Постанова 4876 № 908/683/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.09.2021 року м.Дніпро Справа № 908/683/21 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач), суддів Антоніка С.Г., Дарміна М.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2021 року (суддя Зінченко Н.Г.) у справі № 908/683/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південьбудресурс, м.Южноукраїнськ до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 57 557, 68 грн. заборгованості ВСТАНОВИВ: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю Південьбудресурс звернувся до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція із позовом про стягнення 57 557,68 грн. заборгованості за договором поставки продукції № 565(2)19 УК від 11.11.2019/53-121-01-19-08799 від 27.11.2019, яка складається з 50 878,80 грн. основного боргу, 2085 грн. 09 коп. 3 % річних, 4593 грн. інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.05.2021 року у справі № 908/683/21 позов задоволено. Суд стягнув з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Південьбудресурс 50878 грн. 80 коп. основного боргу за поставлений товар, 2085 грн. 09 коп. 3 % річних, 4593 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Суд зобов`язав орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3 % річних, до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою (СОБ х 3 х КДП) : КДР: 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі ВП Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код ВП 19355964); 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція суми основного боргу за період: з 16.04.2021 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти. Не погодившись з рішенням суду, відповідач Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2021 скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 085, 09 грн., інфляційних витрат в розмірі 2 499, 90 грн., судового збору в розмірі 10 573, 52 грн. і витрат на правову допомогу в розмірі 4 593, 79 грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову позивача відмовити. В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що неправильно визначивши строки оплати поставленого товару і частини вартості товару в розмірі ПДВ, Господарський суд Запорізької області дійшов неправильного висновку про порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС господарського зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару в розмірі ПДВ. Апелянт зазначає, що Господарським судом Запорізької області при ухвалені рішення невірно розраховані інфляційні витрати і 3 % річних, в порушення умов пункту 3.2 Договору. Зокрема, апелянт вважає, що неправильне визначення судом строку виконання Відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за Договором № 565(2)19УК від 11.11.2019 /53-121- 01-19-08799 від 27.11.2019 спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2021 року у справі № 908/683/21 в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС 3% річних в розмірі 2 085,09 грн, інфляційних витрат в розмірі 2 499,90 грн, судового збору в розмірі 10 573,52 грн і витрат на правову допомогу в розмірі 4 593,79 грн. та ухвалення нового рішення про відмову у стягннні 3% річних, інфляційних витрат і судового збору. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2021 року у справі № 908/683/21, колегією суддів у складі : головуючий суддя-Березкіна О.В.(доповідач), судді: Антонік С.Г., Орєшкіна Е.В. Розгляд апеляційної скарги призначено провести без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 року визначено склад колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Дармін М.О. Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Південьбудресурс надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише відповідачем і лише в частині існування підстав для стягнення 3% річних в розмірі 2085,09 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2499,90 грн., то саме в цій частині колегія суддів здійснює перегляд судового рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Південьбудресурс, (Постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, (Покупець) укладено Договір поставки продукції № 565(2)19УК/53-121-01-19-08799 (підписаний обома сторонами 27.11.2019) (Договір). Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, Постачальник зобов`язується в грудні 2019 року поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар на загальну суму 107997,60 грн. з ПДВ. У пункті п.1.2. договору передбачено, що строк поставки Товару: грудень 2019 року. Ціна товару складає 89998,00 грн., крім того ПДВ 20 % 17999,60 грн. Загальна сума по Договору складає 107997,60 грн. (п. 3.1 Договору) Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 Договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої а Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. За умовами п., п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад №

5. Вантажоодержувач ЗВ ВП Складське господарство. Поставка товару відбувається в строки згідно п. 1.2 Договору. Відповідно до п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє на протягом одного року з моменту укладення. Звертаючись до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, м. Енергодар Запорізької області із позовом про стягнення 50 878,80 грн. основного боргу, 2085,09 грн. 3 % річних та 4593,79 грн. інфляційних втрат, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Південьбудресурс посилався на те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов`язання щодо оплати за отриманий товар. Стягуючи з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 2085,09 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4593,79 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки продукції № 565(2)19УК/53-121-01-19-08799 від 27.11.2019, що є підставою для стягнення 3 % річних у загальній сумі 2085,09 грн., які розраховані наступним чином: по видатковій накладній № 44 від 29.11.2019 за період з 14.01.2020 по 15.03.2020 (за 62 дні) в розмірі 182,52 грн., по видатковій накладній № 45 від 05.12.2019 за період з 21.01.2020 по 15.03.2020 (за 55 днів) в розмірі 95,59 грн. і по видатковій накладній № 48 від 24.12.2019 за період з 08.02.2020 по 15.04.2021 (за 433 дні) в розмірі 1806,98 грн. та 4593,79 грн. інфляційних втрат, які розраховані по видатковій накладній № 48 від 24.12.2019 за період з 08.02.2020 по 15.04.2021. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки продукції № 565(2)19УК/53-121-01-19-08799 від 27.11.2019 позивачем поставлений відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 107 997,60 грн., а саме: - за видатковою накладною № 44 від 29.11.2019 поставлено товар на загальну суму 35914,80 грн., в тому числі 29929,00 грн. - вартість товару та 5985,80 грн. - розмір ПДВ; - за видатковою накладною № 45 від 05.12.2019 поставлено товар на загальну суму 21204,00 грн., в тому числі 17670,00 грн. - вартість товару та 3534,00 грн. - розмір ПДВ; - за видатковою накладною № 48 від 24.12.2019 поставлено товар на загальну суму 50878,80 грн., в тому числі 42399,00 грн. - вартість товару та 8479,80 грн. - розмір ПДВ. Видаткові накладні № 44 від 29.11.2019, № 45 від 05.12.2019 і № 48 від 24.12.2019 підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця, підпис представника Постачальника скріплений печаткою юридичної особи, а у графі Отримав міститься підпис особи Покупця, уповноваженої на отримання матеріальних цінностей. Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки продукції № 565(2)19УК/53-121-01-19-08799 від 27.11.2019 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на цих видаткових накладних. Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач на поставку товару згідно видаткових накладних № 44 від 29.11.2019, № 45 від 05.12.2019 і № 48 від 24.12.2019 зареєстрував податкові накладні № 48 від 29.11.2019 на суму 35914,80 грн., № 50 від 05.12.2019 на суму 21204,00 грн. і № 53 від 23.12.2020 на суму 50878,80 грн. Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином. Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими накладними № 44 від 29.11.2019, № 45 від 05.12.2019 і № 48 від 24.12.2019 по Договору поставки продукції № 565(2)19УК/53-121-01-19-08799 від 27.11.2019 на загальну суму 107 997,60 грн. не заперечив. Виходячи зі змісту Договору поставки № 565(2)19УК/53-121-01-19-08799 від 27.11.2019, зокрема пункту 3.2 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати протягом 45 календарних днів з моменту постачання товару на склад відповідача. Отже, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару за видатковою накладною № 44 від 29.11.2019 (дати підписання сторонами у справі цієї видаткової накладної), враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є 13.01.2020, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару за видатковою накладною № 45 від 05.12.2019 (дати підписання сторонами у справі цієї видаткової накладної), враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати та приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є 20.01.2020 та з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару за видатковою накладною № 48 від 24.12.2019 (дати підписання сторонами у справі цієї видаткової накладної), враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є 07.02.2020. Відповідно до статті 625 ГПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2085,09 грн. 3 % річних: по видатковій накладній № 44 від 29.11.2019 за період з 14.01.2020 по 15.03.2020 (за 62 дні) в розмірі 182,52 грн., по видатковій накладній № 45 від 05.12.2019 за період з 21.01.2020 по 15.03.2020 (за 55 днів) в розмірі 95,59 грн. і по видатковій накладній № 48 від 24.12.2019 за період з 08.02.2020 по 15.04.2021 (за 433 дні) в розмірі 1806,98 грн. та 4593,79 грн. інфляційних втрат, які розраховані по видатковій накладній № 48 від 24.12.2019 за період з 08.02.2020 по 15.04.2021. При цьому, доводи відповідача про те, що суд неправильно визначив строки виконання Відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за Договором № 565(2)19УК від 11.11.2019 /53-121- 01-19-08799 від 27.11.2019. шо в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних, є неспроможними з огляду на наступне. Так, положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Суд першої інстанції правильно зазначив, що аналіз положень договору дає змогу дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару. Положеннями п. 3.2 Договору сторони обумовили, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 Договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої а Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Отже, з урахуванням вимог п. 3.2 договору, вартість поставленої продукції за видатковими накладними: № 44 від 29.11.2019 роу повинна бути сплачена не пізніше 13.01.2020 року № 45 від 05.12.2019 року повинна бути сплачена не пізніше 20.01.2020 року № 48 від 24.12.2019 року повинна бут сплачена не пізніше 07.02.2020 року, що спростовує довод апелянта щодо неправильного визначення початку прострочки виконання зобов`язання. Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують. Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2021 року у справі №908/683/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.09.2021року. Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя М.О.Дармін Суддя С.Г.Антонік У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі №908/683/21 поштою не надсилаються. Надіслати копії цієї постанови на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Південьбудресурс, Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція.