Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2220/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2220/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА Іменем України 15 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не винесення постанови про арешт коштів боржника відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України на запит № 78590761 від 25.04.2020; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про арешт коштів боржника відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України на запит №78590761 від 25.04.2020. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не винесення постанови про арешт коштів боржника у межах АСВП №56922080 згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит № 78590761 від 25.04.2020. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про арешт коштів боржника у межах АСВП № 56922080 згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит № 78590761 від 25.04.2020. В апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у відповідача відсутні підстави для накладення арешту на рахунки ПАТ "Азот", позаяк твердження позивача про не накладення арешту на такі рахунки на підставі відповіді Державної фіскальної служби України від 25.04.2020 №78590761 не грунтується на вимогах Закону. Крім того, арешт на рахунки боржника вже був накладений згідно постанов від 20.11.2018 та 30.11.2018, а постанови про арешт коштів, передбачають накладення арешту на рахунки, які будуть відкриватися після винесення постанови. Нових рахунків боржника, на які можливо було б накласти арешт, під час отримання відповіді від Державної фіскальної служби України виявлено не було. Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Господарським судом Черкаської області 30.07.2018 видано наказ у справі № 925/965/16 про стягнення з публічного акціонерного товариства "Азот" на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" 1 091 346 413,08 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 126 659 691,64 грн. інфляційних втрат: 18 113 773,23 грн. - 3 % річних; 24 854 321,29 грн. пені; 204237,59 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 03.08.2018 на підставі вказаного наказу, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №56922080. Постановою державного виконавця від 20.11.2018 про арешт майна боржника, відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: ПАТ "Азот". Постановою державного виконавця від 20.11.2018р. про арешт коштів боржника, відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", накладено арешт на грошові кошти, що містять на рахунку (ах) фінансових установ: АТ "БАНК АЛЬЯНС"; АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ"; АБ "Укргазбанк"; АТ "ОТП БАНК"; АТ "Сбербанк"; АТ "Укрсоцбанк"; ПАТ "Промінвестбанк"; АТ "УкрСиббанк" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ПАТ "Азот", у межах суми звернення стягнення 1 261 178 436, 83 грн. Постановою державного виконавця від 30.11.2018р. про арешт коштів боржника, відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", накладено арешт на грошові кошти, що містять на рахунку (ах) фінансової установи: АТ "Альфа-Банк" у м. Києві та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ПАТ "Азот", у межах суми звернення стягнення 1 261 178 436,83 грн. В межах даного виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла відповідь на запит №78590761 від 25.04.2020р. до ДФС України, в якій надано інформацію щодо переліку рахунків боржника (публічного акціонерного товариства "Азот"). Позивач, вважаючи допущену державним виконавцем бездіяльність щодо не винесення постанови про арешт коштів боржника відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України на запит № 78590761 від 25.04.2020 протиправною, звернувся із даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні дійшов висновків про те, що з огляду на встановлені обставини справи та аналіз чинного законодавства, відповідачем не доведено правомірність допущеної бездіяльності, а тому позовні вимоги належить задовольнити. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (Закон № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 10 Закону України № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом). Отже, виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до пункта 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договора та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом, а банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України № 1404-VIII. Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника в рамках процедури примусового виконання виконавчого документу врегульовано ст. 48 Закону №1404-VIII. Так, за змістом норм ч.ч. 1, 2 і 4 цієї статті Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону № 1404-VIII, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Також чч. 1 - 4 ст. 56 Закону №1404-VIII встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Отже, державний виконавець вправі приймати постанову про арешт майна (коштів) боржника як під час відкриття виконавчого провадження, так і після їх виявлення - майна та/або рахунків. При цьому, арешт може бути накладений також і на рахунки, відкриті після прийняття постанови про накладення арешту. Таким чином, неприйняття відповідачем постанови про арешт рахунків боржника впродовж тривалого часу за наявності інформації про існування таких свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що в контексті викладених положень можна дійти висновку, що державний виконавець, для забезпечення реального виконання виконавчого документу накладає арешт на кошти боржника (юридичної особи), що знаходяться у банках або інших фінансових установах, на підставі інформації про наявні у боржника рахунки, отриманої зокрема в податкових органах. Суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта щодо накладення арешту на рахунки, який вчинявся раніше постановою від 20.11.2018, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку (ах) фінансових установ: АТ "БАНК АЛЬЯНС"; АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ"; АБ "Укргазбанк"; АТ "ОТП БАНК"; АТ "Сбербанк"; АТ "Укрсоцбанк"; ПАТ "Промінвестбанк"; АТ "УкрСиббанк", та постановою від 30.11.2018, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку (ах) фінансової установи: АТ "Альфа-Банк" у м. Києві у межах суми звернення стягнення 1 261 178 436, 83 грн. Разом з тим, як вказано вище в межах виконавчого провадження № 56922080, 25.04.2020 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла відповідь на запит №78590761 від 25.04.2020 до ДФС України, в якій надано інформацію щодо переліку рахунків боржника - ПАТ «Азот», згідно якої у боржника наявні рахунки у: АТ "БАНК АЛЬЯНС", ПУАТ "Фідобанк", АТ "Альфа-Банк" у м. Києві, АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ"; АБ "Укргазбанк"; АТ "ОТП БАНК"; АТ "Сбербанк", АТ "УкрСиббанк", ХФ АКІБ "УкрСиббанк""Харк. Рег. Упр.". Водночас, арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку (ах) фінансових установ у ПУАТ "Фідобанк" та ХФ АКІБ "УкрСиббанк""Харк. Рег. Упр." державним виконавцем не накладався. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта щодо відсутності підстав для накладення арешту на кошти боржника на підставі відповіді ДФС України від 25.04.2020, з огляду на факт накладення такого арешту постановами від 20.11.2018 та 30.11.2018р, позаяк державний виконавець отримавши, в межах виконавчого провадження № 56922080, інформацію про наявність у боржника рахунків у фінансових установах, на які не накладено арешт вищевказаними постановами не приймав відповідну постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках фінансових установ, що свідчить про не вжиття всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання виконавчих документів, а відтак допущення бездіяльності щодо не винесення постанови про арешт коштів боржника у банках або інших фінансових установах на всі рахунки ПАТ "Азот", перелік яких зазначено у відповіді Державної фіскальної служби України. Поряд з вищенаведеним, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення па майно (утому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, зокрема, знімаються арешти накладені на майно/кошти банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення банку), а правлінням НБУ прийнято постанову № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії ПуАТ «Фідобанк», оскільки вказані норми стосуються процесу ліквідації банку та його майна, в той час як, боржником у вищевказаному виконавчому провадженні виступає ПАТ "Азот". Отже, вищевказані положення не підлягають застосуванню в межах спірних правовідносин. Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для прийняття постанов про арешт майна боржника, судова колегія приходить до висновку про правомірність висновків Черкаського окружного адміністративного суду за наслідками розгляду даної справи. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, (312), 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя І.В. Федотов