Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/6250/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" червня 2024 р. Справа№ 910/6250/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Тарасенко К.В. Кравчука Г.А. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 11.06.2024 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 (повний текст складено та підписано 30.11.2023) у справі №910/6250/23 (суддя Джарти В.В.) за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог № 125/6/2-3295 від 04.04.2023 ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - позивач, ДТЕК) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - відповідач, Товариство) про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог № 125/6/2-3295 від 04.04.2023. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю, за твердженнями позивача, законодавчо визначених умов можливості застосування зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме умови безспірності. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог № 125/6/2-3295 від 04.04.2023 задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.04.2023 № 125/6/2-3295. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 2 684,00 грн судового збору. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6250/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте за нез`ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник вказав, що наявність судових справ про стягнення плати за отриманий природний газ та відзивів у них, без дослідження всіх обставин справи та доказів, якими обидві сторони підтверджують свої вимоги та заперечення у даній справі, жодним чином не підтверджують спірність вимог. За твердженням апелянта, наявність судових справ, свідчить лише про підтвердження неналежного виконання позивачем взятих на себе грошових зобов`язань за договорами. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/6250/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи. 19.02.2024 матеріали справи №910/6250/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6250/23 та призначено судове засідання на 11.03.2024. 05.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні та судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6250/23. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024, справу №910/6250/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6250/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.04.2024. Через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшло клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6250/23, яке підлягає задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла в межах строку на апеляційне оскарження, натомість в матеріалах справи міститься наказ від 05.02.2024 про примусове виконання рішення, яке не набрало законної сили та оскаржується в апеляційній інстанції, про що постановлено ухвалу від 18.04.2024. 23.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи судової практики, яке задоволено колегією суддів, відповідні документи долучено до матеріалів справи. В судовому засіданні 23.04.2024 судом оголошено перерву до 14.05.2024. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6250/23. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, справу №910/6250/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6250/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.06.2024. У судове засідання 11.06.2024 з`явились представники позивача та відповідача та надали пояснення по справі. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного. З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 10.03.2022 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", як постачальником, та АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", відокремлений підрозділ "Запорізька теплова електростанція" AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", як споживачем, був укладений договір № ТЕС-ЗЕЗ постачання природного газу. 16.03.2022 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", як постачальником, та AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", відокремлений підрозділ "Криворізька теплова електрична станція" AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", як споживачем, був укладений договір №ТЕС-ДЕК постачання природного газу. На виконання вказаних вище договорів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" передало, а AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" прийняло природний газ: у березні та квітні 2022 року на загальну суму 368 230 349,03 грн (договір від 10.03.2023 №ТЕС-ЗЕЗ) та у квітні 2022 року на загальну суму 4 644 451,04 грн (договір від 16.03.2022 №ТЕС- ДЕК). 20.01.2023 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", як постачальником, та AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", відокремлений підрозділ "Криворізька теплова електрична станція" AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" був укладений договір №1/2023-ТЕС-ДЕК постачання природного газу. Листом від 27.03.2023 №01/131 AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" у зв`язку з закінченням строку дії вказаного вище договору, враховуючи зменшення договірного обсягу природного газу, просило ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" протягом 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги повернути позивачу переплачені грошові кошти у сумі 82 287 972,82 грн. Разом з тим, Товариство стверджувало, що AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" мало заборгованість перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у сумі 368 230 349,03 грн (договір від 10.03.2023 №ТЕС-ЗЕЗ) та 4 644 451,04 грн (договір від 16.03.2022 №ТЕС-ДЕК). Так, 04.04.2023 Товариство направило AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" заяву №125/6/2-3295 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої повідомило про: 1) припинення грошового зобов`язання AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на суму 4 644 451,04 грн за договором від 16.03.2022 №ТЕС-ДЕК; 2) часткове припинення грошового зобов`язання АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на суму 77 643 521,78 грн за договором від 10.03.2022 №ТЕС-ЗЕЗ; 3) припинення грошового зобов`язання Товариства на суму 82 287 972,82 грн, яке виникло як переплата за поставлений природний газ за договором від 20.01.2023 №1/2023-ТЕС-ДЕК. Товариство повідомило, що залишок заборгованості AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за договором від 10.03.2023 №ТЕС-ЗЕЗ складає 290 572 757,79 грн. Обов`язок повернути позивачу переплату за договором від 20.01.2023 №1/2023-ТЕС-ДЕК відсутній. АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" 10.04.2023 направив на адресу Товариства заперечення щодо одностороннього зарахування вимог та не погодився з припиненням взаємних зобов`язань шляхом їх взаємозаліку. Заперечуючи проти зарахування зустрічних однорідних вимог позивач посилався на те, що зміст оспорюваного одностороннього правочину суперечить положенням статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки вимоги є спірними у межах справ №908/779/23 та №908/780/23. Так, у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/779/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 5 136 334,28 грн згідно договору постачання природного газу від 16.03.22 № ТЕС-ДЕК, а саме: 4 644 451,04 грн основного боргу, 88 180,95 грн 3 % річних та 403 702,29 грн інфляційних втрат. Також у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/779/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 413531855,69 грн. з яких 368216279,57 грн основний борг, 7408634,97 грн 3% річних, 37906941,15 грн інфляційні втрати. Спірні суми заборгованості, які виникли на підставі договорів №ТЕС-ЗЕЗ від 10.03.2022 та № ТЕС-ДЕК від 16.03.22, вказаних в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, заявлені до стягнення у справах № 908/779/23 та № 908/780/23. АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" їх не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у межах справ № 908/779/23 та № 908/780/23. Позивач зазначає, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, порядку виконання та розміру зобов`язань є умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку. З огляду на вказане АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" просив суд визнати недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог № 125/6/2-3295 від 04.04.2023. У свою чергу Товариство проти позову заперечувало та зазначило, що наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором від 10.03.2022 №ТЕС-ЗЕЗ у сумі 368 230 349,03 грн та за договором від 16.03.2022 №ТЕС-ДЕК у сумі 4 644 451,04 грн підтверджена первинними документами (комерційними актами приймання- передачі природного газу та наявність переплати у відповідача перед позивачем у сумі 82 287 972, 82 грн за договором від 20.01.2023 №1/2023-ТЕС-ДЕК також підтверджена первинними документами (комерційними актами приймання-передачі природного газу) та актом звірки взаємних розрахунків). Відтак, за твердженнями Товариства наявність судових справ № 908/779/23 та №908/780/23 не підтверджує спірність заборгованості АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Посилаючись на вказані обставини, відповідач вважає, що AT"ДТЕКДНІПРОЕНЕРГО" у встановленому законом порядку не спростувало належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договорами на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві про зарахування зустрічних вимог, не надало доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, а тому заборгованість є безпідставною. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Отже, заява сторони договору може вважатися одностороннім правочином, у випадку, якщо воно породжує, змінює чи припиняє права та обов`язки обох сторін договору. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19. У той же час, недодержання особою при вчиненні правочину (в т.ч. одностороннього) наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України у судовому порядку. Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Згідно з частиною 3 статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Відповідно до частини 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Отже, виходячи із положень статей 202 та 601 ЦК України, спірні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслані відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленими на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Такий правовий висновок, зокрема, сформовано в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 зі справи № 914/3217/16. Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням. Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18. У постановах від 28.02.2018 зі справи №910/4312/17, від 04.07.2018 зі справи №910/16430/16, від 05.07.2018 зі справи №914/3013/16, від 19.07.2018 зі справи №910/14503/16, від 26.09.2018 зі справи №910/20105/17, від 04.04.2019 зі справи №918/329/18 Верховний Суд зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна зі сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 зі справи № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України). Так, Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 зі справи № 910/11116/19 вказав, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. У пункті 8.3. постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/4503/20 зазначено, що для правильного вирішення спору зі справи судам необхідно як встановити факт наявності між сторонами спору щодо вимог, які були погашені (припинені) оскаржуваним зарахуванням, так і перевірити, чи існувала зарахована заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною при зарахуванні. Як вказувалось вище, згідно змісту оспорюваного правочину відповідач повідомив АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про: 1) припинення грошового зобов`язання AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на суму 4 644 451,04 грн за договором від 16.03.2022 №ТЕС-ДЕК; 2) часткове припинення грошового зобов`язання АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на суму 77 643 521,78 грн за договором від 10.03.2022 №ТЕС-ЗЕЗ; 3) припинення грошового зобов`язання Товариства на суму 82 287 972,82 грн, яке виникло як переплата за поставлений природний газ за договором від 20.01.2023 №1/2023-ТЕС-ДЕК. Товариство повідомило, що залишок заборгованості AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за договором від 10.03.2023 №ТЕС-ЗЕЗ складає 290 572 757,79 грн. Обов`язок повернути позивачу переплату за договором від 20.01.2023 №1/2023-ТЕС-ДЕК відсутній. Водночас з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду Запорізької області перебували справа № 908/779/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 5 136 334,28 грн згідно договору постачання природного газу від 16.03.22 № ТЕС-ДЕК, а саме: 4 644 451,04 грн основного боргу, 88 180,95 грн 3 % річних та 403 702,29 грн інфляційних втрат та справа № 908/779/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 413531855,69 грн. з яких 368216279,57 грн основний борг, 7408634,97 грн 3% річних, 37906941,15 грн інфляційні втрати. Із представлених суду копій відзивів АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" у вказаних судових справах вбачається, що останній не визнає пред`явлених до нього вимог про стягнення грошових коштів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що усе вищенаведене свідчить, що станом на момент вчинення відповідачем оспорюваного одностороннього правочину, вимоги Товариства до АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" вже були предметом спору у межах справи № 908/779/23 та № 908/780/23 та не визнавались АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", що вказує на відсутність такої обов`язкової вимоги для зарахування, як безспірність (прозорість). Враховуючи встановлені вище обставини, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, перевіривши доводи позивача про наявність підстав для визнання односторонніх правочинів недійсними, з огляду на наявність спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань з оплати, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивач належним чином довів обставини недійсності вчинених відповідачем односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог та невідповідність їх приписам статті 601 ЦК України, статті 203 ГК України. Аналогічні правові висновки щодо наявності підстав для визнання одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав відсутності безспірності вимог було підтримано Верховним Судом у постанові від 30.11.2021 по справі №910/4503/20. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню. Щодо тверджень скаржника, викладених в апеляційній скарзі про те, що наявність судових справ про стягнення плати за отриманий природний газ та відзивів у них, без дослідження всіх обставин справи та доказів, якими обидві сторони підтверджують свої вимоги та заперечення у даній справі, жодним чином не підтверджують спірність вимог, колегія суддів зазначає наступне. Так, з наведеної вище практики Верховного Суду та норм чинного законодавства слідує, що сама лише наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Однак, колегія суддів констатує, що відповідачем до суду не надано жодних доказів які б свідчили про визнання позивачем заборгованості, яка виникла на підставі договорів №ТЕС-ЗЕЗ від 10.03.2022 та №ТЕС-ДЕК від 16.03.2022 та підлягає зарахування за спірною Заявою, напротивагу цьому всі наявні у матеріалах справи докази свідчать про заперечення позивачем такої заборгованості. Слід зазначити і про те, що з судових рішень у справі №908/779/23 та №908/780/23 слідує, що будь-які документи, які б свідчили про визнання позивачем вказаної заборгованості взагалі відсутні. Окрім того, колегією суддів встановлено, що за результатом перегляду 06.02.2024 справи №908/780/23, постановою Центрального апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023, прийнято нове - про відмову у задоволенні позову ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Вказане свідчить про те, що така умова як безспірність вимог, які зараховуються (відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань), відсутня. Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до надання скаржником власної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, однак не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 15.08.2023 відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6250/23 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Матеріали справи №910/6250/23 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 21.06.2024 після виходу з відпустки судді Тарасенко К.В. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді К.В. Тарасенко Г.А. Кравчук