Постанова Київський апеляційний суд № 757/14198/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2024 року справа № 757/14198/21 провадження № 22-ц/824/4582/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В., при секретарі: Бобко К.М. позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Печерська районна в місті Києва державної адміністрації, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., у справі запозовом ОСОБА_1 до Печерської районного в місті Києва державної адміністрації, як органу опіки та піклування, Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування розпорядження, - В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 березня 2021 року під №176 було прийнято розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Даним розпорядженням вищевказаною державною адміністрацією як органом піклування розглянуто питання визначення участі гр. ОСОБА_2 , у вихованні малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також визнано, що батьки у шлюбі не перебувають, малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю. Батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дитини. Зазначено, що виходячи з інтересів дитини, керуючись статтями 141,153,157,158 СК України, відповідно до пропозиції комісії з питань захисту прав дитини (протокол №04 від 02 березня 2021 року). визначити участь гр. ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: - перші та треті вихідні кожного місяця, починаючи з п`ятниці - після закінчення навчального процесу до 16.00 год неділі; - щосереди - після закінчення навчального процесу до 19.00 год; - місце зустрічі визначити місцем фактичного проживання батька з можливості спільного відпочинку з сином у громадських місцях; - перший тиждень зимових канікул за фактичним місцем проживання батька з можливістю спільного відпочинку з сином у громадських місцях; - весняні канікули за фактичним місцем проживання батька з можливістю спільного відпочинку з сином у громадських місцях; - літні канікули з 15 липня по 30 серпня. ОСОБА_1 стверджує, що не чинить перешкод у спілкуванні батька із сином та не порушує законодавство в частині рівності прав та обов`язків щодо своїх дітей. Батько в достатній мірі спілкується з сином та проводить зустрічі. Такі зустрічі мають регулярний характер. Даний факт підтверджується фото, відео зустрічей. Разом із тим, позивач вказує, що ОСОБА_2 дозволяє в присутності сина використовувати наклепи на позивача, її батьків, друзів. Вважає, що відповідач використовує методи маніпулювання синим. Крім того. Стверджує, що ОСОБА_2 часто перебуває у неврівноваженому агресивному психічному стані, систематично вживає спиртні напої. З урахуванням обставин та доказів того, що дитина не може зустрічатися з одинці, позивач запропонувала спілкуватись з дитиною у її присутності задля можливості реагування на агресивні дії батька, і у такий спосіб дитина мала б можливість відчувати забезпеку спокій, що також вплине в майбутньому на формування його поглядів на життя. На думку позивача, розпорядження винесено з порушення чинного законодавства, є незаконним за своїм змістом, та прямо порушує права дитини, а відтак має бути визнане судом протиправним та скасованим. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову. Вимоги обґрунтовані тим, що позивач не чинить перешкод у спілкуванні батька з сином. Вказує, що ОСОБА_2 систематично вживає алкогольні напої, про що було повідомлено комісію. Вважає, що дитина не може зустрічатись із батьком наодинці та нею було запропоновано спілкування батька з дитиною за присутності матері задля вчасного реагування на агресивні дії батька. Вказує, що дитина психологічно не готова періодично змінювати своє місце проживання. Зазначає, що визначений графік є занадто напруженим. В той час як повинен бути прийнятий для дитини з мінімальними змінами у вже звичному для нього проживанні разом із матір`ю та узгоджений із сімейним лікарем та психологом. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що оскаржувані акти не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо їх батьківських прав та визначення способів участі у вихованні малолітнього сина. Позивачем не доведено наявності окремого спору, порушення її прав чи інтересів. У відзиві на апеляційну скаргу Печерська районна в м. Києва державна адміністрація просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходи із того, що розпорядження, на який посилається позивач, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частиною першою статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просила визнати і скасувати розпорядження Печерської районної в м. Києва державної адміністрації про визначення участі батька у вихованні малолітної дитини. Разом із тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розпорядження, на який посилається позивач, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Зазначене підтверджується висновками Верховного Суду (у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а ). Отже, вимога про визнання незаконним та скасування рішення, оформлене розпорядження Печерської РДА в м. Києві від 11.03.2019 року не може бути самостійним способом захисту, оскільки такі рішення не є обов`язковим для суду та оцінюється судом як один із доказів. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування може бути визнане незаконним та скасоване лише за умови, якщо воно суперечить Конституції та Законам України, що встановлено під час розгляду даної справи не було. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Оскільки предметом розгляду даної справи є оскарження розпорядження щодо встановленого графіку побачень дитини, посилання позивача щодо неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків не мають значення для вирішення даної справи. Посилання позивача на алкогольну залежність відповідача не підтверджена належними засобами доказування. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді