Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/5865/22

Головуючий І інстанції: А.Б. Діска ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2024 р. Справа № 480/5865/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 19.01.23 по справі № 480/5865/22 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив: визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії 11 років 01 місяця 01 дня пільгової вислуги років, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії 11 років 01 місяця 01 дня пільгової вислуги років, з урахуванням вимог постанови КМУ від 17.07.1992 №

393. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позивач, не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №480/5865/22 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 25.05.2022 по справі №480/4643/20, від 03.03.2021 по справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 по справі №480/4241/18, 20.09.2022 у справі №640/12919/20, від 21.10.2021 у справі №620/940/19. Відповідно до ч. 1 ст. 308 та п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.07.2022 №382-ОС, ОСОБА_1 звільненого з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби", без права носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20.07.2022 (а.с. 13). В даному наказі зазначено, що календарна вислуга років позивача станом на 20 липня 2022 року складає - 23 роки 00 місяців 19 днів; пільгова 11 років 01 місяць 01 день; всього 34 роки 01 місяць 20 днів. Позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою від 23.07.2022, в якій просив оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (а.с.14-15). Листом від 24.08.2022 № 11/Л-6080-10754 Адміністрація Державної прикордонної служби України відмовила у задоволенні заяви позивача про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону № 2262-ХІІ та повідомила, що відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.07.2022 № 382-ОС на дату виключення позивача зі списків особового складу військової частини його вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 23 роки 00 місяців 19 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом "а" статті 12 Закону № 2262 (а.с. 17). Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо оформлення та направлення відповідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки календарна вислуга років позивача станом на час звільнення становила менше 25 років, то у відповідача відсутні підстави для оформлення та надсилання відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. При цьому судом не можуть бути враховані правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, оскільки такі висновки було зроблено за іншого правового регулювання спірних правовідносин. Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII). Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. За приписами статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким чином, колегія суддів зазначає, що законодавцем було надано право Кабінету Міністрів України визначати порядок обчислення вислуги років та пільгові умови призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі Порядок). Судовим розглядом встановлено, що до 19.02.2022 пунктом 3 Порядку було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні. Проте, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19.02.2022). На час звільнення позивача з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України пункт 2-1 Порядку визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Так, пунктом 1 Порядку визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі. Водночас пунктом 3 Порядку визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Колегія суддів зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Отже, згідно із законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, необхідною умовою для виготовлення та направлення до пенсійного органу документів для призначення пенсії позивачу за вислугу років є наявність необхідної календарної вислуги років. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 11.09.2023 у справі №480/4827/22, від /15.09.2023 у справі №380/10714/22, від 18.10.2023 у справі № 360/17/23, від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а в яких, серед іншого, суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №382-ОС від 20.07.2022, станом на 20.07.2022 вислуга років ОСОБА_1 складає: календарна 23 роки 00 місяців 19 днів, пільгова 11 років 01 місяць 01 день, загальна вислуга 34 роки 01 місяць 20 днів (а.с. 13). Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 03.03.2021 по справі №805/3923/18-а колегія суддів зазначає. Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 393, чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а, на відміну від статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту. Враховуючи те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а та і в постанові від 25.05.2022 по справі №480/4643/20 ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, то колегія суддів прийшла вважає, що не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору. З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище правові позиції Верховного Суду. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки календарна вислуга років позивача станом на час звільнення становила менше 25 років, у відповідача відсутні підстави для оформлення та надсилання відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Посилання апелянта на практику окружних судів, судів апеляційної інстанції колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при вибрі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року по справі № 480/5865/22 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк