Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6234/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6234/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 12.09.2022 №80114300015728/431 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийняти рішення про видачу громадянці Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію в Україну. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, яким їй відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну, оскільки нею було подано належні документи згідно із визначеним законодавством переліком, які є чинними, дійсними та містять достовірні відомості. Вважає, що прийняття рішення про відмову позивачу у видачі дозволу на імміграцію в Україну порушує її права та повагу до приватного і сімейного життя, принцип пропорційності та є незаконним. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 12.09.2022 №80114300015728/431 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2021 про надання дозволу на імміграцію в Україну, прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду цієї заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київської області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до отриманої інформації від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київської області, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну свідомо надала неправдиві відомості щодо місця свого проживання. Апелянт зазначає, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством України, прийнявши правомірне рішення №80114300015728/431 від 12.09.2022 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 . Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від ОСОБА_1 до суду 10.06.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання зазначає, що нею подано належні документи згідно із визначеним законодавством переліку, які є чинними, дійсними та містять достовірні відомості. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Матеріалами справи встановлено та підтверджується, що ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта від 30.11.2017 №75 6472961. Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 позивачка з 17.08.2019 одружена з ОСОБА_4 , який є громадянином України, про що Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві зроблено відповідний актовий запис №1940. ОСОБА_1 документована посвідкою на тимчасове проживання від 08.10.2020 №800161956, строком дії до 08.10.2021. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 26.11.2020 №13602758 ОСОБА_2 зареєстрована з 26.09.2019 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із закінченням строку дії посвідки позивачка звернулася до відповідача із заявою від 13.09.2021 №400034123/2247 про надання дозволу на імміграцію в Україну із відповідним пакетом документів згідно пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка перебуває у шлюбі з громадянином України понад два роки. Головним спеціалістом Відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області - Юлією Фуртат складено висновок за результатами розгляду заяви громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну, затверджений Начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Вячеславом Гузьом 12.09.2022 року. У вказаному висновку встановлено, що враховуючи отриману від Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області інформацію, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області приходить до висновку, що громадянка РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну свідомо надала неправдиві відомості щодо місця свого проживання. На підставі наведеного, головний спеціаліст Відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Юлія Фуртат вважала за необхідне рекомендувати відмовити у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 . За наслідками розгляду поданої позивачем заяви, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийнято рішення від 12.09.2022 №80114300015728/431 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3 . Підставою для прийняття такого рішення зазначено пункт 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію» (особа, яка в заяві про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості чи подала підроблені документи). Вважаючи таке рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що позивачем надавалися відповідачу свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність. Суд вважає, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області не надано належних доказів існування обставин, що передбачені статтею 10 Закону №2491-ІІІ, які б надавали йому підстави для відмови в наданні дозволу на імміграцію. Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Згідно із частиною першою статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-VI іммігрувати в Україну на постійне проживання. У той же час, умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2021 №2491-III (далі - Закон №2491-III). Статтею 1 вказаного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. За приписами частини першої статті 3 Закону №2491-III, правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно частини першої статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Підпунктом 1 частини третьої статті 4 Закону №2491-ІІІ регламентовано, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №2491-III заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Згідно частини другої статті 9 Закону №2491-ІІІ заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою. У той же час, положення частини п`ятої статті 9 Закону №2491-III передбачають, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. За приписами пункту 4 частини сьомої статті 9 вказаного Закону, крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України. Частинами десятою - одинадцятою статті 9 Закону №2491-III передбачено, що у разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається. Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання. Разом із цим, процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які імігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983). Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС або територіальний орган), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України. Пунктом 9 Порядку № 1983 передбачено, що МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів: до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію». Згідно з п. 12 Порядку № 1983 Територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: - формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, інформацію, зазначену ними у заяві про надання дозволу на імміграцію, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; - проводять перевірку законності перебування в Україні іммігранта з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система "Аркан"), або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби; - проводять перевірку даних іммігранта за банками даних Інтерполу з метою отримання інформації, яка є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію"; - надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; - здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції. Відповідно до п. 13 Порядку № 1983 закордонні дипломатичні установи України, до яких подано заяви разом з визначеними цим Порядком документами від осіб, які постійно проживають за межами України, про надання дозволу на імміграцію: - формують справи, перевіряють справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства; - надсилають через МЗС до ДМС разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду не пізніше ніж у місячний термін після надходження документів із своїми пропозиціями. Зазначені справи, за винятком тих, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС, надсилаються ним територіальним органам для прийняття відповідного рішення. Згідно з п. 14 Порядку № 1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 Порядку № 1983 органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до регіональних органів Служби безпеки України, Робочого апарату Українського бюро Інтерполу та Державної прикордонної служби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Таким чином, прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Зі змісту наведених вище положень Порядку №1983 вбачається, що територіальні органи ДМС України вправі витребувати в інших державних органів додаткову інформацію щодо осіб, які подали заяву про отримання дозволу на імміграцію, а також викликати таких осіб, а також інших, на бесіду. І лише за результатами аналізу цієї інформації, органи ДМС України приймають відповідне рішення. У той же час, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на імміграцію викладено у частині першій статті 10 Закону №2491-III. Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 10 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оскаржуваним рішенням Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 12.09.2022 №80114300015728/431 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Так, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стала інформація, надана листом Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 25.07.2022 №51/1-11/121-334, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 за заявленою адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення нею неправдивих відомостей. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги. Місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги. Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону № 2491-ІІІ для надання дозволу на імміграцію до заяви додається, зокрема документ про місце проживання особи. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на підтвердження обставин проживання при зверненні до міграційної служби з відповідною заявою 13.09.2021 надано довідку про реєстрацію місця проживання від 26.11.2020 №13602758, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована з 26.09.2019 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки під час подачі заяви про надання дозволу на імміграцію позивачка надала правдиві відомості щодо місця свого проживання, оскаржуване рішення відповідача про відмову позивачці у наданні дозволу на імміграцію в Україну є протиправним та підлягає скасуванню. Окрім цього, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів відповідача щодо зазначення позивачем свідомо неправдивих відомостей. Інших підстав, крім посилання на лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 25.07.2022 №51/1-11/121-334, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення наведено не було. Приписами Закону України «Про імміграцію» та Порядку № 1983 регламентовано перелік документів та порядок їх розгляду. Разом з тим, оскільки відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, тому перелік документів не є вичерпним та може бути розширений на розсуд відповідного суб`єкта владних повноважень. Таким чином, відповідач не витребував інші документи, в тому числі в позивачки, що підтверджують наявність/відсутність підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну, тобто не вжив всіх заходів щодо прийняття обґрунтованого оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2021 про надання дозволу на імміграцію в Україну, прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду цієї заяви, з урахуванням висновків, викладеній в даній постанові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 620/1055/21. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №320/6234/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді М.І. Кобаль Л.О. Костюк