Постанова 4873 № 910/3015/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3015/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Кравчука Г.А. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 17.10.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 (повний текст складено та підписано 22.05.2023) у справі №910/3015/23 (суддя О.М. Спичак) за позовом ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1" - ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_17 ВСТАНОВИВ: 27.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_3 з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1" - ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_18 Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3, не поставив позивачу товар, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_20 (за прострочення поставки товару). В процесі судового розгляду відповідач надав суду докази повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21 Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1" - ІНФОРМАЦІЯ_2" суми основного боргу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_22 Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1" - ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_23. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з ІНФОРМАЦІЯ_54 на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_24 Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 у справі № 910/3015/23 скасувати в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В разі, якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову повністю, зменшити розмір пені та штрафу на 99% від арифметично правильної та обґрунтованої суми. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому, скаржник стверджував, що суд першої інстанції необґрунтовано поклав відповідальність за порушення строків поставки товару за державним контрактом від ІНФОРМАЦІЯ_26 на відповідача за відсутності його вини. Також апелянт зазначив, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_27 матиме каральний характер, оскільки призведе до банкрутства відповідача, тому наявні обґрунтовані підстави для зменшення нарахування розміру штрафних санкцій на 99%. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/3015/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 у справі №910/3015/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.09.2023. Розгляд справи відкладався. До Північного апеляційного господарського суду 24.08.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи апеляційної скарги та зазначив, що відповідач в порушення умов державного контракту від ІНФОРМАЦІЯ_26 не дотримався строків повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим відповідач позбавлений права посилатись на них. Також позивач зазначив, що в умовах військової агресії проти України звільнення від відповідальності виконавця за контрактом за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань у ІНФОРМАЦІЯ_15 є неприпустимим. Відповідачем 09.10.2023 до суду апеляційної інстанції подано письмові пояснення, до яких долучено лист ІНФОРМАЦІЯ_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.09.2023, які судом апеляційної інстанції приєднано до матеріалів справи та враховано під час апеляційного перегляду. У судове засідання 17.10.2023 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_26 ІНФОРМАЦІЯ_3 (замовник) та ІНФОРМАЦІЯ_1" - ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_4, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені у специфікації товарів ІНФОРМАЦІЯ_4, що поставляються за державним контрактом, що постачаються з метою ІНФОРМАЦІЯ_5, а замовник - прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити такі товари. Відповідно до пункту 2.1 Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 орієнтовна вартість товарів на момент укладення контракту становить ІНФОРМАЦІЯ_28 За умовами пункту 2.1 Державного контракту (в редакції Додаткової угоди НОМЕР_5) орієнтовна вартість товарів на момент укладення контракту становить ІНФОРМАЦІЯ_29. Згідно з пунктом 3.1 Державного контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товарів за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з подальшим оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі. Відповідно до пункту 3.4 Державного контракту датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товарів є дата початку їх приймання, яка вказується вантажоодержувачем в акті приймання-передачі. Датою виконання умов контракту є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товарів за контрактом. Виконавець зобов`язаний поставити товари згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно з п. 2.7 Контракту (пункт 4.1 Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3). Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За умовами частини першої статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до пункту 2.8 Державного контракту за рішенням замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 97% від вартості товарів за контрактом на строк не більше як на 6 місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товари поставляються не пізніше строку поставки товарів, зазначених у специфікації. Позивач, на виконання умов Державного контракту від ІНФОРМАЦІЯ_26, сплатив відповідачу 16.09.2022 грошові кошти у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_30 що підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_6 - грошові кошти у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_31, що підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_7 - грошові кошти у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_32, що підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_8. Таким чином, позивачем на виконання умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 було перераховано відповідачу попередню оплату в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_33 Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Як погоджено сторонами у пункті 2.8 Державного контракту, в разі проведення попередньої оплати товари поставляються не пізніше строку поставки товарів, зазначених у специфікації. У Специфікації до Державного контракту від ІНФОРМАЦІЯ_26 сторони визначили товар, який поставляється відповідно до умов Контракту, погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість - ІНФОРМАЦІЯ_34, а також встановили строк поставки товару ІНФОРМАЦІЯ_35) (в редакції Додаткової угоди НОМЕР_5). Доказів виконання обов`язку за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 з поставки товару відповідачем суду не надано. Відповідно до пункту 4.2 Державного контракту в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки товарів не пізніше ніж за 7 календарних днів до його закінчення шляхом внесення змін до контракту на підставі обґрунтувань (листа) виконавця. Згідно з пунктом 10.3 Державного контракту зміни до контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до контракту. Питання щодо внесення змін до контракту може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення його строку. Доказів внесення змін до Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 в частині строків поставки товару матеріали справи не містять. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частинами першою та другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. З матеріалів справ вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом вих. НОМЕР_9, в якому пропонував повернути попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_36 у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з поставки товару. Таким чином, у зв`язку з надсиланням позивачем (замовником, покупцем) вказаного листа про повернення суми попередньої оплати у відповідача припинився обов`язок поставити позивачу товар та виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_33 В подальшому, в ході розгляду справи відповідач повернув позивачу попередню оплату за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_36, що підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_10 з чого слідує, що у цій частині провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про що суд першої інстанції цілком правомірно зазначив у оскаржуваному рішенні. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_37, нараховану по 15.03.2023. Відповідно до п. 7.2 Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 за порушення строків поставки товарів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставлених (недопоставлених) товарів, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Як вбачається із Специфікації до Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 (в редакції Додаткової угоди НОМЕР_5), у строк до 01.11.2022 відповідач повинен був поставити товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_32, у строк до 01.12.2022 - товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_31, у строк до 15.12.2022 - товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_38 Позивачем правильно визначено початок періоду прострочення (з 02.11.2022, з 02.12.2022 та з 16.12.2022 відповідно). Однак, позивач нараховує пеню по 15.03.2023, хоча як вище встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом вих. НОМЕР_9, в якому пропонував повернути попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_36 у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з поставки товару. Таким чином, у зв`язку з надсиланням позивачем (замовником, покупцем) вказаного листа про повернення суми попередньої оплати у відповідача припинився обов`язок поставити позивачу товар та виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_33 Суд зазначає, що покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється. Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар. За наведених обставин, оскільки у відповідача припинився обов`язок поставляти позивачу товар у зв`язку із зверненням позивача з листом від 06.02.2023 про повернення суми попередньої оплати, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право нараховувати пеню за прострочення поставки товару до 06.02.2023. Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов`язку з поставки товару за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 становить ІНФОРМАЦІЯ_39 пені за прострочення поставки товару на суму ІНФОРМАЦІЯ_32; ІНФОРМАЦІЯ_40 пені за прострочення поставки товару на суму ІНФОРМАЦІЯ_31; ІНФОРМАЦІЯ_41 за прострочення поставки товару на суму ІНФОРМАЦІЯ_42 Як погоджено сторонами у пункті 7.2 Державного контракту за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" штрафу в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_43 є обґрунтованими. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені та штрафу, в обґрунтування чого відповідач зазначив, що затримка в поставці товару у передбачений Держконтрактом строк була зумовлена рядом форс-мажорних обставин, зокрема пожежею в одному з виробничих цехів виробника, внаслідок чого була знищена електрична панель одного з процесів виробничого обладнання. Іншою причиною затримки виробництва була заміна керівництва ІНФОРМАЦІЯ_44 у період з 09.06.2022 до 26.08.2022. Протягом цього періоду, до призначення нового керівника 26.08.2022, не здійснювались замовлення пороху, що призвело до його дефіциту. Ці обставини підтверджуються листуванням, яке долучено відповідачем до матеріалів справи, а також двома сертифікатами іноземних держав. Також відповідач зазначив, що докладав всіх можливих зусиль для належного виконання Держконтракту - звертався з відповідними листами до Інопостачальника з проханням надати інформацію щодо стану виконання Контракту та підтвердження обставин затримки постачання Товару. При цьому, відповідач регулярно повідомляв позивача відповідними листами про хід виконання і проблеми, які виникли в закупівлі боєприпасів за Держконтрактом. Відповідач, також, зауважив, що він бере участь у посиленні ІНФОРМАЦІЯ_12 шляхом здійснення поставок ІНФОРМАЦІЯ_13, в тому числі, для ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_14. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19). Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%. Разом з тим, під час подання апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" було заявлено клопотання про зменшення неустойки на 99% від арифметично правильної та обґрунтованої суми. Оскільки нормами чинного законодавства не обмежено право сторони на звернення з таким клопотання до суду апеляційної інстанції, дане клопотання підлягає розгляду апеляційним господарським судом (аналогічна позиції викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 904/392/22). Розглянувши клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів дійшла висновку про наявність виняткових обставин для можливості застосування судом зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому апеляційний суд відзначає наступне. Як вбачається із встановлених судом обставин, відповідач, скориставшись альтернативним спопособом виконання зобов`язання за Державним контрактом, повернув позивачу суму попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_33 При цьому суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що хоча відповідачем невиконано зобов`язання з поставки товару за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3, однак суму пропередньої оплати за непоставлений товар було повернуто повністю. Під час розгляду справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" було надано суду докази, які свідчать про те, що підприємство є таким, що забезпечує потреби ІНФОРМАЦІЯ_6 в особливий період. Як вбачається з пункту 2.3 Державного контакту від ІНФОРМАЦІЯ_26, його виконання було орієнтовано на закупівлю товару на зовнішніх ринках. Виробником товару, який мав бути поставлений для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 в межах Державного контракту від ІНФОРМАЦІЯ_26 був "ІНФОРМАЦІЯ_7", ІНФОРМАЦІЯ_45, однак через внутрішньополітичну ситуацію в цій країні, виробник не міг постачати товар, зокрема, для потреб України (вказане підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_46), внаслідок чого відповідач закуповував товар у виробника через компанії в третіх країнах. Таким чином, відповідач не мав прямих договірних відносин з виробником, а тому був позбавлений можливості безпосередньо отримувати інформацію від виробника про хід виробництва товару. Слід врахувати також, що Компанія ІНФОРМАЦІЯ_8 з якою відповідач уклав завнішньоекономічний контракт від 17.06.2022, для забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_6, в силу вищезазначених обставин, також, була змушена закуповувати товар у виробника через іншу болгарську компанію. Форс-мажорні обставини, які спричинили неможливість належного виконання зобов`язань за укладеним з відповідачем контрактом, засвідчені ІНФОРМАЦІЯ_47, про що відповідач повідомив позивача. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що твердження позивача про порушення відповідачем умов пункту 7.4 Державного контракту в частині порушення строків повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин є безпідставними, оскільки, як вище встановлено судом, обставини форс-мажору виникли за межами території України (ІНФОРМАЦІЯ_48), що цілком обґрунтовано виключало можливість повідомити позивача у п`ятиденний строк з моменту їх настання. Апеляційним судом, також, враховано, що у своєму листі від 24.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_9 зазначило, що претензійно-позовну роботу ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно ІНФОРМАЦІЯ_10 не можна вважати оптимальним інструментом захисту інтересів ІНФОРМАЦІЯ_3. Фактичне виконання рішень судів, якими задовольняються вимоги ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_10 основного боргу та штрафних санкцій, є малоперспективним, оскільки власні наявні фінансові активи таких боржників обмежені, а кошти, перераховані ІНФОРМАЦІЯ_3 таким ІНФОРМАЦІЯ_10 у якості передоплати для виконання Державних контрактів, в більшості випадків, вже сплачені ними іноземним контрагентам. Тобто, за фактичного неповернення коштів сплачених іноземним контрагентам в якості передоплати, ресурсів для виконання таких судових рішень у ІНФОРМАЦІЯ_10 фактично немає. З огляду на великий перелік причин і обставин, які зумовили порушення відповідачем строку поставки товару за Державним контрактом від ІНФОРМАЦІЯ_26, враховуючи повернення відповідачем всієї суми попередньої оплати за непоставлений товар, враховуючи, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, а вина відповідача у порушенні зобов`язання була обумовлена невиконанням договірних зобов`язань контрагентами через обставини, які засвідчені сертифікатами ІНФОРМАЦІЯ_49 та ІНФОРМАЦІЯ_50, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов`язань, погіршення фінансового стану, з урахуванням того, що відповідач в умовах війни забезпечує ІНФОРМАЦІЯ_11 та покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій у визначеному судом першої інстанції розмірі фактчино призведе відповідача до банкрутства та подальших пов`язаних з цим негативних наслідків, що потягне за собою зрив майбутнього виконання державних контрактів, у тому числі, з ІНФОРМАЦІЯ_3, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, на 99%, що становить ІНФОРМАЦІЯ_51 Колегія суддів ураховує вищевказані обставини як такі, що мають істотне значення в контексті застосування частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині часткового задоволення позову шляхом зменшення розміру заявленого до стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" пені до ІНФОРМАЦІЯ_52 Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16. Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1"-ІНФОРМАЦІЯ_2" задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 у справі №910/3015/23 змінити, виклавши його в наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1" - ІНФОРМАЦІЯ_2" суми основного боргу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_22

3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1" - ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код: НОМЕР_2) пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_53.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з ІНФОРМАЦІЯ_54 на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код: НОМЕР_2) судовий збір у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_55, сплачений за платіжною інструкцією НОМЕР_11". Видачу наказів доручити суду першої інстанції. Матеріали справи № 910/3015/23 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 23.10.2023 Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир Г.А. Кравчук