Постанова 4852 № 280/3745/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3745/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року (суддя Максименко Л.Я.) у справі №280/3745/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області у не здійсненні виключення з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованості з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі, визначеному податковою вимогою від № Ф-13202-19 від 13.06.2021 на суму недоїмки з єдиного соціального внеску 19825,08 грн; зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі, визначеному податковою вимогою № Ф-13202-19 від 13.06.2021 на суму недоїмки з єдиного соціального внеску 19825,08 грн. В обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі № 280/6296/21 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області № Ф-13202-19 від 13.06.2021 на суму недоїмки з єдиного соціального внеску 19825,08 грн. Вказувала, що 12.07.2022 представником позивача надіслано відповідачу заяву про виключення з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованості з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі, визначеному податковою вимогою від № Ф-13202-19 від 13.06.2021 на суму недоїмки з єдиного соціального внеску 19825,08 грн. Зазначала, що листом № 21337/6/08-01-13-04-10 від 22.07.2022 відповідач повідомив про відсутність підстав про виключення з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованості з єдиного соціального внеску. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що скасування вимоги про сплату недоїмки в судовому порядку є підставою для внесення змін до інтегрованої картки платника податку. Також, за наслідками розгляду справи судом першої інстанції вирішено питання щодо розподілу судових витрат та з відповідача, зокрема, стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,0грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач фактично посилається на те, що на виконання рішення суду у справі № 280/6296/21 було скасовано вимогу № Ф-13202-19 від 13.06.2021 на суму 19 825,08грн., про що зроблено запис в реєстрі вимог ІКС «Податковий борг». За позицією відповідача, оскільки рішенням суду у вказаній справі не було зобов`язано контролюючий орган внести відповідні зміни до облікової картки позивачки, то відсутні підстави для задоволення позову у цій справі. Крім цього, відповідач не погоджується і з рішенням суду, в частині розподілу судових витрат, вважаючи стягнутий розмір витрат на правничу допомогу не співмірним із складністю справи та необгрунтованим. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 13.09.2011 зареєстрована як фізична особа-підприємець, є платником ЄСВ. 13.06.2021 Головним управління ДПС у Запорізькій області була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13202-12 з якої вбачається, що станом на 31.05.2021 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 19825,08 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №280/6296/21 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13202-19 від 13.06.2021. Представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій серед іншого просив виключити з ІКП ОСОБА_1 заборгованість з ЄСВ у розмірі, визначеному податковою вимогою № Ф-13202-12 від 13.06.2021. Листом від 22.07.2022 ГУ ДПС повідомило, що рішенням суду не було передбачено здійснення коригувань картки платника. Згідно даних ІКС Податковий Блок в ІКП ОСОБА_1 станом на 21.07.2022 обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 31815,08 гривень. Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулася з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, виходячи з положень Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що скасування вимоги про сплату недоїмки в судовому порядку є підставою для внесення змін до інтегрованої картки платника податку. Вказаний висновок суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачем не заперечується. Оскільки у спірному випадку було встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, була скасована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13202-19 від 13.06.2021, якою позивачу нарахована сума боргу (недоїмки) в розмірі 19825,08 грн., то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність у відповідача обов`язку внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника (ІКП), шляхом виключення недоїмки по сплаті ЄСВ у розмірі 19825,08 грн. Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на те, що рішенням суду у вказаній справі не було зобов`язано контролюючий орган внести відповідні зміни до облікової картки позивачки, але вказані обставини не виключають обов`язок контролюючого органу відобразити в ІКП зміни, які виникли внаслідок скасування вимоги про нарахування недоїмки в судовому порядку. З приводу рішення суду щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. З матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою отримання правової допомоги було укладено договір про надання правової допомоги № 69/21 від 13 липня 2021 року з адвокатом Горщаром Сергієм Васильовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ № 1123 видане Радою адвокатів Волинської області на підставі рішення № 2/28-8). Відповідно до Протоколу № 2 погодження гонорару від 26.05.2023 гонорар адвоката у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії становить 5000,00 грн. Відповідно до Акту гіриймання-передачі наданих послуг № 2 від 28.07.2023, адвокатом Горщаром Сергієм Васильовичем надані наступну послуги: збір доказів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви оформленої у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства з усіма додатками до суду, усні консультації, інформування про рух справи вартістю 5000,00 грн. Зазначена сума була сплачена позивачем адвокату, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 69/21.2 від 26.05.2023 року. Отже, надані позивачем письмові докази свідчать про те, що на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 5000, грн. В той же час, враховуючи такі принципи як співмірність та пропорційність, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,0грн. Позивачем не оскаржується рішення суду, в частині визначеного розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача. Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо неспівмірності та не пропорційності витрат, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України). Вказуючи в апеляційній скарзі на неспівмірність стягнутих витрат із складністю справи, відповідач не вказує про те, який гонорар адвоката є справедливим у контексті складності цієї справи, та який зазвичай застосовуються при визначенні винагороди адвоката. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Умовами Договору визначено порядок формування гонорару адвоката. Отже, умови щодо встановленого договором розміру гонорару адвоката відповідають приписам ст. 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, та є визначеними. Щодо аргументів відповідача про відсутність доказів фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу слід зазначити те, що такими доказами є договір про надання правової допомоги, опис виконаних робіт, докази оплати наданих послуг. Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання правової допомоги, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, при цьому, зменшивши заявлену до відшкодування суму до 3000,0грн. Ураховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі №280/3745/23 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та сстроки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 07.12.2023 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк