Постанова 4855 № 640/3557/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3557/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, прийнятого в порядку спрощеного провадження, у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Будпостач" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці про визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 09.09.2020 № UA100000/2020/200042/2 про коригування митної вартості товарів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Черкаська митниця подала апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 640/3557/21 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Черкаська митниця вказує, що на підставі ч. 6 ст. 53 Митного Кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може надати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, у тому числі на усунення обставин визначених ч. 3 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України. Однак, лстом від 09.09.2020 декларантом повідомлено митницю про неможливість надати запитувані документи. З врахуванням норм ст. 255 Митного Кодексу України термін для надання додаткових документів припиняється 09.09.2020, та відповідно, митницею прийнято спірне рішення з врахування документів наданих до митного оформлення станом на 09.09.2020. В подальшому листом від 20.11.2020 № 2324/ЮР до митниці, в рамках ст. 55 Митного Кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано додаткові документи: лист імпортера від 27.10.2020 № 2297/ЮР; лист продавця від 28.10.2020; прайс-лист продавця та звіт № 224 про незалежну оцінку товару. Черкаська митниця вказує, що відповідачем опрацьовано надані декларантом документи (документи подані до митного оформлення та документи подані в рамках ст. 55 Митного Кодексу України) та за результатом розгляду встановлено, що декларантом не усунуто причини, що стали підставою для неприйняття основного методу визначення митної вартості та коригування митної вартості товарів. Отже, з врахуванням додаткових документів, декларантом документально не підтверджено відомості щодо усіх складових митної вартості (відсутні відомості від імпортера щодо страхування вантажу). Тобто, декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною угоди, а саме не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості, чим порушено норми ст. 58 Митного Кодексу України та у зв`язку з чим застосування основного методу визначення митної вартості не можливо. Тобто, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано стало: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей щодо усіх складових митної вартості, що унеможливлює визнання митної вартості товару визначеної за основним методом визначення митної вартості - за ціною угод. Черкаська митниця вказує, що відповідачем при коригуванні за основу взято митну вартість на рівні 2,41 USD/кг, оформленого у митному відношенні за Митною Декларацією від 06.08.2020 № UА110110/2020/11184. 19.06.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянт повторив відомості, що зазначені у рішенні від 09.09.2020 № UА100000/2020/200042/2 про коригування митної вартості товарів та навів вимоги законодавства України, які є загально відомі, ніким не заперечуються, проте які жодним чином не свідчать про протиправність рішення першої інстанції. Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначив щодо порушень, допущених судом першої інстанції, проте послався на вимоги ч. 2 статті 19 Конституції України, вимог статті 1 Митного Кодексу України та інших нормативних актів. Проте не зазначив жодних порушень вимог законодавства судом першої інстанції. В апеляційній скарзі апелянт також зазначив щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, проте в послався на вимоги частин 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 6, статей 7, 90, 211, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але не вказав жодних порушень норм процесуального права. Позивач звертає увагу, що відповідач у спірному рішенні не тільки не вказав номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, але і не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 Митного Кодексу України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 28.12.2016 між позивачем (покупець) та компанією ZHEJIANG YONGKANG HUAYANG CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 860, відповідно до якого, продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує металеві щітки в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту. Попередньо, для перевезення товарів до України, позивач уклав з дочірнім підприємсвтом "Кюне і Нагель" (експедитор) договір транспортного експедирування № КН0030FS від 10.04.2013. 05.01.2020 продавець надав позивачу прайс-лист, а 23.07.2020 продавець надав позивачу комерційну пропозицію та комерційний інвойс № BUD200702 на суму 43 691.82 дол. США. 23.07.2020 для вивезення товарів до України у Китаї була оформлена декларація країни відправлення № 310120200518043797. 28.07.2020 продавець передав товари перевізнику та одержав, як підтвердження передачі товарів від перевізника коносамент № 4359-0177-007.014, а 30.07.2020 на товари, що вказані в інвойсі був виписаний сертифікат походження № С2025504710Х005. 28.08.2020 позивач підготував листа до митної служби про те, що товари по комерційному інвойсу від 23.07.2020 № BUD200702 продавцю не оплачувались, оскільки згідно з контрактом товари постачаються на умовах кредиту з відстрочкою оплати 90 днів від дати коносаменту. 04.09.2020 перевізник надав позивачу довідку про транспортні витрати № В2389 по доставці товарів від NINGBO в Китаї до порту м. Чорноморськ Одеської області в Україні, а також в цей день перевізник надав позивачу рахунок-фактуру № 12023400 за транспортні послуги. 09.09.2020 товари були доставлені з м. Чорноморськ Одеської області до Київської митниці Держмитслужби на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних CMR від 08.09.2020 № 920. 09.09.2020 позивач подав до відповідача митну декларацію № UA100670/2020/105475 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 43 691,82 дол. США. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № UA100670/2020/105475 декларант додав передбачені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України та інші документи, які вказав у графі 44 митної декларації, а саме: контракт від 28.12.2016 № 860, який укладений між ПП "Будпостач" та виробником товарів компанією ZHEJIANG YONGKANG HUAYANG CO., LTD (Китай); доповнення від 11.07.2019 № 1 до контракту від 28.12.2016 № 860; доповнення від 31.12.2019 № 2 до контракту від 28.12.2016 № 860; комерційну пропозицію продавця для позивача від 23.07.2020; прайс-лист від 05.01.2020; комерційний інвойс від 23.07.2020 № BUD200702; митну декларацію країни відправлення від 23.07.2020 № 310120200518043797; сертифікат походження від 30.07.2020 № С20255504710Х005; коносамент від 28.07.2020 № 4359-0177-007.014; договір транспортного експедирування від 10.01.2013 № KH0030FS; довідку про транспортні витрати від 04.09.2020 № В2389; рахунок-фактуру від 04.09.2020 № 12023400 за транспортні послуги; лист до митниці від 28.08.2020 про відсутність оплати за тогвар та відсутність страхування; трекінг контейнера від 09.09.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 08.09.2020 № 920; виписка з бухгалтерії - видаткова накладна від 12.08.2020 № 61000012082; витяги з мережі інтернет щодо продажу ідентичного товару на ринку Китаю. 09.09.2020 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 697175, в якому запропонував надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з із виконанням умов договору (контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. 09.09.2020 Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2020/200042/2, яким визначила митну вартість імпортованих ПП "Будпостач" товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів у розмірі 2,41 дол. США за одиницю. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала ПП "Будпостач" картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100670/2020/00091. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 та частиною 2 статті 263 Митного Кодексу України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію. Вважаючи рішення відповідача від 09.09.2020 № UA100000/2020/200042/2 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням, що міститься у ст. 49 Митного Кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За приписами ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. На виконання частин 1, 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. За приписами частин 1-4 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс. Частина 12 ст. 264 МК України встановлює, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. За приписами частин 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частин 5-8 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. За приписами пунктів 6 та 7 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України. При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару. Як підтверджено матеріалами справи, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Київської митниці наступні документи: контракт від 28.12.2016 № 860, який укладений між ПП "Будпостач" та виробником товарів компанією ZHEJIANG YONGKANG HUAYANG CO., LTD (Китай); доповнення від 11.07.2019 № 1 до контракту від 28.12.2016 № 860; доповнення від 31.12.2019 № 2 до контракту від 28.12.2016 № 860; комерційну пропозицію продавця для позивача від 23.07.2020; прайс-лист від 05.01.2020; комерційний інвойс від 23.07.2020 № BUD200702; митну декларацію країни відправлення від 23.07.2020 № 310120200518043797; сертифікат походження від 30.07.2020 № С20255504710Х005; коносамент від 28.07.2020 № 4359-0177-007.014; договір транспортного експедирування від 10.01.2013 № KH0030FS; довідку про транспортні витрати від 04.09.2020 № В2389; рахунок-фактуру від 04.09.2020 № 12023400 за транспортні послуги; лист до митниці від 28.08.2020 про відсутність оплати за тогвар та відсутність страхування; трекінг контейнера від 09.09.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 08.09.2020 № 920; виписка з бухгалтерії - видаткова накладна від 12.08.2020 № 61000012082; витяги з мережі інтернет щодо продажу ідентичного товару на ринку Китаю. Проаналізувавши вказані вище номри та надані позивачем документи відповідачу під час митног ооформлення, колегія суддів пгододжується з судом першої інстанції, що позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Натомість підстав для витребовування відповідачем додаткових документів ним не обґрунтовано. Щодо твердження відповідача в електронному повідомленні від 09.09.2020 № 697175 та у спірному рішенні, що в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо здійснення страхування слід зазначити наступне. Як встановлен овище, відповідно до наданих документів умовами поставки є FOB Ningbo (Китай) Інкотермс 2010. Так, відповідно до умов поставки FOB Інкотермс 2010 (Франко-Борт) - поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати та ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Таким чином, як вірно зауважує суд першої інстанції, при перевезенні товару за умовами поставки FOB Інкотермс 2010 ні продавець ні покупець не мають зобов`язань щодо страхування вантажу. Позивач в наданих до митного оформлення документах також зазначав, що вантаж не страхувався. Щодо твердження відповідача в повідомленні про те, що до митного оформлення надано митну декларацію країни експорту, однак такий документа надано без перекладу то, як вірно вказує суд першої інстанції, ці обставини не свідчать про наявні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а отже про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення від 09.09.2020 про №UA100000/2020/200042/2 прийнято відповідачем із порушенням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме: не обґрунтовано, не добросовісно, не пропорційно. Колегія суддів приходить до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів та унеможливлюють визначення такої митної вартості за Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (1 метод). В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар. Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що, як підтверджено матеріалми справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом). Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару. Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан