Постанова 4818 № 619/579/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2024 року м. Харків справа № 619/579/24 провадження № 22-ц/818/2281/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - судді: Тичкової О.Ю., суддів: Маміної О.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В. сторони справи: заявник - ОСОБА_1 заінтересована особа- Виконавчий комітет Золочівської селищної ради Харківської області як орган опіки та піклування розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2024 року постановлену у складі судді Овсяннікова В.С.,- УСТАНОВИВ: В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив: визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Рогозянка, Золочівського району, Харківської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити опіку та призначити його опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним дядьком його дружини, має інвалідність другої групи з дитинства, та потребує постійного догляду, так як через хронічні захворювання обмежений щодо самообслуговування життєдіяльності, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності. Зазначає, що ОСОБА_3 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, перебуває на обліку у лікаря-психіатра КНП «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради, у зв`язку з чим потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю, у зв`язку з чим заявник проживає разом з ним та піклується про нього. Разом з цим вказував, що батьки ОСОБА_3 давно померли, його брат ОСОБА_4 має похилий вік, хворіє, проживає окремо в місті Харкові та не має можливості доглядати свого брата. Дружина заявника ОСОБА_5 теж проживає та працює в місті Харкові, та не має можливості доглядати свого рідного дядька. Заявник зазначав, що він є фізичною особою-підприємцем, працює онлайн віддалено, має добрий стан здоров`я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває, на утриманні нікого немає та має можливість і бажання доглядати ОСОБА_3 , та бути його опікуном. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України 4 538 гривень 52 копійки; ОСОБА_6 1 945 гривень 08 копійок, витрати пов`язані з проведенням судово-психіатричної експертизи у розмірі 6 483 гривні 60 копійок. Ухвала мотивована тим, що заявник не має процесуальної дієздатності заявника. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновком експертизи Харківської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров?я України» №145 від 29.02.2024 за результатом проведеної судово-психіатричної експертизи, було встановлено, що ОСОБА_3 на теперішній час виявляє відсутність продуктивного контакту, має виражене інтелектуальне недорозвинення, примітивність та конкретність мислення, не диференційованість і незрілість емоційної сфери, відсутність критичних передумов і повну дезаптацію в соціально-побутовій сфері. Вищевказане позбавляє ОСОБА_3 можливості правильно коригувати свої дії, правильно і повно оцінювати те, що відбувається, орієнтуватися в навколишньому середовищі, оцінювати свої вчинки і їх наслідки, адекватно висловлювати своє волевиявлення. ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Скаржник наголосив, що Виконавчий комітет Золочівської селищної ради Харківської області як орган опіки та піклування, повинен був розглянути це питання на засіданні опікунської ради, та прийняти відповідне рішення, а не надавати листа про розгляд справи без їхньої участі, та розглядати справу на розсуд суду. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім?ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім?ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім?ї є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов?язки осіб, які об?єдналися для спільного проживання. Скаржник проживає з рідним дядьком його дружини ОСОБА_3 за адресою його реєстрації місця проживання: це підтверджується оригіналом акту встановлення факту проживання, завіреним головою сільського комітету «Малорогозянський». Тому суд дійшов помилкового висновку про відстінсть у нього права на звернення до суду в порядку окремого провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з п.1 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. Відповідно ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Частиною 3 ст.296 ЦПК України передбачено, що заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. За нормами СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ст.3 СК України). Статтею 9 СК України встановлено коло осіб - подружжя, батьки дитини, батьки і діти, інші члени сім`ї та родичі, сімейні відносини між якими регулюються СК України. Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Що стосується тлумачення поняття «близькі родичі», то виходячи з вимог ЦК України, СК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням. Зі змісту заяви вбачається, що, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним дядьком дружини ОСОБА_1 . А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вірно тлумачено поняття «близьких родичів» є неспроможними. Доказів того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї або близьким родичем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним дядьком до заяви не додано. Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї та не є близьким родичем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правильно застосував положення статей 3, 9 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ; Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 червня 2024 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В.Маміна Ю.М.Мальований