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах №816/2042/16 від 13 січня 2018 року, від 10 квітня 2020 року по справі №813/1760/18 та від 01 липня 2020 року по справі №640/8980/19. Таким чином, враховуючи безпідставність визначення в оскаржуваній вимогі про сплату боргу (недоїмки) суми 37788,74 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для проведення коригування в інтегрованій картці позивача шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №280/7752/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко