Постанова 4855 № 580/3891/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3891/24 Головуючий у 1 інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Грибан І.О. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Заміхановської Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго») звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про арешт коштів боржника від 02.04.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо накладення арешту на грошові кошти Відокремленого підрозділу «Черкасиенергоремонт» Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову. Не погодившись з рішенням суду, позивач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що відповідачем не було надано до суду розрахунку заборгованості ПАТ «Черкасиобленерго», яка б підтверджувала суму звернення стягнення в розмірі 2 101 515 991,42 грн. та відомостей з чого вона складається. Апелянт зазначає, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не було проведено перевірку виконання боржником судових рішень, чим не дотримано засад справедливості, неупередженості, об`єктивності та співмірності заходів примусового виконання судових рішень. При цьому, апелянт вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови загальна сума заборгованості ПАТ «Черкасиобленерго», як боржника в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2, складала 1 359 487 484,21 грн., втім, в постанові зазначено, що залишок боргу за виконавчими документами становить 2 101 515 991,42 грн. Отже, сума звернення стягнення в розмірі 2 101 515 991,42 грн. зазначена в постанові не відповідає дійсності. Крім того, апелянт вказує, що в постанові в якості стягувача зазначено лише ПрАТ «НЕК «Укренерго», що не відповідає дійсності, оскільки, в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 в якості стягувача також наявні ПрАТ «Азот» та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Також, апелянт звертає увагу н те, що постанова не містить переліку всіх виконавчих проваджень, що перебувають в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2. 12 червня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 25 червня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представника Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» - Чорного Костянтина Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року вищевказане клопотання представника апелянта задоволено, та, зважаючи на скорочені строки розгляду даної категорії справ, відкладено розгляд справи на 26.06.2024 о 12:30 год. 25 червня 2024 року після судового засідання до суду апеляційної інстанції від представника апелянта надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2 (далі - ЗВП). Сума звернення стягнення становить 2101515991,42 грн та станом на момент винесення оскаржуваної постанови стосуються: - ВП № НОМЕР_3 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/1381/18, виданого 15.05.2019 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 7 208 835,39 грн, з яких: 5 500 000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 1369832,58 грн втрат внаслідок інфляції та 339002,81 грн 3 % річних та 108132,53 грн витрат по сплаті судового збору; - ВП № НОМЕР_4 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/55/22), виданого 11.04.2023 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПрАТ «НЕК» «Укренерго» 422503022,59 грн боргу, 7432855,87 грн пені, 72072298,26 грн, інфляційних втрат 9625285,38 грн, три проценти річних та 809302,20 грн судового збору; - ВП № НОМЕР_5 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/737/23), виданого 14.11.2023 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПрАТ «НЕК» «Укренерго» 217144283,92 грн. основного боргу, 13772897,80 грн інфляційних втрат, 4 839 609,43 грн три проценти річних та 935266,64грн судового збору; - ВП № НОМЕР_6 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/1204/21) виданого 06.06.2023 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПрАТ «НЕК» «Укренерго» 145028360,75 грн основного боргу, 16383344,40 грн пені, 8180207,62 грн штрафу, 12960103,33 грн інфляційних втрат, 2907710,78 грн три проценти річних та 868350,00 грн судового збору. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.09.2023 у справі №17-14-01/1494 (925/1204/21) визнано наказ Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023 у справі №17-14-01/1494 (925/1204/21) таким, що не підлягає виконанню частково в сумі 36383866,30 грн основного боргу.; - ВП № НОМЕР_7 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/1318/21), виданого 24.08.2023 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПрАТ «НЕК» «Укренерго» 1530837,31 грн три проценти річних, 4135030,30 грн інфляційних втрат, 1486654,55 грн пені та 107287,83 грн судового збору; - ВП № НОМЕР_8 з виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 5097266, виданого 08.11.2023 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» виконавчого збору в розмірі 11215294,34 грн; - ВП № НОМЕР_9 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/1031/22), виданого 24.04.2023 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПрАТ «НЕК» «Укренерго» 246736869,04 грн основного боргу, 47340,80 грн пені, 15184301,78 грн інфляційних втрат, 1526891,14 грн три проценти річних та 852980,21 грн судового збору; - ВП № НОМЕР_10 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/83/21), виданого 16.03.2022 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПрАТ «НЕК» «Укренерго» 100195918,63 грн основного боргу, 1218792,63 грн, інфляційних втрат, 420114,51 грн 3% річних та 735700,00 грн судового збору. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.04.2022 у справі № 17-14-01/1494 (925/83/21) визнано наказ Господарського суду Черкаської області від 16.03.2022 у справі № 17-14-01/1494 (925/83/21) таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості в розмірі 41966182,34 грн. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.07.2023 у справі № 17-14- 01/1494 (925/83/21) визнано наказ Господарського суду Черкаської області від 16.03.2022 на виконання рішення суду від 30.08.2024 у справі№ 17-14-01/1494 (925/83/21) таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості в розмірі 37619424,19 грн.; - ВП № НОМЕР_11 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/1387/18, виданого 01.04.2019 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 10000000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 2379191,96 грн інфляційних втрат, 590958,90 грн 3 % річних на підставі договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 391-304 від 13.12.2016 та 194552,26 грн на відшкодування сплаченого судового збору; - ВП № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/909/23), виданого 08.01.2024 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПрАТ «НЕК» «Укренерго» 454658418,55 грн боргу, 68790053,02 грн інфляційних втрат, 24134930,83 грн три проценти річних та 939400,00грн судового збору; - ВП НОМЕР_12 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/1385/18, виданого 08.05.2019 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 15000000,00 грн суми неповернутої фінансової допомоги, 4880350,64 грн інфляційних втрат, 1131110,49 грн три проценти річних та 315171,92 грн судового збору, а всього 21326633,05 грн; - ВП НОМЕР_13 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/1382/18, виданого 25.03.2019 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 20000000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 4981209,38 грн інфляційних втрат, 1232737,48 грн три проценти річних та 393209,21 грн витрат на сплату судового збору; - ВП № НОМЕР_14 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/1384/18, виданого 21.06.2019 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 9000000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 2764320,99 грн інфляційних втрат, 599731,87 грн 3% річних та 18458,64 грн судового збору, а всього 12549511,50 грн; - ВП № НОМЕР_15 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/1214/18, виданого 27.10.2021 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 925050,00 грн за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2019, 1233400,00 грн за подачу касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 та 1233400,00 грн за подачу касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у цій справі, а всього 3391850,00 грн; - ВП № НОМЕР_16 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/1386/18, виданого 15.05.2019 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 10000000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 590958,90 грн 3% річних, 2379191,96 грн втрат внаслідок інфляційних та 194552,26 грн витрат по сплаті судового збору; - ВП № НОМЕР_17 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/1383/18, виданого 25.03.2019 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 25000000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 7678669,43 грн інфляційних нарахувань, 1665921,85 грн три проценти річних та 515168,87 грн витрат на сплату судового збору; - ВП № НОМЕР_18 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/69/19, виданого 17.04.2019 про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ПАТ «Азот» 19500000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 4639424,33 грн інфляційних нарахувань, 1177943,63 грн три проценти річних та 379760,52 грн витрат на сплату судового збору. 02 квітня 2024 року головний державний виконавець Торбинська О.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_26 в рамках ЗВП винесла постанову про арешт коштів боржника, якою наклала арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у: Філія - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», код фінансової установи 354507, АТ «Ощадбанк» код фінансової установи 300465, АТ «Укрексімбанк» код фінансової установи 322313, АБ «УКРГАЗБАНК» код фінансової установи 320478, АТ «БАНК АЛЬЯНС» код фінансової установи 300119, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОРЕМОНТ» код ЄДРПОУ 25672930, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 2101515991,42 грн. Після прийняття постанови про арешт коштів боржника від 02.04.2024 до ЗВП НОМЕР_2 Відділом примусового виконання рішень винесено постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, а саме: - від 04.04.2024 - ВП НОМЕР_19, ВП НОМЕР_20, ВП НОМЕР_21, ВП НОМЕР_22, ВП НОМЕР_23, ВП НОМЕР_24, ВП НОМЕР_25; - від 19.04.2024 - ВП НОМЕР_28, ВП НОМЕР_29. В подальшому, Відділ примусового виконання рішень звернувся до стягувачів з запитами від 04.04.2024 та від 19.04.2024 щодо надання інформації про залишок заборгованості позивача у ВП НОМЕР_27, ВП НОМЕР_30, ВП НОМЕР_26, ВП НОМЕР_30, ВП НОМЕР_29, ВП НОМЕР_19, ВП НОМЕР_28. Укренерго повідомило листами: - від 23.04.2024 №01/24560, що станом на 07.04.2024 залишок заборгованості у ВП НОМЕР_27 становить 437897360,03 грн; - від 16.04.2024 №01/22509, що станом на 11.04.2024 залишок заборгованості у ВП НОМЕР_30 становить 2374607,14 грн; - від 24.04.2024 №01/24757, що станом на 11.04.2024 залишок заборгованості у ВП НОМЕР_26 становить 504465231,20 грн; - від 24.04.2024 №01/24749, що станом на 11.04.2024 залишок заборгованості у ВП НОМЕР_30 становить 7259809,99 грн. Державне підприємство «ЕНЕРГОРИНОК» повідомило листами: - від 23.04.2024 №02/22-681, що станом на кінець дня 22.04.2024 залишок заборгованості у ВП НОМЕР_29 становить 219014677,58 грн; - від 08.04.2024 №02/22-666, що станом на кінець дня 05.04.2024 залишок заборгованості у ВП НОМЕР_19 становить 105314982,39 грн; - від 13.04.2024 №02/22-682, що станом на кінець дня 22.04.2024 залишок заборгованості у ВП НОМЕР_28 становить 32979622,17 грн. Не погоджуючись із постановою про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно частини 1 статі 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено обов`язки виконавця, відповідно до яких, виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". В свою чергу частиною 3 статті 18 Закону № 1404-VIII закріплено права виконавця, згідно яких, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: - проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; - проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; - безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; - накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; - накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; - здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. В силу вимог частини 2 статі 48 Закону № 1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. За приписами ч. 1 ст. 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно. Згідно приписів частин 3-4 статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Як вбачається з матеріалів справи, у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебуває зведене виконавче провадження (далі - ЗВП) № НОМЕР_2 щодо стягнення коштів з боржника - ПАТ «Черкасиобленерго». Станом на час винесення оскаржуваної постанови у ЗВП № НОМЕР_2 перебувало 17 виконавчих проваджень. 02 квітня 2024 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинська О.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_26 в рамках ЗВП винесла постанову про арешт коштів боржника. Даною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у: Філія Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», код фінансової установи 354507, АТ «Ощадбанк» код фінансової установи 300465, АТ «Укрексімбанк» код фінансової установи 322313, АБ «УКРГАЗБАНК» код фінансової установи 320478, АТ «БАНК АЛЬЯНС» код фінансової установи 300119, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: Відокремлений підрозділ «Черкасиенергоремонт» код ЄДРПОУ 25672930, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 2101515991,42 грн. Так, апелянт зазначає, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не було проведено перевірку виконання боржником судових рішень, чим не дотримано засад справедливості, неупередженості, об`єктивності та співмірності заходів примусового виконання судових рішень. При цьому, апелянт вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови загальна сума заборгованості ПАТ «Черкасиобленерго», як боржника в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2, складала 1 359 487 484,21 грн., втім, в постанові зазначено, що залишок боргу за виконавчими документами становить 2 101 515 991,42 грн. Таким чином, апелянт стверджує, що сума звернення стягнення в розмірі 2 101 515 991,42 грн. зазначена в постанові не відповідає дійсності. З даного приводу, слід зазначити наступне. За приписами статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Згідно пункту 8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 1404-VIII, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Отже, арешт на кошти накладається не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення, що вказує на обов`язок оперативного реагування виконавця. З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що державний виконавець не перевірив суму наявного боргу станом на 02.04.2024 на час винесення оскаржуваної постанови є необґрунтованими. В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що ПАТ «Черкасиобленерго» в добровільному порядку за рішеннями судів сплачено на користь стягувачів частину боргу, а також врегульовано зі стягувачами частину заявленої позивачем до стягнення сум заборгованості, надаючи при цьому, копії платіжних інструкцій та акти зарахування зустрічних однорідних вимог згідно договорів, як доказ зменшення заборгованості. В силу вимог частини 4 статті 19 Закону № 1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. З вищевказаного вбачається, що в боржника наявний обов`язок невідкладно (не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин) письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ні в матеріалах виконавчого провадження, ні в додатках до позовної заяви та апеляційної скарги не містяться будь-які докази, які б свідчили про направлення позивачем державному виконавцю чи до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України документи, які підтверджують виконання рішення суду (платіжні інструкції про сплату частини боргу, акти зарахування зустрічних однорідних вимог, тощо). Таким чином, позивач не дотримався вимог ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» щодо невідкладного повідомлення про виконання рішення судів. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що боржник, якого стосується рішення, у межах виконавчого провадження повинен не ухилятися від своїх зобов`язань, а сприяти виконанню рішення суду, надавши при цьому докази, які визначені законодавством. Відповідно до частини 8 статті 19 Закону № 1404-VIII, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Також, позивачем не надано доказів того, що ним було повідомлено державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про факт добровільної сплати частини боргу по інших виконавчих провадженнях. Водночас, як свідчить зміст частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII, перевірка виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, є правом, а не обов`язком виконавця. Слід зазначити, що законодавством не передбачений обов`язок виконавця під час прийняття рішення про арешт коштів боржника вираховувати чітку суму наявного у боржника боргу, а лише передбачено право виконавця проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню. Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що державним виконавцем перед накладенням арешту на кошти боржника не були вчиненні дії щодо з`ясування реальної суми боргу, є необґрунтованими. Як було вищезазначено, станом на час винесення оскаржуваної постанови у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 перебували на виконанні 17 виконавчих проваджень. Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що станом на час розгляду справи вказане виконавче провадження є незавершеним та станом на 26.04.2024 ЗВП містить 26 виконавчих проваджень по яких залишок заборгованості, що підлягає до стягнення з боржника становить - 2 845 510 053,11 грн. Отже, державному виконавцю необхідно продовжувати вчиняти дії з примусового виконання виконавчих документів. З приводу доводів апелянта про порушення державним виконавцем пункту 1 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо непроведення перевірки виконання боржником судових рішень, чим не дотримано засад справедливості, неупередженості, об`єктивності та співмірності заходів примусового виконання судових рішень, слід зазначити наступне. Так, законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття ним усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника. Матеріали справи свідчать, що державним виконавцем після прийняття оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника вживалися заходи щодо перевірки виконання боржником рішень що підлягають виконанню, про що свідчать запити до стягувачів про надання інформації щодо залишку заборгованості у рамках зведеного ВП НОМЕР_2. Отже, відправлення запитів на адресу стягувачів щодо з`ясування розміру заборгованості ПАТ «Черкасиобленерго» свідчить про те, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З приводу доводів апелянта щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №515/5, слід зазначити наступне. Згідно пункту 7 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №515/5, постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. строку і порядку набрання чинності постановою. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Так, вищевказаному переліку реквізитів відсутня вимога щодо обов`язку відповідача зазначити у постанові усі виконавчі провадження, що перебувають у ЗВП, а тому, доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими. Також, Інструкція з організації примусового виконання рішень не передбачає такого обов`язкового реквізиту, як зазначення в постанові всіх виконавчих проваджень, що перебувають у зведеному, а також найменування всіх стягувачів за зведеним виконавчим провадженням. Водночас, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недотримання відповідачем вимоги щодо зазначення у спірному рішенні дати об`єднання виконавчих проваджень у ЗВП не є суттєвим порушенням, яке б нівелювало суть самого спірного рішення. Враховуючи вищезазначене, посилання апелянта на незазначення в оскаржуваній постанові від 02.04.2024 про арешт коштів боржника необхідних реквізитів, як на підставу для її скасування, є необґрунтованими. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 4/69/07 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі. Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, й відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Грибан І.О. Ключкович В.Ю.