Постанова 4823 № 731/97/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 27 червня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 731/97/24 Головуючий у першій інстанції Савенко А. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/871/24 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шитченко Н.В., суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 03848-09/2022 в сумі 40 250 грн, з яких 10 000 грн заборгованість за основною сумою боргу та 30 250 грн заборгованість за відсотками. Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на визначених договором умовах. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 31 січня 2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 40 250 грн. 30 серпня 2023 року між ТОВ «Інвеструм груп» (колишня назва «ФК «Інвеструм») та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30082023/1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за наведеним кредитним договором. Рішенням Варвинського районного суду від 05 квітня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 05 вересня 2022 року, укладеним з ТОВ «ФК «Інвеструм», в розмірі 40 250 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності у матеріалах справи належних доказів існування між сторонами кредитних відносин, зокрема, факту передачі грошових коштів від первісного кредитора ТОВ «ФК «Інвеструм», а також будь-яких інших доказів руху коштів в безготівковому або іншому порядку в межах укладеного кредитного договору. Розрахунок суми боргу не може слугувати беззаперечним доказом перерахування коштів. Відповідач зазначає, що надані позивачем на підтвердження розміру заборгованості документи не є належними доказами, оскільки не являються первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Заперечує факт укладення договору, на який посилається позивач, як на такий, який був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів, що були надіслані через електронну комунікаційну систему, оскільки позивачем не надано належних доказів, в тому числі електронних, які б підтверджували факт укладення договору в електронній формі. Стверджує про відсутність у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитним договором, оскільки у доданих до позову копіях реєстру боржників відсутні відомості про ОСОБА_1 , як боржника, окремі розділи договору факторингу заретушовані, і наявна в них інформація щодо обсягу прав, які передаються за таким договором, не є доступною. Апеляційна скарга містить посилання про недотримання районним судом процесуальних норм, оскільки судове рішення ухвалено 05 квітня 2024 року, відповідь на відзив відповідач отримав 11 квітня 2024 року, тобто після ухвалення рішення у справі, що порушило право відповідача на надання відповідних заперечень. У наданому відзиві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», посилаючись на правильність встановлення судом фактичних обставин справи, вірне застосування норм матеріального та процесуального права, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Обґрунтовуючи доводи відзиву, представник позивача зазначає про те, що при укладенні кредитного договору сторонами дотримано порядок укладення договорів на отримання онлайн кредитів. Заповнюючи заявку, ОСОБА_1 відобразив у ній всі особисті персональні дані, зокрема, й номер телефону, на який відправлялося повідомлення з електронним підписом одноразовим ідентифікатором, і який збігається з номером телефону, зазначеним відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі. Указує, що позичальником особисто зазначено номер банківської картки, верифікація якої відбулася під час заповнення заявки на сайті товариства. Таким чином, укладення договору в електронній формі повністю доведено належними доказами, а поведінка відповідача свідчить лише про його намагання уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Правом відмовитися в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору позичальник не скористався. Наголошує на тому, що підтвердженням існування між сторонами кредитних правовідносин є неодноразове звернення ОСОБА_2 до первісного кредитора із заявами про відстрочення виконання зобов`язання, тобто, відповідач здійснював дії, спрямовані на погашення заборгованості. Доказів на спростування цього ОСОБА_2 не надано. Звертає увагу суду на те, що позивач не є банківською установою, тому у нього відсутні докази на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно з укладеним кредитним договором від 05 вересня 2022 року. Перерахування коштів було безпосередньо здійснено оператором онлайн послуг платіжної інфраструктури, а відповідач, як тримач указаної ним банківської картки, має можливість самостійно отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування грошових коштів. Зауважує, що оскільки реєстр боржників до договору факторингу містить інформацію щодо великої кількості боржників, інформація щодо яких є банківською таємницею, позивачем надано витяги з реєстру, що містять відомості лише стосовно ОСОБА_1 , інші відомості приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб. Законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено те, що ОСОБА_1 ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єктів електронної комерції; надав відповідні особисті дані для заповнення формуляра заяви та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним ЗУ «Про електронну комерцію», погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх. Факт підписання сторонами зазначеного договору не спростовано, вказаний правочин є правомірним, оскільки в розумінні ст. 204 ЦК України його недійсність прямо законом не встановлено. Відомості щодо визнання даного договору недійсним у суду відсутні, зустрічний позов стороною відповідача не заявлено. Суд вважав доведеним, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, доказів погашення виниклої заборгованості не надав. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, свого розрахунку на спростування заборгованості не надано. Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. У справі встановлено, що 05 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 03848-09/2022, відповідно до умов якого останній отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 10 000 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку останнього терміном на 25 днів (до 29 вересня 2022 року) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 638,75 % річних від суми кредиту, що становить 1,75 % на добу (а.с. 6-8). Відповідно до умов договору клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства або в мобільному застосунку, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення (п. 1.12); сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 1.13); на підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система товариства здійснює реєстрацію заявника на сайті товариства або в мобільному за стосунку та формує особистий кабінет клієнта (п. 1.14); рішення про надання кредиту приймається товариством на підставі автоматизованої обробки даних заявника (п. 1.15). Додатком № 1 до кредитного договору від 05 вересня 2022 року є графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором (а.с. 8). Фінансова установа зобов`язання за кредитним договором від 05 вересня 2022 року виконала та зарахувала на банківську картку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 грн. Згідно з повідомленням директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 05 вересня 2022 року о 13.25 на картку НОМЕР_1 перераховано 10 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 164695321 (а.с. 159). Після закінчення строку дії кредитного договору відповідач декілька разів звертався до директора ТОВ «ФК «Інвеструм» із заявами про відстрочення виконання зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту. Так, на підставі заявки від 30 вересня 2022 року на відстрочення виконання зобов`язання за договором сторони додатковою угодою від 30 вересня 2022 року погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 10 днів до 09 жовтня 2022 року з зафіксованою сумою заборгованості клієнта 16 500 грн (а.с. 10); на підставі заявки від 09 жовтня 2022 року на відстрочення виконання зобов`язання за договором сторони додатковою угодою від 09 жовтня 2022 року погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 10 днів до 18 жовтня 2022 року з зафіксованою сумою заборгованості клієнта 14 375 грн (а.с. 11); на підставі заявки від 19 жовтня 2022 року на відстрочення виконання зобов`язання за договором сторони додатковою угодою від 19 жовтня 2022 року погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 10 днів до 28 жовтня 2022 року з зафіксованою сумою заборгованості клієнта 14 375 грн (а.с. 12); на підставі заявки від 30 жовтня 2022 року на відстрочення виконання зобов`язання за договором сторони додатковою угодою від 30 жовтня 2022 року погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 20 днів до 18 листопада 2022 року з зафіксованою сумою заборгованості клієнта 16 500 грн (а.с. 13); на підставі заявки від 18 листопада 2022 року на відстрочення виконання зобов`язання за договором сторони додатковою угодою від 18 листопада 2022 року погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 20 днів до 07 грудня 2022 року з зафіксованою сумою заборгованості клієнта 14 375 грн (а.с. 14); на підставі заявки від 13 грудня 2022 року на відстрочення виконання зобов`язання за договором сторони додатковою угодою від 13 грудня 2022 року погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 10 днів до 22 грудня 2022 року з зафіксованою сумою заборгованості клієнта 17 500 грн (а.с. 15); на підставі заявки від 24 грудня 2022 року на відстрочення виконання зобов`язання за договором сторони додатковою угодою від 24 грудня 2022 року погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 10 днів до 02 січня 2023 року з зафіксованою сумою заборгованості клієнта 17 750 грн (а.с. 16). 30 серпня 2023 року між ТОВ «Інвеструм Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30082023/1, відповідно до умов якого ТОВ «Інвеструм Груп» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Інвеструм Груп» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 17-19). Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 30082023/1 від 30 серпня 2023 року ТОВ «ФК «Інвеструм Груп» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» реєстр боржників кількістю 4 967 осіб (а.с. 20). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 30082023/1 від 30 серпня 2023 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 03848-09/2022 щодо заборгованості у сумі 40 250 грн (а.с. 21, 84-85). Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 31 січня 2024 року за кредитним договором № 03848-09/2022 від 05 вересня 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 40 250 грн, з яких: заборгованість за кредитом 10 000 грн; заборгованість за відсотками 30 250 грн (а.с. 22). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до банківської установи із заявою про розірвання кредитного договору не звертався. Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів, а позивач, у свою чергу, набув право вимоги до відповідача за грошовими зобов`язаннями. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються підприємцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим підприємець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором. За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Інвеструм» та пройшов реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних. Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської картки та підтвердив, що ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику. Після прийняття позичальником умов кредитного договору 05 вересня 2022 року ТОВ «ФК «Інвеструм» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останнім відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер відповідача. На спростування вказаних обставин відповідачем доказів не подано. Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору, на який посилається позивач, як такий, що підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору. Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Оскільки ОСОБА_1 вважається ознайомленим з умовами правил в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, колегія суддів доходить висновку, що відповідач був повністю ознайомлений з порядком укладення та підписання кредитного договору, про що свідчать виконані останнім фактичні дії в ІТС, а також використання ним електронного підпису одноразового ідентифікатору. Матеріали справи не містять даних щодо звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу використання третіми особами його персональних даних. Вказане, на думку колегії суддів, свідчить саме про волевиявлення відповідача щодо встановлення кредитних правовідносин з ТОВ «ФК «Інвеструм». Крім цього, апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 кілька разів звертався до ТОВ «ФК "Інеструм» із заявками про відстрочення виконання зобов`язання, тобто підтверджував його існування. Отже, відсутні підстави для оцінки аргументів ОСОБА_1 про неукладеність кредитного договору, зважаючи на те, що у разі виконання договору обома сторонами (зокрема, надання кредитних коштів кредитодавцем та користування ними позичальником, вчинення інших дій в рамках укладеного правочину), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий кредитний договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Апеляційний суд виходить з того, що, стверджуючи про відсутність належних доказів укладення кредитного договору, ОСОБА_1 в межах цієї цивільної справи із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним не звертався, отже указані твердження підставами позову не були. Суд першої інстанції, виходячи з принципу змагальності сторін, що діє в цивільному судочинстві, розглядав справу в межах заявлених позовних вимог та перевіряв доводи сторін на предмет наявності або відсутності у відповідача заборгованості за кредитом. Розрахунок суми боргу за кредитом кредитодавцем проводився відповідно до умов укладеного між сторонами договору. З детального розрахунку заборгованості (а.с. 68-70) вбачається, що ОСОБА_1 погашення за кредитом (по тілу та по відсоткам) не здійснював взагалі. Заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку суми боргу, відповідач не надав доказів сплати коштів на погашення кредитної заборгованості та, як наслідок, не навів розрахунку, що підтверджує відсутність заявленого до стягнення боргу повністю або частково. Отже, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильність обрахованої суми боргу. Крім того, колегія суддів зважає на те, що верифікація банківської картки позичальника проводилася у його особистому кабінеті. Належних письмових доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 банківської картки з номером НОМЕР_1 або неперерахування на цю картку суми за кредитом відповідачем не надано. Наведені обставини дають апеляційному суду підстави вважати, що, укладаючи з фінансовою установою кредитний договір, відповідач був достеменно обізнаний про порядок укладення, підписання та виконання кредитного договору в електронному вигляді та не надав відповідних доказів на підтвердження доводів про неотримання кредитних коштів. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження цих доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них. Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором. Посилання відповідача на неналежність позивача через надання витягу з реєстру боржників з неповними даними, не є підставою для скасування вірного по суті судового рішення, з огляду на наступне. Позивачем до договору факторингу подано першу і останню сторінки реєстру боржників (а.с. 84-85), про що свідчать порядкові номери боржників. Боржник ОСОБА_1 зазначений під номером 2995. Відповідач клопотання про витребування повного реєстру боржників не заявляв. Наданий витяг з реєстру належним чином завірений відповідною посадовою особою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і являється належним доказом на підтвердження доводів позову про те, що позивач є фактором відносно ОСОБА_1 та не потребує засвідчення первісного кредитора. Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за укладеним договором не сплачував заборгованість ні новому, ні попередньому кредиторам, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 05 вересня 2022 року та необхідність стягнення з нього кредитної заборгованості в загальному розмірі 40 250 грн. Неможливість відповідача надати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву не призвело до неправильного вирішення справи і не являється обов`язковою процесуальною дією сторони в ході вирішення спору. Крім цього, доводи відзиву ОСОБА_1 на позов є тотожними з доводами апеляційної скарги, які в ході апеляційного перегляду колегією суддів проаналізовано з наведенням відповідних аргументів щодо їх відхилення. Доказів, які б впливали на вирішення спору і не були судом першої інстанції враховані, ОСОБА_1 не подавав. Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2024 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.Є. Мамонова