Постанова Київський апеляційний суд № 759/6806/23

справа № 759/6806/23 провадження № 22-ц/824/10950/2024 головуючий у суді І інстанції Горбенко Н.О. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 1 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради; Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Немішаєвської селищної ради; Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів, в якому просив: - визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 ; - визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 ; - припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу, виданого 15 листопада 2018 року Святошинським районним судом м. Києва, та виконавчим провадженням № НОМЕР_2; - стягнути з ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; - звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами. Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що 6 лютого 1993 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 6 лютого 1993 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилися діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Протягом тривалого часу, а саме до листопада 2018 року вони проживали разом, однією сім`єю. Але потім стали жити окремо, діти проживали з відповідачем. Відповідно до судового наказу від 15 листопада 2018 року, виданого суддею Святошинського районного суду м. Києва Сенько М.Ф. (справа № 759/18285/18) з нього на користь відповідача стягнуто аліменти. На підставі судового наказу відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2. Вказував, що з березня 2020 року (початок першого карантину, пов`язаного з Covid-19) діти виявили бажання та почали проживати разом з ним, в будинку його матері за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином з березня 2020 року діти проживають разом з батьком, за місцем проживання батька дітям забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, з березня 2020 року він самостійно несе витрати на утримання, виховання та розвиток дітей, оскільки вони мешкають з ним. В той же час відповідач отримує аліменти на утримання дітей і використовує їх на власний розсуд, фактично не витрачаючи їх на утримання дітей. Крім того, за інформацією, якою він володіє, відповідач більше року знаходиться за межами України. Вважав, що оскільки у березні 2020 року настали певні обставини, тобто фактичне проживання дітей з ним, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання цих же дітей на користь відповідача, з якою діти проживали на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, настання цих обставин впливає на припинення сплати ним періодичних платежів (аліментів) на утримання дітей. Тому, наявність виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дітей. Зазначав, що відповідно до положень ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Вважав, що вищевикладені обставини можуть вважатися судом такими, що мають істотне значення для звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів. Тому, враховуючи, що він утримує своїх неповнолітніх дітей, повністю задовольняючи їх вимоги щодо життя, здоров`я, навчання, розвитку та дозвілля, а також зміну сімейного стану особи, яка сплачує аліменти, та особи яка їх одержує, з огляду на презумпцію рівності прав та обов`язків батьків, то стягнення з нього аліментів ставить його у нерівне становище, оскільки кошти він має витрачати на користь дітей, а решту витрат має нести відповідач, чим буде досягнутий справедливий розподіл обов`язків батьків. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради; Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів - залишено без задоволення. Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 1 квітня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ільїної Д.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради; Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 грн. Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Семенець Г.Л. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позову в частині припинення стягнення аліментів на дітей, стягнення з відповідача аліментів на дітей, звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. Також просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що наявність виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з позивача аліментів свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дітей. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що всі докази, які подала відповідач до суду, а саме чеки, сформовані вже після подачі позову. Також судом не враховано, які суми перераховувались відповідачем, і чи достатні ці кошти для утримання дітей. Вважає, що надані до суду відповідачем докази того, що після подачі позову вона почала перераховувати кошти на дітей не свідчить про те, що цими коштами нею повністю забезпечено дітей звичайними потребами соціального забезпечення, належного харчування, житлом, та іншіпотреби необхідні для благополуччя дітей. Звертає увагу, що діти були допитані в судовому засіданні та підтвердили те, що вони перебували на утриманні батька. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не враховано найкращих інтересів дітей, оскільки наявність заборгованості за сплату аліментів у батька призводить до обмеження нормальних умов проживання самих дітей. Наявність арештів на рахунках, наявність заборони керування транспортним засобом також впливає на нормальні умови існування дітей та дохід батька, оскільки саме позивач виховує дітей, він займається забезпеченням їх нормальними умовами життя. 22 травня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ільїної Д.В., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн. Вказує, що апелянт намагається ввести суд в оману, стверджуючи, що начебто відповідачка не витрачала отримані аліменти, які він сплачував, на дітей, що не відповідає дійсності та спростовується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 22 серпня 2023 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, згідно якого заборгованість позивача за несплату аліментів з листопада 2018 року по липень 2023 року становить 358 435,99 грн, що є зловживанням процесуальними правами. Зазначає, що апелянт не сплатив жодного платежу відповідачці по аліментам, ні в рамках відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_2 постановою від 15 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скляренко Н.О., ні напряму на рахунок відповідачки. Звертає увагу, що апелянтом не надано жодного належного доказу щодо середнього розміру реально витрачених за місяць коштів на дітей. Також звертає увагу, що повнолітні ОСОБА_3 наразі проживає разом з бабусею, а ОСОБА_4 проживає окремо в м. Києві, та відповідачка забезпечує матеріально-побутові потреби дітей. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Семенець Г.Л. просила апеляційну скаргу задовольнити, частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позову в частині припинення стягнення аліментів на дітей, стягнення з відповідача аліментів на дітей, звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. Також просила скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ільїна Д.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу (а.с. 86-87, Т.2). 18 червня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від Начальника служби у справах дітей Немішаївської селищної ради Цапук Н. про розгляд справи за відсутності служби у справах дітей. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Сторона позивача оскаржує рішення в частині припинення стягнення аліментів на дітей, стягнення з відповідача аліментів на дітей, звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. Апеляційний суд в силу вимог ст. 367 ЦПК України переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц). Рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання неповнолітніх дітей не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам відповідає в повній мірі. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів з відповідача та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не може вважатися таким, що повністю утримує дітей, оскільки доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України останнім не надано. Колегія суддів вважає такий висновок правильним з урахуванням наступного. Встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі, від якого у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та старша донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року по справі № 759/18285/18 з позивача стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходів), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щодо кожної дитини, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. 15 грудня 2018 року Святошинським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Святошинського районного суду м. Києва № 759/18285/18 від 27 листопада 2018 року. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № НОМЕР_2 від 23 серпня 2023 року заборгованість позивача становить 358 435,99 грн. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Як встановлено судом, з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дітей. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Так, із апеляційної скарги позивача вбачається, що він не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови суду у визначенні місця проживання дітей з батьком. Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини. Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину. Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача. Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, що діти сторін за власним бажанням проживають у бабусі - матері позивача, де проживає й останній. Позивач звертаючись до суду із вимогою про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей з відповідача вказував на те, що оскільки діти проживають разом із ним та його матір`ю, а сплачені ним аліменти не витрачаються на утримання дітей, тому є всі підстави для задоволення позову в цій частині. В той же час, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову в цій частині правильно виходив із того, що позивач не може вважатися таким, що повністю утримує дітей, оскільки ним не було надано належних доказів, які б підтверджували вказані ним обставини з урахуванням положень ст. ст. 76-81 ЦПК України. Матеріалами справи встановлено, що відповідачем здійснюються перерахування грошових коштів як безпосередньо дітям, так і матері позивача для утримання дітей, що не спростовано позивачем. Зазначене також було підтверджено в ході розгляду справи в суді першої інстанції дітьми та матір`ю позивача. Діти пояснили, що купують собі речі, сплачують необхідні ним послуги за кошти, що їм перераховує мама або дає бабуся. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що докази, які були подані відповідачем до суду першої інстанції, а саме квитанції про перерахування коштів дітям та матері позивача не могли бути прийняті судом до уваги, оскільки кошти за цими квитанціями були перераховані вже під час розгляду справи судом першої інстанції. Так, невизнаючи такі докази належними, позивачем не було надано жодного належного доказу ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду, який би підтвердив його витрати на дітей. Крім того, зазначаючи, що судом першої інстанції не враховано чи достатні ці кошти для утримання дітей, позивачем не надано жодного доказу щодо середнього розміру реально витрачених ним за місяць коштів на дітей. Таким чином, є правильним та не спростованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для припинення сплати аліментів на дітей, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач не використовує кошти (аліменти) на утримання дітей, доказів того, що позивач повністю утримує доньок. Як наслідок, не підлягає задоволенню й похідна вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей, як безпідставна та недоведена. На підставі частини другої статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. В той же час, колегія суддів вважає також обґрунтованим та не спростованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, оскільки позивач не довів необхідних умов для застосування статті 197 СК України. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що не заслуговують на увагу та не підтвердилися. Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення суду в оскаржуваній частині, апеляційна скарга не містить. Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Як вбачається із апеляційної скарги, позивач також не погоджується із додатковим рішенням суду першої інстанції, яким з нього стягнено на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 23 000 грн, та просить його скасувати, як похідне від рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 3 ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Так, судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради; Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів відмовлено. Представник відповідача - адвокат Ільїна Д.В. скористалася правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, направивши до суду відповідну заяву, в якій просила стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 грн. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 20 000 гривень на правову допомогу. Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Так, на підтвердження вимог про стягнення витрат на професійно правничу допомогу суду стороною відповідача було надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1307412 від 23 серпня 2023 року з якого вбачається, що правом представляти ОСОБА_2 у Святошинському районному суді м. Києва наділений адвокат Ільїна Дар`я Валеріївна; належним чином засвідчену копію договору №49 про надання правничих (юридичних, адвокатських) послуг від 23 листопада 2023 року, укладеного між адвокатом Басараб Наталією Володимирівною та ОСОБА_6 ;належним чином засвідчену копію Договору про надання правової допомоги № б/н від 01 лютого 2023 року та Додаткової угоди №1 до Договору від 10 червня 2023 року, що укладені між адвокатом Ільїної Дар`єю Валеріївною та ОСОБА_2 ; належним чином засвідчену копію акта наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № б/н від 11 лютого 2023 року по справі № 759/6806/23 від 14 березня 2024 року з якого встановлено, що ОСОБА_2 та адвокат Ільїна Д.В. склали акт про те, що адвокатом Ільїною Д.В. надано клієнту ОСОБА_2 , а клієнт ОСОБА_2 отримала наступні послуги: юридична консультація - вартість роботи 1 500 гривень; участь у судовому засіданні 08.08.2023 року, 25.09.2023 року, 11.12.2023 року, 14.03.2024 року - вартість роботи у загальному 14 000 гривень; 23.08.2023 року складання та подання до суду відзиву - вартість роботи 6 000 гривень; 27.10.2023 року складання клопотання про долучення додаткових доказів - вартість роботи 1 500 гривень. Загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 23 000 гривень; Матеріали справи не містять заперечень позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням того, що і відзив, в якому було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу і заява про ухвалення додаткового рішення були направлені позивачу на його адресу. Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі є правильним та не спростованим позивачем. Апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо необґрунтованості додатково рішення суду першої інстанції, а містить лише вимогу про скасування додаткового рішення, як похідного від рішення суду першої інстанції. Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та не спростованим позивачем, а тому відсутні підстави для його скасування з наведених у апеляційній скарзі доводів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 1 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба