Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/3227/24

Справа № 344/3227/24 Провадження № 22-ц/4808/781/24 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В., суддів: Максюти І. О., Фединяка В.Д., секретаря Кочубей І. Ю., за участю апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2024 року в складі судді Антоняка Т. М., ухвалене у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якої складено 08 квітня 2024 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, в с т а н о в и в: Короткий зміст заяви У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності документів. Заяву мотивовано тим, що 11 січня 2022 року він подав до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заяву про призначення пенсії по віку. Рішенням Управління ПФУ в м. Івано-Франківську № 091630001139 від 19 січня 2022 року йому відмовлено у призначенні пенсії. Підставою для відмови стало те, що при розрахунку загального страхового стажу не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 , дублікат трудової книжки НОМЕР_2 , атестат професійно-технічного училища № 13 № 3500, диплом Барнаульської спеціальної середньої школи підготовки керівного складу № НОМЕР_3 , оскільки прізвище, яке зазначено в документах не відповідає паспорту громадянина України (друга сторінка записи російською мовою). Крім того звернуто увагу на те, що запис про проходження військової служби з 06 травня 1977 року по 22 травня 1979 року у трудовій книжці НОМЕР_1 зроблено з порушенням п. 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 травня 1974 року № 162, а в уточнюючій архівній довідці філіалу центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078 зазначено, що у списках про звільнення з військової частини прізвище « ОСОБА_2 » відсутнє. Заявник зазначав, що розбіжність у документах допущена через неправильний переклад його прізвища з української мови на російську мову. Щодо невідповідності в уточнюючій архівній довідці філіалу центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019року № 19/2/, то датою звільнення з військової служби є не дата та № наказу військової частини НОМЕР_4 , де проходив військову службу, а дата прибуття в Інгінський військовий комісаріат комі рср і № наказу цього ж військового комісаріату та прихідного свідоцтва військовослужбовця. В оригіналі архівної довідки сторінка 1, колонка 5 таблиці - «По какой причине и куда выбыл / Дата и № приказа об исключении из списков части № проходного свидетельства Уволен в запас. ІНФОРМАЦІЯ_1 № 128 от 18.5.79 / № 03055». До періоду військової служби також зараховувався час перебування в дорозі до постійного місця проживання. А тому період проходження його військової служби становить з 06 травня 1977 року по 22 травня 1979 року. Посилаючись на вказані обставини, заявник просив встановити факт, що трудова книжка НОМЕР_1 , дублікат трудової книжки НОМЕР_5 , атестат професійно-технічного училища № 13 м. Інта комі арср № 3500, диплом Барнаульської спеціальної середньої школи підготовки керівного складу мвс срср КТ № 639087, архівна довідка філіалу центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078 належать йому - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2024 року заяву задоволено частково. Встановлено факт, що трудова книжка НОМЕР_1 , дублікат трудової книжки НОМЕР_5 , атестат професійно-технічного училища № 13 м. Інта комі арср № 3500, диплом Барнаульської спеціальної середньої школи підготовки керівного складу мвс срср НОМЕР_6 , належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для встановлення факту приналежності правовстановлюючих документів, що дійсно трудова книжка НОМЕР_1 , дублікат трудової книжки НОМЕР_5 , атестат професійно-технічного училища № 13 м. Інта комі арср № 3500, диплом Барнаульської спеціальної середньої школи підготовки керівного складу мвс срср НОМЕР_6 належить ОСОБА_1 , оскільки розбіжності у прізвищі заявника (« ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 » російською) допущено через неправильний переклад. Відмовляючи у вимозі про встановлення факту належності заявнику архівної довідки центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078 суд першої інстанції взяв до уваги доводи Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області про те, що у зазначеній довідці у списках про звільнення з військової частини прізвище заявника відсутнє. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про встановлення факту належності йому архівної довідки центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в уточнюючій архівній довідці центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078 датою початку його військової служби є дата прибуття в Інгінський військовий комісаріат 06 травня 1977 року. Датою звільнення з військової служби є дата прибуття в Інгінський військовий комісаріат після проходження служби у військовій частині НОМЕР_4 18 травня 1979 року. Також до періоду військової служби зараховується час перебування в дорозі (4 доби) до постійного місця проживання. Отже період проходження ним військової служби становить з 06 травня 1977 року по 22 травня 1979 року. Тому у втраченому військовому квитку було записано дату завершення військової служби 22 травня 1979 року. І саме цю дату закінчення військової служби із військового квитка було переписано у трудову книжку. Позиція інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Звертає увагу, що для встановлення права на пенсійне забезпечення та зарахування періоду проходження військової служби до стажу важливим є не сам факт проходження військовій служби, а точний період її проходження. Архівна довідка центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078 не має правовстановлюючого характеру. Заяви (клопотання) учасників справи У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи. Фактичні обставини справи Суд першої інстанції встановив, що 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 19 січня 2022 року за № 091630001139, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 , дублікат трудової книжки НОМЕР_2 , атестат № НОМЕР_7 , диплом НОМЕР_6 , оскільки прізвище, яке зазначено в документах не відповідає паспорту громадянина України (друга сторінка записи російською мовою). Окрім того, звернуто увагу на те, що запис про проходження військової служби з 06 травня 1977 року по 22 травня 1979 року, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , зроблено з порушенням пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, а в уточнюючій довідці від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078 зазначено, що у списках про звільнення з військової частини прізвище « ОСОБА_2 » відсутнє (а.с. 16-17). Відповідно до паспортних даних прізвище заявника російською мовою значиться « ОСОБА_5 » (а.с. 7-8). Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_1 , дублікату трудової книжки НОМЕР_2 , атестата № 3500, диплому НОМЕР_6 , прізвище написано російською мовою « ОСОБА_3 » (а.с. 19-29, 30-32, 33, 34). Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні вимоги щодо встановлення факту належності архівної довідки центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078ОСОБА_1 ,а тому апеляційним судом переглядається тільки в цій частині. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. З матеріалів справи вбачається, що заявник фактично просить встановити факт щодо період проходження ним військової служби у зв`язку із відмовою посадових осіб органу Пенсійного фонду України у призначені пенсії за віком, посилаючись на допущені порушення порядку ведення трудових книжок при внесенні записів про проходження служби у трудовій книжці НОМЕР_1 . Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637). У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Чинне законодавство не містить такого визначення як «трудовий стаж», з введенням в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), поняття «трудовий стаж» замінено на термін «страховий стаж» - період (строк) протягом особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, за який щомісяця сплачуються страхові внески. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Підпунктом 2 пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно. Отже, встановлення факту наявності страхового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. За змістом вимоги про визнання приналежності апелянту спірної довідки, він фактично доводить наявність конкретного проміжку страхового стажу для включення його при призначенні пенсії. Відсутність в довідці його прізвища про звільнення пояснює певними обставинами, які на його думку, не враховано судом. Разом з тим, така довідка не є правовстановлюючим документом, а питання про включення чи невключення до стажу певного періоду не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18(провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18). Зазначену обставину не враховано судом першої інстанції, тому рішення в частині даної вимоги слід скасувати та закрити провадження. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Положеннями статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Ураховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про встановлення факту належності архівної довідки центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078 ОСОБА_1 із закриттям у цій частині провадження у справі. Керуючись статтями 374, 377, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимоги про встановлення факту належності архівної довідки центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. В частині вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту належності архівної довідки центрального архіву міністерства оборони російської федерації від 20 серпня 2019 року № 19/2/7078ОСОБА_1 закрити провадження. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 червня 2024 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: І. О. Максюта В. Д. Фединяк