Постанова 4813 № 519/392/24

Номер провадження: 33/813/1561/24 Номер справи місцевого суду: 519/392/24 Головуючий у першій інстанції Лемець С. П. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 27.06.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А., з участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на постанову Южного міського суду Одеської області від 10.04.2024 року, у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в с т а н о в и в : Короткий зміст постанови суду першої інстанції Постановою Южного міського суду Одеської області від 10.04.2024 рокувизнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді громадських робіт строком тридцять годин. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Южного міського суду Одеської області від 10.04.2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга вмотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази фіксації події домашнього насильства за зверненням ОСОБА_2 та набуття нею статусу потерпілого, а ОСОБА_3 статусу кривдника. Відсутні докази проведення поліцейськими перевірки, оцінки ризиків та вживання заходів, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У порушення ч. 1 ст. 256 КУпАП до протоколу не додано доказів того, що насильство відбулось у сім`ї. У протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита об`єктивна сторона та відсутні дані про спеціальний суб`єкт адміністративного правопорушення, який вказує на особливості правового становища онук та бабуся, відсутні докази на підтвердження факту родинних відносин, та дані які характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відсутні докази вчинення домашнього насильства відносно бабусі. Допитана у судовому засіданні потерпіла пояснила, що на її думку ОСОБА_3 вчинив не домашнє насильство, а була лише сварка. Апеляційним судом, у відповідності до положень ч. 5 ст. 294 КУпАП учасники провадження повідомлялись про дату, час та місце судового засідання. Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились. ОСОБА_2 у судовому засіданні вважала, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілої, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. На підтвердження вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до суду надано протокол серії ВАВ № 884975 від 10.03.2024 року. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 884975 від 10.03.2024 року, 10.03.2024 року о 23 год. 00 хв., ОСОБА_3 за місцем свого проживання вчинив АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння сварку з мамою ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_4 в ході якої висловлювався в їх адресу грубою нецензурною лайкою та виганяв з квартири, тим самим вчинив насильство психологічного характеру. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 884975 від 11.03.2024 року, протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , частково письмовими поясненнями самого ОСОБА_3 , який зазначає, що різким рухом забрав у бабусі телефон. При накладені адміністративного стягнення, суд першої інстанції враховував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Також, що ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство щодо своєї матері та літньої бабусі, яка через свій вік фактично перебувала в безпорадному стані, вину не визнав, у вчиненому не розкаюється, примиритись бажання не виявив. Агресивні дії молодого чоловіка, достатньо великої статури, які виразились у криках, лайці, вигнанні із квартири, відносно літніх жінок невеликої статури, зокрема бабусі 1943 року народження, безумовно могли завдати психологічної шкоди останнім. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Апеляційний суд зауважує, що норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства: фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру; психологічне насильство - насильство, пов`язане з тиском одного члена сім`ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; економічне насильство - навмисні дії одного члена сім`ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання чи завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство. З роздруківки АРМ 102 № 112805777 від 10.03.2024 року вбачається, що від заявника ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 син заявниці у стані сп`яніння ображає її та її матір. 10.03.2024 року інспектор СРППВП-4 ОРУП-2 в Одеській області прийняв від ОСОБА_2 заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.03.2024 року, в якій остання повідомила, що 10.03.2024 року о 23 год. 00 хв., ОСОБА_3 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані сп`яніння влаштував сварку з бабусею ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вдарив її по голові, Після повернення ОСОБА_2 з роботи остання зробила ОСОБА_3 , зауваження, а той став висловлюватись в її адресою нецензурною лайкою, виганяв з квартири. Повідомила, що фізичне насильство застосовано до бабусі ОСОБА_4 , до закладу охорони здоровя потерпілі не звертались. З письмових пояснень ОСОБА_3 від 10.03.2024 року, вбачається, що останній проживає за адресою довгий час з мамою ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_4 10.03.2024 року о 23.00 годині він підійшов до бабусі та різким рухом забрав телефон. Після чого бабуся почала голосно кричати та в неї відбулась істерика. Після чого ОСОБА_3 викликав швидку допомогу, у цей час прийшла додому його мати та викликала наряд поліції. У своїх письмових поясненнях від 10.03.2024 року ОСОБА_3 , зазначила, що проживає разом з сином ОСОБА_3 , та мамою ОСОБА_4 . За місцем проживання у її сина, який знаходився у нетверезому стані стався конфлікт з її мамою, яку він ударив та вихватив телефон в цей час коли ОСОБА_2 була на роботі. По приходу додому ОСОБА_5 став виражатись в її бік грубою нецензурною лексикою та вигнав на вулицю. Після чого вона звернулась до поліції. Так як на її зауваження ОСОБА_3 не реагував. Під час розгляду справи судом першої інстанції допитані потерпіла ОСОБА_2 та в якості свідка потерпіла ОСОБА_4 . Отже обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються належними доказами, а саме письмовим поясненнями, заявою та поясненнями наданими під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і під час перегляду, не суперечать один одному та дозволяють у повному обсязі встановити обставини справи, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вчинення домашнього насильства апеляційний суд вважає необгрунтованими. Враховуючи письмові пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та пояснення які надані останніми під час розгляду справи, а також письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Відсутність в матеріалах справи доказів проведення поліцейськими перевірки, оцінки ризиків та вживання заходів, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не спростовує висновків про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, що відсутності доказів на підтвердження факту родинних відносин апеляційний суд відхиляє, оскільки ОСОБА_3 у письмових поясненнях особисто зазначив, що про живає з бабусею ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_2 . Потерпіла у судовому засіданні також зазначила, що ОСОБА_3 є її сином та онуком ОСОБА_4 . У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності визнав факт того, що бабусею ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , а матір`ю ОСОБА_2 Посилання на ненадання даних, які характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності апеляційний суд не враховує, оскільки ОСОБА_3 як до суду першої інстанції, так і до апеляційної скарги таких доказів не надано. Встановивши вчинення ОСОБА_3 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції наклав на останнього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді громадських робіт строком тридцять годин. Щодо застосованої судом першої інстанції санкції адміністративного правопорушення, апеляційний суд зазначає таке. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Відповідно до положень ст. 23 КУпАПадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Стаття 33 КУпАПвизначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. Санкція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є альтернативною та передбачає можливість накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Так, при обранні виду та розміру адміністративного стягнення суд першої інстанції враховував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Також, що ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство щодо своєї матері та літньої бабусі, яка через свій вік фактично перебувала в безпорадному стані, вину не визнав, у вчиненому не розкаюється, примиритись бажання не виявив. Агресивні дії молодого чоловіка, достатньо великої статури, які виразились у криках, лайці, вигнанні із квартири, відносно літніх жінок невеликої статури, зокрема бабусі 1943 року народження, безумовно могли завдати психологічної шкоди останнім. Апеляційний суд вважає, що при визначенні виду і розміру стягнення, суд першої інстанції не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, у зв`язку з чим визначене оскаржуваною постановою стягнення у виді громадських робіт є занадто суворим, оскільки ОСОБА_6 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, правопорушення вчинив вперше, що підтвердила у судовому засіданні апеляційного суду і потерпіла. Обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення у стані сп`яніння не підтверджуються належними доказами, тому апеляційний суд враховує відсутність обтяжуючих відповідальність ОСОБА_3 обставин за вчинене адміністративне правопорушення, а також відсутність у потерпілих претензій морального та матеріального характеру, та належних доказів завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Під час призначення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт та неможливість застосування альтернативного адміністративного стягнення суд першої інстанції обґрунтував майновим станом ОСОБА_3 , однак доказів на підтвердження майнового стану матеріали справи не містять, тому висновок про те, що покарання у вигляді штрафу, не відповідатиме меті адміністративного стягнення та не буде достатньою мірою відповідальності апеляційний суд вважає помилковим. При визначенні виду і розміру стягнення апеляційний суд враховує, що ОСОБА_3 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, інкриміноване правопорушення вчинив вперше, відсутні належні докази на підтвердження обставин, що обтяжують відповідальність, тому вважає за необхідне змінити накладене адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт, застосувавши до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень. Керуючись ст. ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову Южного міського суду Одеської області від 10.04.2024 року змінити в частині застосованого виду адміністративного стягнення. Накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В іншій частині постанову Южного міського суду Одеської області від 10.04.2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В.А. Коновалова