Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/18156/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2024 року м. Рівне Справа № 569/18156/23 Провадження № 22-ц/4815/599/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання - Андрошулік І. А. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2024 року у складі судді Тимощука О. Я., ухвалене в м. Рівне, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовувало тим, що 30.04.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2008680210, у відповідності до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 75 763,66 гривень із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних, строком до 30.04.2019 року. 13.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу № 13/06/16, а 29.01.2019 року між останніми і ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» також було укладено Договір факторингу № 13/06/16, відповідно до якого до ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2008680210 від 30.04.2014 року. У порушення зазначених умов кредитного договору, відповідачка добровільно не сплатила суму заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 110 031,21 гривень. Просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість, що становить 42 248,22 грн., яка складається із заборгованості за кредитним договором в межах 3-х річного терміну з 30.03.2017 по 30.04.2019 року у розмірі 32 840,96 грн. (основна сума кредиту (тіло) - 32 837,25 грн. та процентів за користування кредитом - 3,71 грн.), а також урахування індексу інфляції та 3% річних за період з 29.01.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі 10 407,26 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2024 року у задоволенні вказаного позову відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Рішення суду першої інстанції мотивовано передбаченим законом обов`язком виконання свого зобов`язання особою належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Судом враховано заяву відповідача про застосування строку позовної давності та відмовлено у позові з тих міркувань, що при зверненні до суду з даним позовом 22 вересня 2023 року позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки початок перебігу позовної давності за цим кредитним договором почався з 30.05.2014 року, тобто з моменту виникнення у первісного кредитора (ПАТ «ОТП Банк») права на позов до ОСОБА_1 і можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Судом, при цьому, взято до уваги положення ст. 262 ЦК України, яка регламентує, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про пропуск строку позовної давності при зверненні з цим позовом. Звертаємо увагу суду, що відповідно до п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19)» строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, визначений ст. 257 ЦК України, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-ІХ. Зазначають, що ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості лише в межах трирічного терміну за період з 30.03.2017 року (дата чергового платежу за Графіком) по 30.04.2019 року (дата останнього чергового платежу за Графіком). Стверджує, що ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося до суду із позовної заявою про стягнення заборгованості до закінчення строку дії позовної давності за черговим платежем від 30.03.2017 року і таким чином його не порушувало. З наведенихміркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 30.04.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2008680210, за умовами остання отримала кредит у розмірі 75 763,66 гривень зі строком повернення до 30.04.2019 року. 13.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу № 13/06/16, згідно якого первісний Кредитор передав, а Фактор (новий кредитор) прийняв право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , сума заборгованості якого становила 110 031,21 гривень. 29.01.2019 року між ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТзОВ «ФК «Прайм Альянс» укладено Договір факторингу № 29/01/19-2, згідно якого первісний Кредитор передав, а Фактор (новий кредитор) прийняв право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , сума заборгованості якого становила 110 031,21 гривень. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за договором, та - як наслідок - утворення заборгованості. Судом встановлено факт отримання кредиту відповідачем, а також неналежного виконання своїх зобов`язань перед Банком з його погашення. Разом з тим, доводи апеляційної скарги правонаступника Банку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» щодо дотримання строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать нормам закону, що регулює позовну давність, та фактичним обставинам і матеріалам справи. Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, переребіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи, що метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом ( не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулося до суд з даним позовом 22 вересня 2023 року. Як вбачається із Договорів факторингу № 13/06/16 від 13.06.2016 року та № 29/01/19-2 від 29.01.2019 року з доданими до них витягів з реєстру боржників, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 під час укладення сторонами зазначених договорів, починаючи з 13.06.2016 року становила 110 031,21 гривень, така ж сума була і під час укладення іншого Договору факторингу 29.01.2019 року і на день звернення представником позивача до суду вона не змінювалася, що, у свою чергу, свідчить про те, що жодного платежу відповідачем за весь період часу, тобто в період з 13.06.2016 року і по дату розгляду спору не було сплачено. У разі неналежного виконання позичальником зобов?язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України регламентовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, а також Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 662/1375/18 зроблено висновок про те, що за кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Пунктом 1.4.2 Кредитного договору № 2008680210 від 30.04.2014 укладеного між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 визначено: «Сума отриманого Кредиту погашається щомісяця в Дату платежу та в розмірі, зазначеному в Графіку платежів». Згідно графіку платежу перший платіж мав бути 30.05.2014 року. Таким чином, початок перебігу позовної давності за кредитним договором починається з 30.05.2014 року, тобто з моменту виникнення у первісного кредитора (ПАТ «ОТП Банк») права на позов до ОСОБА_1 і можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Своє право вимоги до відповідача ПАТ «ОТП Банк» відступив новому кредитору ТОВ «Довіра і гарантія», яке, в свою чергу, 29.01.2019 року відступило це право ТОВ «ФК «Прайм Альянс». Положеннями ст. 262 ЦК України регламентовано, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності. Статтею 261 ЦК України передбачено не лише можливість, а і обов`язок особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з огляду на графік платежів по кредиту, апеляційним судом відхиляються. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2891цс16 від 08.11.2017, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. В даному випадку судом встановлено, що боржником не здійснювалися платежі за кредитним договором, а тому посилання на дату останнього платежу згідно Графіку платежів не може вважатися підставою для обрахунку початку перебігу строку позовної давності для позивача. Відповідно до приписів ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому, за змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. В даному випадку, позивач, укладаючи договір факторингу № 29/01/19-2 від 29.01.2019 року, ознайомлювався із кредитною справою відповідача (кредитним договором, із сумою заборгованості, розрахунком заборгованості з відображеними щомісячними платежами, попереднім договором факторингу), тим самим був ознайомлений з фактичними обставинами кредитної справи відповідача і мав реальну можливість, враховуючи строки позовної давності, подати позов у передбачений законом строк. В той же час, представником позивача не було надано суду жодного доказу, який би спростував заперечення відповідача щодо застосування строку позовної давності. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд зобов`язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, при чому така заява має бути подана до винесення судового рішення. Відповідач заявив про застосування позовної давності до виниклих правовідносин та просив відмовити з цих підстав у позові. Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2024 рок залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 червня 2024 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.