Постанова 4873 № 910/6247/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" червня 2024 р. Справа№ 910/6247/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Тищенко А.І. Тарасенко К.В. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 13.06.2024 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 (повний текст складено та підписано 17.10.2023) у справі №910/6247/23 (суддя Є.В.Павленко) за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення 9 383 520,00 грн ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року Міністерство оборони України (далі - Міністерство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Товариство) 9 383 520,00 грн штрафних санкцій, з яких: 2 663 520,00 грн - пеня, 6 720 000,00 грн - штраф. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 20 червня 2022 року № 286/3/22/258. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь Міністерства оборони України 2 663 520 грн 00 коп. пені, 6 720 000 грн 00 коп. штрафу та 140 752 грн 80 коп. судового збору. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням внесених до неї уточнень, просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6247/23 в частині стягнення пені у розмірі 100 000,00 грн та штрафу в розмірі 100 000,00 грн. Апеляційна скарга (з урахуванням доповнень) мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при неповному з`ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильному та неповному дослідженні доказів та з порушенням норм матеріального права. При цьому доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву. Зокрема скаржник зазначив, що ним надано вичерпний перелік документів, які є достатньою та належною підставою для підтвердження здатності форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання ним договірних зобов`язань; відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань за договором та здійснював поставки товару одразу після отримання відповідної партії від виробника. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 апеляційну скаргу у справі №910/6247/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи. 23.11.2023 матеріали справи №910/6247/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6247/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. 25.12.2023 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. 27.12.2023 на адресу суду від скаржника надійшла уточнена апеляційна скарга. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6247/23 та призначено судове засідання на 08.02.2024. 17.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Через канцелярію суду 07.02.2024 скаржником подано заяву про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці та судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6247/23. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, справу №910/6247/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6247/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.05.2024. У зв`язку з неявкою представника скаржника в судове засідання, розгляд справи призначений на 02.05.2024 відкладено на 13.06.2024. У судове засідання 13.06.2024 з`явився представник позивача та надав пояснення по справі. Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 002 668 657 шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 13.05.2024. Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного. З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 20 червня 2022 року між Міністерством та Товариством укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби № 286/3/22/258, за умовами якого Товариство зобов`язалося здійснити у 2022 році поставку товару - головних уборів (18443300-9) (панама літня польова, тип 4, клас 7) в асортименті, комплектності, кількості та строки (терміни), вказані у цьому правочині, а Міністерство - забезпечити приймання та оплату вказаної продукції. Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Специфікацією, погодженою сторонами у пункті 1.3. договору (у редакції додаткової угоди від 19 грудня 2022 року № 2 до договору) передбачено, що ціна одиниці продукції (без ПДВ) складає 240,00 грн. Строк поставки товару: у кількості 130 000 шт. на суму 31 200 000,00 грн - до 15 листопада 2022 року включно; у кількості 270 000 шт. на суму 64 800 000,00 грн - до 30 листопада 2022 року включно. Загальна вартість товару в кількості 400 000 шт., з урахуванням ПДВ, становить 96 000 000,00 грн. Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору оплата поставлених партій товару здійснюється протягом 10 банківських днів після пред`явлення Товариством рахунку на їх оплату, до якого додаються: видаткова накладна, акт приймання-передачі військового майна (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року № 440), повідомлення-підтвердження. За умовами пунктів 4.1., 4.3. договору товар постачається на об`єднані центри забезпечення Міністерства власними силами та за рахунок Товариства згідно з умовами даного правочину. У разі нагальної потреби, поставка товарів може здійснюватися в інші місця, визначені відповідно до заявки Міністерства, у тому числі в місцевості, де ведуться бойові дії та райони проведення операції об`єднаних сил. Про час постачання товарів Товариство повідомляє Міністерство не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження. Відповідно до пунктів 4.6. та 4.7. договору приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках, які не врегульовані положеннями цього договору, здійснюється одержувачем Міністерства відповідно до вимог наказу останнього від 19 липня 2017 року № 375 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України", Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6). Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства, що є невід`ємними частинами цієї угоди. За порушення строків виконання зобов`язання Товариство сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної ціни договору (пункт 7.3.2. договору). Невід`ємною частиною договору є наступні його додатки: рознарядка Міністерства за специфікацією; ростовка Міністерства та калькуляція ціни товару (пункт 13.1. вказаного правочину). У додатку № 1 до договору (рознарядка Міністерства в редакції додаткової угоди від 19 грудня 2022 року № 2 до договору) сторони також погодили строки поставки обумовленого товару в об`єднаний центр забезпечення речовим майном - філію в/ч НОМЕР_1 , а саме: 130 000 шт. - до 15 листопада 2022 року включно, 270 000 шт. - до 30 листопада 2022 року включно. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року включно (пункт 11.1. цього правочину). Разом із цим, обумовлений вказаною угодою товар був поставлений Товариством з порушенням передбаченого договором строку, а саме: 21 грудня 2022 року в кількості 117 000 шт. на суму 28 080 000,00 грн; 22 грудня 2022 року в кількості 110 000 шт. на суму 26 400 000,00 грн та 27 грудня 2022 року в кількості 173 000 шт. на суму 41 520 000,00 грн. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі військового майна: від 21 грудня 2022 року № 2320, від 22 грудня 2022 року № 2339 та від 27 грудня 2022 року № 2384. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень. Враховуючи вищезазначені обставини, Міністерство нарахувало штрафні санкції за порушення Товариством умов договору в частині своєчасної поставки товару на загальну суму 9 383 520,00 грн, з яких: 2 663 520,00 грн - пеня, 6 720 000,00 грн - штраф за прострочення понад 30 днів. 23 січня 2023 року Міністерство направило відповідачу претензію від цієї ж дати № 286/424 з вимогою сплатити вказані суми штрафних санкцій. Однак ця претензія залишена Товариством без задоволення. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факт несвоєчасної поставки товару в передбачений договором. Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення пені в розмірі 2 663 520,00 грн та штрафу в розмірі 6 720 000,00 грн підлягає задоволенню в цій частині. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені та штрафу, в обґрунтування чого відповідач зазначив, що він є постачальником товарів для військових потреб, отримувачем якого є Міністерство оборони України. Наразі товариством укладено та виконується ряд державних контрактів, предметом яких є товари, які є необхідними для Збройних Сил України, а стягнення штрафних санкцій у заявлених розмірах може призвести до неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за іншими договорами та призвести до зриву поставок товарів, що є неприйнятним, особливо в воєнних умовах. Також відповідач вказав, що неможливість виконання умов Договору у встановлений строк пов?язана з наявністю проблем у ланцюгах міжнародних перевезень, викликаних розповсюдженням коронавірусної інфекції, про що було повідомлено Міністерство оборони України; прострочення строку поставки товарів за Договором є винятковим випадком, пов?язаним з обставинами, які не залежали від волі Відповідача. До того ж відповідач зазначив, що ним виконано зобов?язання за Договором в повному обсязі, прострочення поставки не призвело до настання негативних наслідків для Позивача, зокрема збитків, Позивачу не заподіяно шкоди. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, як б вказували на завдання Позивачу шкоди. Отже, за твердженням відповідача, в даному випадку штрафні санкції носять виключно компенсаційний характер, проте вони є неспіврозмірними, перетворюються на непомірний тягар для Відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків Позивачем. Наведене, на думку скаржника свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21). Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Відповідно до розпорядження ТТП України від 25.02.2022 № 3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44 (5) (із змінами та доповненнями). Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами. Як вбачається із поданої відповідачем копії сертифікату № 5301-23-2686 про форс-мажорні обставини, виданого Полтавською ТПП 6 червня 2023 року № 204/02-06, яким засвідчено існування форс-мажорних обставин за укладеним між позивачем і відповідачем договором у термін до 30 листопада 2022 року, обставинами непереборної сили за цим правочином вважається призупинення виробництва внаслідок епідемії коронавірусу в місті Янцзян, Китайська Народна Республіка. Разом із цим, за умовами договору Товариство є лише постачальником обумовленого ним товару, а не її виробником. З матеріалів справи та наданих відповідачем пояснень вбачається, що останнім з метою виконання умов договору з Міністерством було укладено контракт від 12 вересня 2022 року № 20220912 з іноземним постачальним - NOPS SP Z.O.O. (Республіка Польща), який, у свою чергу, уклав контракт від 26 вересня 2022 року № 20220926-PAN з виробником обумовленого товару - SHAOXING OXMAN BUSINESS CO., LTD (Китайська Народна Республіка). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вказаний сертифікат виданий регіональною ТПП у порушення приписів пункту 4.2. Регламенту, оскільки фактично підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах за зовнішньоекономічним контрактом між відповідачем та його контрагентом - нерезидентом, який не є стороною договору з Міністерством. Разом з тим, Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) визначено: не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Також відповідно до вимог ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. З наведеного слідує, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто, те, що іноземний контрагент відповідача неналежним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачем, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Наведене спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що сертифікат виданий регіональною ТПП є достатньою та належною підставою для підтвердження здатності форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання відповідачем його договірних зобов`язань. Окрім того, матеріалами справи не підтверджено неможливість закупки відповідачем обумовленого договором товару в іншого постачальника, а також того, що вказана продукція виготовляється лише на території міста Янцзян Китайської Народної Республіки і саме виробником - SHAOXING OXMAN BUSINESS CO., LTD. Так само, Товариством не доведено факт існування будь-якої економічної доцільності закупівлі товару саме у вказаного іноземного виробника та іноземного постачальника, оскільки укладені з цими особами контракти, копії яких були надані Товариством, взагалі не містять ціни за одиницю товару. Підсумовуючи викладене вище, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення умов вказаного договору. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19). Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Дійшовши наведеного висновку щодо підстав та умов зменшення судом неустойки, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов`язання за правилами статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, щодо індивідуальності як у обставинах, якими обумовлені підстави та розмір нарахованої неустойки у відповідних правовідносинах, так і у обставинах, якими обґрунтовується та обумовлюється зменшення штрафних санкцій у цих правовідносинах, відповідно, відсутність єдиних критеріїв при вирішенні питання щодо підстав і міри зменшення неустойки, а також враховуючи встановлені у цій справі: - обставини щодо ціни договору - 96 000 000,00 грн (п.1.3 договору); - обставини щодо обґрунтованої суми пені в розмірі 2 663 520,00 грн та суми штрафу в розмірі 6 720 000,00 грн; - обставини, за яких позивач нарахував відповідачу спірні суми пені та штрафу; - обставини, якими відповідач обґрунтував клопотання про зменшення заявленого у цій справі розміру неустойки; - обставини, за яких місцевий суд вбачав відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу у спірних правовідносинах, апеляційний суд погоджується з висновками та мотивами місцевого суду в оскаржуваному рішенні про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 95%. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21). Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Відповідно до розпорядження ТТП України від 25.02.2022 № 3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44 (5) (із змінами та доповненнями). Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами. Як вбачається із поданої відповідачем копії сертифікату № 5301-23-2686 про форс-мажорні обставини, виданого Полтавською ТПП 6 червня 2023 року № 204/02-06, яким засвідчено існування форс-мажорних обставин за укладеним між позивачем і відповідачем договором у термін до 30 листопада 2022 року, обставинами непереборної сили за цим правочином вважається призупинення виробництва внаслідок епідемії коронавірусу в місті Янцзян, Китайська Народна Республіка. Разом із цим, за умовами договору Товариство є лише постачальником обумовленого ним товару, а не її виробником. З матеріалів справи та наданих відповідачем пояснень вбачається, що останнім з метою виконання умов договору з Міністерством було укладено контракт від 12 вересня 2022 року № 20220912 з іноземним постачальним - NOPS SP Z.O.O. (Республіка Польща), який, у свою чергу, уклав контракт від 26 вересня 2022 року № 20220926-PAN з виробником обумовленого товару - SHAOXING OXMAN BUSINESS CO., LTD (Китайська Народна Республіка). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вказаний сертифікат виданий регіональною ТПП у порушення приписів пункту 4.2. Регламенту, оскільки фактично підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах за зовнішньоекономічним контрактом між відповідачем та його контрагентом - нерезидентом, який не є стороною договору з Міністерством. Разом з тим, Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) визначено: не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Також відповідно до вимог ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. З наведеного слідує, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто, те, що іноземний контрагент відповідача неналежним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачем, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Окрім того, матеріалами справи не підтверджено неможливість закупки відповідачем обумовленого договором товару в іншого постачальника, а також того, що вказана продукція виготовляється лише на території міста Янцзян Китайської Народної Республіки і саме виробником - SHAOXING OXMAN BUSINESS CO., LTD. Так само, Товариством не доведено факт існування будь-якої економічної доцільності закупівлі товару саме у вказаного іноземного виробника та іноземного постачальника, оскільки укладені з цими особами контракти, копії яких були надані Товариством, взагалі не містять ціни за одиницю товару. Підсумовуючи викладене вище, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення умов вказаного договору, з огляду на що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі. Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 100 000,00 грн та штрафу на 100 000,00 грн, фактично дублюють його позицію викладену у відзиві на позовну заяву, поданому в суді першої інстанції, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин. Усі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6247/23 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1". Матеріали справи №910/6247/23 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 24.06.2024 Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді А.І. Тищенко К.В. Тарасенко