Постанова 4876 № 908/3647/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Додаткова постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3647/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Дарміна М.О. секретар судового засідання: Манець О.В. представники сторін: від позивача: Барчук А.В. - адвокат від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС" ( м. Київ ) до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Запорізька область, м. Енергодар ) про стягнення 464 485,54 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про стягнення 464 485,54 грн., з яких: 303 067,20 грн. - сума основного боргу, 27 695,75 грн. - 3% річних, 133 722,59 грн. - інфляційні нарахування. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.02.2024р. замінено Відповідача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом. Позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС" 303 067,20 грн. - основний борг, 27 694,84 грн. - 3% річних, 133 722,59 грн. інфляційних втрат, 6 967,27 грн. витрат зі сплати судового збору та 5 999,99 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2024 р. по справі № 908/3647/23 в частині задоволення позову ТОВ " Атоменергомервіс", про стягнення з Відповідача на його користь 27 694,84 грн. 3% річних та 133 722,59 грн. інфляційних втрат. У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач зазначив про те, що у зв`язку із оскарженням Відповідачем рішення суду першої інстанції (незалежно від обсягу оскарження), Позивач очікує понести витрати, пов`язані із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2024 р. у справі № 908/3647/23 залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Скаржника. Від Товариства з обмеженою відповідальністю " Атоменергомервіс" до суду надійшла заява, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Атоменергомервіс" 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. В запереченнях на заяву Позивача про розподіл судових витрат, Відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС» в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених Позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн., а у разі задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу - зменшити їх розмір до мінімально можливого розміру. В обгрунтування своїх заперечень, Відповідач вказує на те, що витрати для надання правничої допомоги в зазначеному розмірі не підтверджені Позивачем належними та достатніми доказами, відповідно до вимог чинного законодавства України, тобто їх наявність Позивачем не доведена. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2024р. призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю " Атоменергомервіс", про ухвалення додаткового рішення по справі у судове засідання на 25.06.2024р.. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Атоменергосервіс до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024р., судове засідання у справі № 908/3647/23, призначене на 25.06.2024р. о 17:30 год., вирішено аровести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю Атоменергосервіс, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС. Від Відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Запорізька АЕС» за наявними матеріалами справи. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, згідно із положеннями ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Виходячи зі змісту наведених положень ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін. Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19. Разом з тим, в ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті ( розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню ) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у ст. 126 та ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами ст. 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині. В п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін. Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21); при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін ( додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 р. у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 775/9215/15ц); суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 775/9215/15ц ). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023р. у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у ст.ст. 2 та 15 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства ( вимогам ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи, тощо. У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство зазначив про те, що у зв`язку із оскарженням Відповідачем рішення суду першої інстанції (незалежно від обсягу оскарження), Позивач очікує понести витрати, пов`язані із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат, ТОВ "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС" надано до матеріалів справи копію Договору надання правничої допомоги № 20-23 від 01.12.2023 р., Акт про надання правничої допомоги № 3 (виконаних робіт) до договору № 20-23 від 01.12.2023р., від 16.05.2024р., ордер Барчук А.В. серія АХ №1180548 від 31.03.2024р., копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1083 від 21.10.2011р.. Як вбачається з матеріалів справи, в договорі про надання правничої допомоги № 20-23 від 01.12.2023 р., укладеному між позивачем та адвокатом Барчук А.В. визначено, що Адвокат зобов`язується здійснити представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту у спорах із ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» та або Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» ДП«НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», про стягнення заборгованості за: договором про надання послуг № 75/164-14 від 22.10.2014р. (ДП НАЕК «Енергоатом» реєстр. № 48-121-01-14-00926 від 06.11.2014 р.); договором про надання послуг № 75/250-17 від 28.12.2017 р. (ДП НАЕК «Енергоатом» реєстр. № 48-121-01-18-05981 від 11.01.2018 р.) на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Сторони погодили, що представництво Клієнта за умовами даного договору передбачає здійснення Адвокатом діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта в господарському судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Сторони погоджують, що під іншими видами правничої допомоги за умовами даного договору розуміється діяльність з надання правової інформації, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення ( п.п.1.1.,1.2 договору). Гонорар адвоката за правничу допомогу у спорі, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 75/250-17 від 28.12.2017 р. (ДП НАЕК «Енергоатом» реєстр. № 48-121-01-18-05981 від 11.01.2018 р.) в суді першої інстанції складає 6000 (шість тисяч), 00 грн. Гонорар Адвоката в суді апеляційної інстанції (у випадку оскарження, незалежно від суб`єкта та обсягу оскарження) складатиме 3000, 00 грн. (п. 9.2 договору). Відповідно до п. 9.3 договору, суми гонорару зазначаються в Актах про надання правничої допомоги, які вручаються безпосередньо Клієнту. У Акті про надання правничої допомоги, вказується перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією. Сторони погодилися, що якщо поштове повідомлення про надіслання акту про надання правничої допомоги повертається Адвокату, то незалежно від причини такого повернення (відсутність за місцем знаходження, відмова від отримання, тощо) Клієнт вважається таким, що отримав Акт про надання правничої допомоги. Акт про надання правничої допомоги повинен бути розглянутий, підписаний, скраплений печаткою Клієнта та повернутий Адвокату протягом 5 робочих днів з моменту отримання ( п.9.4 договору). Клієнт зобов`язується здійснити остаточний розрахунок шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Адвоката протягом п`яти календарних днів з дати отримання Клієнтом від боржника грошових коштів, що були стягнуті за результатами судового розгляду ( п.9.5 договору). На виконання договору, сторони 16.05.2024р. уклали Акт про надання правничої допомоги № 3 до договору № 20-23 від 01.12. 2023 р., за умовами якого Адвокат надав Клієнту, а Клієнт прийняв надану допомогу, а саме представництво інтересів Клієнта у спорі із АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» у суді апеляційної інстанції - оскарження іншою стороною в частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2024р. у справі № 908/3647/23: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу; підготовка процесуальних документів для забезпечення можливості участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції. В матеріалах справи наявний ордер серія АХ №1180548 від 31.03.2024р. про представництво в Центральному апеляційному господарському суді інтересів ТОВ "Атоменергомервіс" адвокатом Барчук Алєсєю Вікторівною (а. с. 131, т.2 ). Розглянувши дані докази, колегія суддів зазначає, що заявлена сума є співмірною з наданими відповідачу послугами, а тому заява підлягає задоволенню. Доводи відповідача викладені в запереченнях на заяву колегія суддів відхиляє, оскільки АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", всупереч приписам ч. 6 ст. 126 ГПК України, не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених ТОВ "Атоменергомервіс", про які (витрати) зазначено у заяві ТОВ "Атоменергомервіс", про винесення додаткового рішення. Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням обґрунтованості, розумності та реальності розміру витрат на професійну правничу допомогу, пропорційність задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Атоменергомервіс" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/3647/23 підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 126, 129, 244, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомервіс" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/3647/23 задовольнити. Стяґнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомервіс" 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної додаткової постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст додаткової постанови складено 26.06.2024 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус Суддя М.О. Дармін