Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/32303/23

Справа № 127/32303/23 Провадження № 22-ц/801/1355/2024 Категорія: 20 Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2024 рокуСправа № 127/32303/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С., позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач: Вінницька міська рада, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Борисюк І. А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності, - в с т а н о в и в: У жовтні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до Вінницької міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності попередньої померлої співласниці будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по частині. Зазначали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка є бабою позивачки ОСОБА_1 та спадкодавицею, будучи співвласниками будинку АДРЕСА_1 , вирішили приватизувати спільну земельну ділянку ,на якій він розташований, площею 0,1000 га. До приватизації між ними був встановлений порядок користування нею, якого вони притримувались : в користування ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку 0,0590 га, ОСОБА_3 - ,0,0304 га, у спільному користуванні залишено 0,0106 га, як проїзд загального користування. Згодом кожен із співвласників домоволодіння приватизував свою частину земельної ділянки і зареєстрував на неї право власності. Водночас, частину земельної ділянки - площею 0, 0106 га, кадастровий номер 0510136300:01:058:0065, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оформили у спільну сумісну власність. Позивачі зазначили, що даною земельною ділянкою співвласники користувались разом і вважали, що частки кожного з них є рівними по . Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після чого відкрилась спадщина. 16.10.2023 державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову спадкоємиці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через неможливість визначення, на яку частку земельної ділянки, площею 0,0106 необхідно їй видавати свідоцтво про право на спадщину. Просили суд визначити, що частки співвласників ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_3 у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0, 0106 га, кадастровий номер 0510136300:01:058:0065, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , є рівними та становлять по , в тому числі, частка ОСОБА_2 становить ідеальну частку і частка померлої ОСОБА_3 на день її смерті становила ідеальну частку. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визначено, що частка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0106 га, кадастровий номер 0510136300:01:058:0065, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (33), становила . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визначення частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку, -відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови в задоволені його вимог та ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити, визначивши його частку у спільній сумісній власності на спірну земельну ділянку ,площею 0,0106 га, кадастровий номер 0510136300:01:058:0065 по АДРЕСА_2 (33) в розмірі 1/2. Зазначав, що за умови часткового задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 про визначення частки померлої ОСОБА_3 , розмір його частки у цій ділянці залишився не визначеним. Рішення суду порушує рівність прав співвласників спільної сумісної власності на земельну ділянку. У відзиві на апеляційну скаргу Вінницька міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2024 року вищевказаним вимогам закону не відповідає. Так ,задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що державний нотаріус постановою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємиці учасника спільної сумісної власності на спірну ділянку , тому існують підстави та необхідність для захисту прав позивачки ОСОБА_1 у обраний нею спосіб - шляхом визначення частки померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної із ОСОБА_2 сумісної власності на спірну земельну ділянку, становила . Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд виходив із того, що він пред`явив вимоги до неналежного відповідача, оскільки Вінницькою міською радою ,як відповідачем , не порушуються його права ,за захистом яких він звернувся до суду. Однак, незважаючи на неоскарження позивачем ОСОБА_1 вказаного рішення, колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком, оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення оскаржуваним рішенням положень щодо рівності прав учасників спільної сумісної власності і їх часток, частково заслуговують на увагу ,а апеляційним судом встановлено порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення . Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає необхідним вийти за межу доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 з огляду на наступне. Апеляційним судом встановлено, що 06.09.2008 ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В.Б., яким усю належну їй частину будинку під АДРЕСА_2 з відповідною частиною прибудов, господарських будівель та споруд, вона заповідає ОСОБА_5 (а.с. 74) ОСОБА_6 у зв`язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_7 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». (а.с. 76) 11 грудня 2012 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Надольською О.А. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 17/50 часток житлового будинку з прибудовами, відповідною частково господарських будівель та споруд під АДРЕСА_1 (а.с. 86). 25 липня 2013 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Болотновою М.М. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну, ділянку площею 0, 0304 га, кадастровий номер: 0510136300:01:058:0064, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 116). 16 жовтня 2023 року постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Берещук О.В. № 2160/02-31 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки, площею 0, 0106 га, розташованою за цією ж адресою, у зв`язку із відсутністю визначення частки померлої спадкодавиці ОСОБА_3 в об`єкті права спільної сумісної власності, про що винесено відповідну постанову (а.с. 118). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Таким чином, належна покійній і невизначена за життя спадкодавця частка у праві спільної сумісної власності в силу 1226 ЦК України переходить до спадкоємця на загальних підставах, тобто у об`ємі, що належав спадкодавцю на день відкриття спадщини і закон не вимагає рішення суду про визначення частки померлого спадкодавця у праві спільної сумісної власності. Відмовляючи у видачі спадкоємцю ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину державний нотаріус у постанові зазначив в якості причини те, що не визначена частка спадкодавця в об`єкті права власності , не звернувши увагу на те, що ділянка за життя знаходилась на праві спільної сумісної власності, а « частка спадкодавця в об`єкті права власності »,тобто, фактично мова йде про «частку спадкодавця у майні( земельній ділянці)» (часткова власність),не тотожна « частці у праві» ,яких на момент смерті спадкодавиці не було, оскільки спадкодавиця мала з ОСОБА_2 земельну ділянку на праві спільної сумісної власності і саме у такому ж об`ємі ці її права перейшли в спадкову масу і успадковані ОСОБА_1 . У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим після його смерті не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки судом не може вирішуватись питання про права особи, що померла і не має не тільки цивільної дієздатності ,а правоздатності ,в тому числі процесуальної . Разом із тим, спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування і ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, у видачі свідоцтва про спадщину на яку нотаріусом відмовлено. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах: від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18); від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19); від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22); від 22 травня 2024 року №450/4257/21, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Таким чином спосіб захисту, який обрала позивач ОСОБА_1 не є належним способом захисту її прав і у задоволенні її вимог необхідно відмовити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Суд першої інстанції, вказаного вище не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визначення, що частка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0106 га, кадастровий номер 0510136300:01:058:0065, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (33), становила , оскільки ОСОБА_3 вже померла і відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України її цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення 1/2 частки спірної земельної ділянки померлій особі. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимоги, то вони є безпідставними, оскільки він не обґрунтував порушення, не визнання чи оспорення його суб`єктивних прав, свобод чи інтересів Вінницькою міською радою. Вінницька міська рада не є зобов`язаною особою за вимогою ОСОБА_2 , оскільки вимоги про поділ земельної ділянки він має пред`явити до спадкоємця іншого співвласника земельної ділянки ОСОБА_1 . У цій частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав їх пред`явлення до неналежного відповідача. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 не призвело до задоволення його позовних вимог, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції солід залишити за ОСОБА_2 . Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення частки у спільній сумісній власності, - відмовити. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2024 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за ОСОБА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду. Головуючий С.Г. Копаничук судді: Л. О. Голота В. П. Рибчинський