Постанова 4873 № 925/636/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" червня 2024 р. Справа№ 925/636/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сотнікова С.В. суддів: Поліщука В.Ю. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання Макухи О.А., Макеєва В.Ф., представника АТ "Мегабанк" Зінчука Я.В., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.02.2024 (повний текст складено 11.03.2024, суддя Боровик С.С.) у справі № 925/636/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.02.2024 у справі № 925/636/22 відхилено повністю грошові вимоги Акціонерного товариства "Мегабанк" до боржника ОСОБА_1 в сумі 247041,18 грн. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, 21.03.2024 Акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.02.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14.05.2024. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Поліщук В.Ю. В судовому засіданні 14.05.2024 була оголошена перерва до 11.06.2024. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковій зміні, з огляду на наступне. Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 1 КУзПБ визначено: грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Виходячи із спеціальних норм КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Тобто, кредитори, заявляючи вимоги до боржника, повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), а грошові зобов`язання повинні бути встановлені господарським судом як за розміром, так і за суттю. Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.07.2022 відкрито провадження у справі № 925/636/22 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Макеєва Валерія Федоровича, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Максимова Андрія Анатолійовича. 19 липня 2022 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було розміщене повідомлення про відкриття провадження у справі №925/636/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . 01 серпня 2022 року Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі також Банк) звернулось із заявою з грошовими вимогами до боржника в сумі 247041,18 грн та 4962 грн судового збору за подання заяви. Грошові вимоги в сумі 247041,18 грн складаються з заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 171-23п/2007 від 22.11.2007, за яким боржнику як позичальнику був виданий кредит на придбання автомобіля в сумі 160118 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15,8 % річних. В забезпечення виконання кредитного договору між сторонами був укладений договір застави майна № 171-23П/2007-з від 26.11.2007, за умовами якого боржник передав в заставу Банку автомобіль марки Citroen, модель C4 Picasso, 2007 року випуску. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц було задоволено позов Банку до ОСОБА_1 , для задоволення вимог АТ "Мегабанк" в розмірі 271254,09 грн вирішено звернути стягнення на майно ОСОБА_1 , що є предметом застави за договором застави майна № 171-23П/2007-з від 26.11.2007, а саме автомобіль марки Citroen, модель C4 Picasso, 2007 року випуску, зобов`язано ОСОБА_1 передати у володіння Банку автомобіль. У рішенні від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц суд встановив, що заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 22.05.2013 становить 255142,29 грн, а саме: - залишок кредиту 142955 грн, - залишок несплачених відсотків 77698,29 грн, - штрафи 34015,29 грн, - пеня 473,71 грн. Крім того, Банк нарахував також штраф за договором застави в розмірі 10% від вартості предмета застави в сумі 16111,80 грн та включив його в загальну суму позову. В подальшому на виконання рішення суду, боржник передав у володіння Банку заставний автомобіль з метою його подальшої реалізації, а Банк узгодивши ціну продажу (транспорт) в сумі еквівалентній 3500 доларів США, що станом на 12.05.2017 за курсом НБУ становило 92501,15 грн (лист узгодження ціни продажу (транспорт), реалізував предмет застави та 15.06.2017 зарахував в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 90650 грн (квитанція № 2956_2 від 15.06.2017). В суді апеляційної інстанції боржник подав докази сплати кредиту на загальну суму 39196 грн у період з 02.03.2009 по 24.04.2009 (виписки по особовому рахунку), яка була направлена Банком на погашення тіла кредиту в сумі 20676,65 грн, а решта в сумі 18519,35 грн - на погашення заборгованості по відсоткам. При цьому, докази сплати грошових коштів в рахунок сплати заборгованості за кредитним договором після ухвалення рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц та реалізації предмета застави, боржник суду не подав. Відтак належить дійти висновку, що заборгованість за кредитним договором після реалізації предмета застави та зарахування його вартості в рахунок погашення заборгованості становить: за кредитом - 52305 грн (142955 грн - 90650 грн); за відсотками за період з 01.12.2010 по 21.11.2014 (ставка 22 % річних) та з 22.11.2014 по 30.06.2022 (за ставкою 0,1% річних) - 126298,82 грн; штраф - 13076,25 грн (52305 грн*25%, п. 3.2.1 договору) + 4760,31 грн (47603,18*10%, п. 3.2.3 договору) + 34015,29 грн (згідно рішення суду); пеня - 473,71 грн (згідно рішення суду); штраф за договором застави - 16111,80 грн (згідно рішення суду). Таким чином, загальна сума грошових вимог Банку до боржника становить: 178603,82 грн - основний борг та 68437,36 грн - неустойка, підтверджена рішенням суду, первинними документами, та визнається боржником в частині отримання кредитних коштів за кредитним договором. Як було встановлено вище, боржник не спростував заявлену Банком суму грошових вимог, відповідні докази на підтвердження сплати заборгованості суду не подав, одночасно Банк в підтвердження обґрунтованості своїх грошових вимог послався на рішення суду про встановлення обставин наявності заборгованості станом на 22.05.2013, які у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують повторного доказування у даній справі, тобто є преюдиційними як щодо кредитора так і щодо боржника, у зв`язку з чим належить визнати безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що надані Банком докази на підтвердження боргу не відповідають критеріям достовірності, допустимості, вірогідності, підвищеним вимогам до стандарту доказування вимог кредитора у справах про банкрутство, а у зв`язку із цим і помилковим висновок про недоведеність законності та правомірності вимог до боржника. Разом з тим, як вірно встановив суд першої інстанції, боржник звернувся до суду із клопотання про застосування строків позовної давності. Місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування строків позовної давності щодо заявлених вимог з огляду на неподання Банком доказів поважності пропуску трирічного строку на заявлення відповідних вимог до боржника після звернення стягнення на заставне майно, тобто після 15.06.2017. У справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України. Під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника. З урахуванням положень ст. 113 та ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про неплатоспроможність фізичної особи, фізичної особи-підприємця заяву про застосування позовної давності можуть зробити інші кредитори, боржник та керуючий реструктуризацією. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012). Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 ЦК України. Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність у разі стягнення з боржника різниці між отриманою від реалізації заставного майна сумою та загальним розміром заборгованості, визначеним рішення суду з метою звернення стягнення на заставне майно, починає свій перебіг з моменту, коли кредитору стало відомо про те, що суми, вирученої від реалізації заставного майна, недостатньо для повного погашення заборгованості (подібний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 467/395/16-ц, від 29.04.2022 у справі № 755/3345/20). Тобто саме з моменту реалізації заставного майна та зарахування отриманих від продажу майна коштів в рахунок погашення заборгованості боржника, кредитор є обізнаним про недостатність, вирученої від реалізації заставного майна суми, для повного погашення заборгованості боржника. Враховуючи, що Банк після 15.06.2017 не вживав будь-яких заходів щодо стягнення залишку заборгованості після реалізації заставного майна, то таким чином заявивши грошові вимоги у справі про банкрутство лише 01 серпня 2022 року пропустив строк позовної давності, що у відповідності до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відхилення грошових вимог Банку в повному обсязі. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, встановивши недоведеність грошових вимог, тобто їх безпідставність, мав би відмовити у їх визнанні, втім задовольнив заяву боржника про застосування до заявлених вимог наслідків спливу позовної давності, що суперечить статті 256 ЦК України, позаяк позовна давність може бути застосована лише до вимог, які потребують судового захисту - порушених прав чи охоронюваних законом інтересів. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що грошові вимоги Банку належить відхилити саме з підстав пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено боржником, а відтак і змінити лише мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, позаяк суд ухвалив правильне рішення по суті питання грошових вимог Банку - відхилення грошових вимог. Одночасно належить залишити без задоволення апеляційну скаргу, з огляду на відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення за вимогами Банку про їх визнання. Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину ухвали Господарського суду Черкаської області від 20.02.2024 у справі № 925/636/22, виклавши її в редакції цієї постанови.

3. В решті ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.02.2024 у справі № 925/636/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2024. Головуючий суддя С.В. Сотніков Судді В.Ю. Поліщук О.М. Остапенко