Постанова 4856 № 141/212/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 141/212/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Климчук С.В. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 25 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Сумській області Департамент патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Оратівського районного суду Вінницької області з позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Сторони в судове засідання не з`явилися, на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що як вбачається з постанови серії БАД № 517810 від 12.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 12.04.2024 об 11 год 53 хв в с. Симонівка по вул. Сумська 16, водій, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49, рухався зі швидкістю 100 км/год, що на 50 км/год перевищує допустиму, чим порушив п. 12.4 ПДР України, зафіксовано на вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС 008384. За вказаних обставин, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №517810 від 12.04.2024 складена інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Сумській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно листа в/ч НОМЕР_2 № 11815/1436 від 15.05.2024, 12.04.2024 на військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху серія БАД № 517810 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 , яким рухався військовослужбовець, зареєстрований за в/ч НОМЕР_2 . Вказаний військовослужбовець діяв в межах виконання відповідного бойового розпорядження, наданого в/ч НОМЕР_2 для виконання завдань по відсічі збройній агресії російської федерації. Вважаючи постанову серії БАД №517810 від 12.04.2024 незаконною та постановленою з порушенням вимог КУпАП, ОСОБА_1 згідно заявленого адміністративного позову просить її скасувати. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року, ухваленого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України). Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Також згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, у тому числі фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція), постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП. Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 21-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 Правил дорожнього руху України). Пунктом 12.1 ПДР України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У п.1.10 ПДР України зазначено, що безпечна швидкість це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах. Разом з тим, у п. 12.4 ПДР України зазначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками При цьому, згідно науково-практичного коментаря до ст. 122 КУпАП об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1 ) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками (формальний склад); 2) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди (формальний склад); 3) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху (формальний склад); 4) порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами (формальний склад). Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо). Відповідно до ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами надається: мототранспортними засобами і мотоколясками - з шістнадцятирічного віку; автомобілями всіх видів і категорій (за винятком автобусів і вантажних автомобілів, обладнаних для перевезення більше восьми пасажирів), трамваями і тролейбусами - з вісімнадцятирічного віку; автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для перевезення більше восьми пасажирів, - з дев`ятнадцятирічного віку. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й формі необережності. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим. Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15.11.2018 у справі №524/5536/17). Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а. Так, як установлено судом, у оскаржуваній постанові серії БАД № 517810 від 12.04.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що порушення позивачем правил дорожнього руху зафіксовано на вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС 008384, на підставі якого поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29284, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 07 листопада 2023 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTІ 20/20 TruCam ІІ № ТС008384 є придатним до застосування. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та в автоматичному режимах: + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год; + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год. Свідоцтво чинне до 07 листопада 2024 року. Суд зазначає, що можливість використання виробу LTІ 20/20 TruCam ІІ № ТС008384 виробництва Laser Technology Inc. також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 15 грудня 2023 року, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES, визначеного п. 5.2 ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015. Термін дії експертного висновку протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування. Таким чином, суд вважає, що працівниками поліції правомірно використовувався засіб вимірювальної техніки TruCAM LTI 20/20 ТС 008384. На підставі викладеного, надані відповідачем відеозапис та фотокартка, зроблені за допомогою приладу TruCAM LTI 20/20 ТС 008384, є належними та допустимими доказами вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки на них можна ідентифікувати колір, марку та номерний знак транспортного засобу, який рухався в межах населеного пункту із порушенням швидкісного режиму. Стосовно відеозапису, який міститься у матеріалах наданого відповідачем відзиву, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. по справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17. Суд зауважує, що згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, а тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені здійснений працівником поліції відеозапис події, яка відбулась 12.04.2024, та який долучено до матеріалів справи. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейськими, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, відповідають суті правопорушення, викладеного в постанові серії БАД № 517810 від 12.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити його, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності. Зокрема, з відеозапису clip-0 від 12.04.2024 убачається, що транспортний засіб Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 рухався в населеному пункті із порушенням швидкісного режиму. Після зупинки транспортного засобу працівником поліції було повідомлено водія про порушення швидкісного режиму, на що водієм було повідомлено, що він є військовим та перебуває на військовій службі. Однак, в подальшому на пропозицію працівників поліції пред`явити бойове розпорядження водій відмовився, на що працівником поліції було роз`яснено, що за вказане правопорушення передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП та повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку із перевищенням ОСОБА_1 швидкісного режиму та порушення п. 12.4 ПДР України. Також позивачу було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП. При цьому жодних заяв та клопотань позивач під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, не заявляв, лише запитав працівника поліції, чи має він право розглядати справи про адміністративні правопорушення відносно військовослужбовців. Натомість, після завершення поліцейським розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесення та оголошення постанови серії БАД № 517810 від 12.04.2024, позивач усно заявив працівнику поліції про можливість перенесення розгляду справи, ознайомитись із доказами по справі та повідомив про бажання скористатись правовою допомогою, на що працівником поліції було пред`явлено позивачу запис (фотокартку), зроблені за допомогою приладу TruCAM LTI 20/20 ТС 008384. Окрім того, відеозаписом clip-1 від 12.04.2024 зафіксовано, що під час вимірювання працівником поліції швидкісних режимів руху транспортних засобів за допомогою приладу TruCAM, вказаним приладом під час наведення на автомобіль Mitsubishi Outlander, що рухався у населеному пункті у зустрічному намрямку руху було зафіксовано перевищення швидкості руху, про що свідчив характерний звук високого тону, та, в подальшому, вказаним приладом було здійснено фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчив повторний звук високого тону, від так іншим працівником поліції було зупнено транспортний засіб порушника. Таким чином, з оглянутого відеозапису вбачається, що позивачем порушено вимоги п. 12.4 ПДР України, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Докази, які надані відповідачем та містяться в матеріалах справи № 141/212/24, суд приймає до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують послідовність та хронологію подій, які відбувались 12.04.2024 за участі ОСОБА_1 та працівника поліції, а також підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи. Натомість, належних доказів в підтвердження того факту, що ОСОБА_1 12.04.2024 діяв в межах виконання відповідного бойового розпорядження для виконання завдань по відсічі збройній агресії російської федерації суду не надано та матеріали справи № 141/212/24 не містять. Щодо дотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем, суд зауважує, що працівник поліції при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах наданих йому повноважень, а оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки у фабулі оскаржуваної постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначено нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Посилання позивача про винесення працівником поліції оскаржуваної постанови без дотримання принципу законності, повного і всебічного розгляду, не перевіривши наявності складу правопорушення, та, як наслідок, прийняття постанови, яка суперечить чинному законодавству не підтверджуються жодними належними доказами по справі, та, відповідно, спростовуються матеріалами справи, а саме долученим відеозаписом та висновками суду щодо установлених обставин події від 12.04.2024. Суд зазначає, що посилання позивача на окремі недоліки розгляду справи, а саме не надання можливості скористатись правовою допомогою та відмова у перенесенні розгляду справи спростовуються долученим відеозаписом, та, окрім того, не можуть бути безумовною та самостійною підставою для висновку щодо протиправності та скасування прийнятого рішення працівником поліції про притягнення особи до адміністративної відповідальності при доведеності факту вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки в процесі судового розгляду ОСОБА_1 було повністю забезпечено та відновлено його права, передбачені, у тому числі, ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України. Так, згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція частини 1 статті 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Отже, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, а позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення до суду. Відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Поряд з цим, суд зауважує, що матеріали справи № 141/212/24 не містять доказів неправомірності дій працівника поліції, які порушили чи могли порушити права та інтереси позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови. Окрім цього, суд зауважує, що ані позивачем, ані його представником не спростовано факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, зокрема, не надано суду відповідних документів, які надають право ОСОБА_1 керувати транспортним засобом з порушенням швидкісного режиму. Посилання позивача та його представника на дію дорожнього знаку 5.70 «Фото, відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» є безпідставним, оскільки назва дорожнього знаку 5.70 згідно Правил дорожнього руху - "Зміна схеми руху". Натомість, введений дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» є обов`язковим лише при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у п.5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 р. №

833. Принагідно суд зазначає, що наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов`язку виконувати вимоги ПДР України щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах. Стосовно посилання позивача та його представника на порушення норм ДСТУ 4100:2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» при розміщенні дорожнього знаку 5.70 суд зауважує, що 26.05.2021 Державним підприємством "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (далі - ДП «УкрНДНЦ») видано наказ № 191, яким було скасовано чинність ДСТУ 4100:2014 та на заміну цьому було прийнято ДСТУ 4100:2021. Тобто на момент подання позовної заяви до суду нормативно-правовий акт, на який посилається позивач, втратив чинність, внаслідок чого посилання на нього є не коректними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Жибик Р.О. правомірно було винесено постанову серії БАД №517810 від 12.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зміст якої не суперечить нормам законодавства України. Належних та допустимих доказів на спростування порушення позивачем п.12.4 ПДР України та, відповідно, обставин, зазначених в постанові серії БАД №517810 від 12.04.2024 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, суду не надано, а позивачем та його представником висловлено лише власні суб`єктивні припущення та твердження, що зводяться до незгоди із винесеною постановою. Інспектор поліції при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому правові підстави для скасування постанови у справі та визнання дій посадової особи (працівника поліції) протиправними відсутні. Також суд зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.