Постанова 4803 № 761/10446/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3702/24 Справа № 761/10446/23 Головуючий у першій інстанції: Головін В.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У березні 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 14.07.2020 між ним та відповідачем укладено комплексний договір №11/1035871, відповідно до умов якого відповідачу надається кредит на споживчі потреби у сумі 147445,10 грн строком з 14.07.2020 до 13.07.2026, а відповідач одержує та повертає кредит згідно з графіком погашення кредиту. Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача перед позивачем, станом на 19.10.2022 року, утворилась заборгованість в загальному розмірі 187715,43 грн, а саме: строкова заборгованість - 103064,70 грн, прострочена заборгованість - 20784,03 грн, нараховані відсотки - 188,09 грн, прострочені відсотки - 13637,97 грн., комісія - 3849,28 грн, прострочена комісія - 46191,36 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 187715,43 грн. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 29 березня 2024 року про виправлення описки, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №1/1035871 від 14.07.2020 року в загальному розмірі 187715,43 грн, що включає: рахунок строкової заборгованості 103064,70 грн, рахунок простроченої заборгованості 20715,43 грн, рахунок нарахованих відсотків 188,09 грн, рахунок прострочених відсотків 13637,97 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2815,73 грн. (а.с. 83-86, 191). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 14.07.2020 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11/1035871, відповідно до умов якого відповідачу надається кредит у сумі 147445,10 грн строком користування з 14.07.2020 до 13.07.2026 року включно, зі сплатою за користування кредитом 11% річних (а.с. 33-38). У пункті 1.1 вказаного вище договору погоджено, зокрема, що позичальник повертає банку кредит щомісячно, в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (додаток №1 до договору, який є його невід`ємною частиною) як день повернення кредиту. Кредит надається позичальнику для погашення заборгованості за комплексним договором №10/1035871 від 08.08.2018, відповідно до якого позичальнику було видано кредит в сумі 167360,00 грн (пункт 1.2 кредитного договору №11/1035871 від 14.07.2020). Згідно пункту 1.3.2 вказаного вище договору, за користування кредитом позичальник сплачує щомісячно комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2.3 % від суми кредиту. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №11/1035871 від 14.07.2020, станом на 19.10.2022 року, банком нарахована заборгованість в загальному розмірі 187715,43 грн, а саме: строкова заборгованість - 103064,70 грн, прострочена заборгованість - 20784,03 грн, нараховані відсотки - 188,09 грн, прострочені відсотки - 13637,97 грн., комісія - 3849,28 грн, прострочена комісія - 46191,36 грн. (а.с. 4). Позивач направив на адресу відповідача вимогу №10451 від 21.01.2022 про дострокове виконання боргових зобов`язань за договором №11/1035871 від 14.07.2020, в якій, зокрема, вимагав протягом 30 днів з дати отримання даної вимоги, достроково повернути банку у повному обсязі всю суму кредиту та інші платежі, передбачені кредитним договором (а.с. 5). Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 29 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Креді Агріколь Банк» укладено договір про відступлення прав вимоги №5-2023, за умовами якого право вимоги за кредитним договором №10/1035871 від 08.08.2018 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що підтверджується копією цього договору, копією додатку №1 до нього (Реєстр прав вимоги) та копією платіжної інструкції від 20.09.2023 №72726 (а.с. 112-115, 116, 117, 133-136, 137, 138). Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі5. Таким чином, враховуючи укладення між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Креді Агріколь Банк» договору про відступлення прав вимоги від 29 серпня 2023 року №5-2023, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» залучений до участі у справі в якості правонаступника позивача - АТ «Креді Агріколь Банк». Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Згідно пункту 3.2.5 кредитного договору №11/1035871 від 14.07.2020, у разі несплати позичальником чергового платежу по кредиту та/або процентах, комісії (якщо передбачена) за користування кредитом протягом 30-ти календарних днів та/або іншого порушення зобов`язань за кредитним договором банк направляє позичальнику писмьове повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати суми кредиту, процентів, комісії (якщо передбачена) та штрафних санкцій, а також вимога про виконання порушеного зобов`язання у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати направлення повідомлення, у разі невиконання цієї вимоги (а.с. 34). Судом встановлено, що позивач, звернувшись до позичальника з вимогою №10451 від 21.01.2022 про дострокове виконання боргових зобов`язань, вимагав дострокового повернення усієї заборгованості протягом 30 днів, чим змінив строк виконання основного зобов`язання, який настав 20.02.2022 року. Тому, з 20.02.2022 припинилось право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом. Згідно змісту складеної позивачем вимоги №10451 від 21.01.2022 про дострокове виконання боргових зобов`язань за договором №11/1035871 від 14.07.2020, станом на 21.01.2022 заборгованість за відсотками становила 3412,80 грн (а.с. 5). У пункті 2.4 договору №11/1035871 від 14.07.2020 погоджено, зокрема, що при розрахунку процентів приймається умовна кількість днів: у місяці - 30 днів, у році - 360 днів. Таким чином, обґрунтовано нараховані відсотки за погодженою договором ставкою (11% річних) за період з 22.01.2022 по 20.02.2022 на суму заборгованості по тілу кредиту (123848,73 грн) становлять 1097,44 грн, виходячи із розрахунку: сума боргу 123848,73 грн х 11 (ставка річних) х 29 (кількість днів) / 360 /

100. Отже, обґрунтований розмір відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування по 20.02.2022 становить 4510,24 грн (3412,80 грн + 1097,44 грн). За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно пункту 1.3.2 вказаного вище договору, за користування кредитом позичальник сплачує щомісячно комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,3 % від суми кредиту. Колегія звертає увагу, що в кредитному договорі №11/1035871 від 14.07.2020 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 1.3.2 кредитного договору №11/1035871 від 14.07.2020 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши нікчемність умов договору №11/1035871 від 14.07.2020 щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості (пункт 1.3.2), - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за комісією в сумі 3849,28 грн та простроченою комісією в сумі 46191,36 грн. Крім того, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Оскільки вирішуючи спір про стягнення заборгованості встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, щодо нікчемності правочину, тому вказуючи про нікчемність правочину, одночасно підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України. Згідно змісту відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, сплачувані відповідачем кошти на виконання умов кредитного договору №11/1035871 від 14.07.2020частково зараховувались банком на погашення заборгованості по комісії на загальну суму 19246,40 грн, що відповідає представленій позивачем виписці з особового рахунку (а.с. 12-13). У пункті 2.4 договору №11/1035871 від 14.07.2020 погоджено, зокрема, що при сплаті позичальником платежу по кредиту та процентах в день, що не є днем повернення кредиту, за наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, сума платежу зараховується на погашення можливих штрафних санкцій, прострочених процентів, простроченої заборгованості за кредитом (частиною кредиту). Сума, що перевищує розмір вказаних платежів, зараховується на рахунок погашення заборгованості та перераховується на погашення кредиту та процентів в день повернення кредиту. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 14.07.2020 кредитного договору №11/1035871 та отримання за його умовами грошових коштів; враховуючи неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору та наявність, у зв`язку з цим, заборгованості перед банком; встановивши нікчемність умов договору щодо нарахування комісії, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що є правонаступником АТ «Креді Агріколь Банк», заборгованості за вказаним кредитним договором, станом на 19.10.2022 року, у загальному розмірі 109112,57 грн, що складається із строкової заборгованості (тіла кредиту) в сумі 103064,70 грн та залишку простроченої заборгованості (простроченого тіла кредиту) в сумі 6047,87 грн, зарахувавши сплачені відповідачем кошти на комісію (19246,40 грн) в погашення обґрунтовано нарахованої заборгованості за простроченими відсотками в сумі 4510,24 грн, а решту від простроченого тіла кредиту (20784,03 грн - 14736,16 грн). Колегія звертає увагу, що відповідач, згідно змісту відзиву на позовну заяву, не заперечує факт укладення вказаного вище кредитного договору та отримання за його умовами кредитних коштів, а також визнає частково позовні вимоги щодо наявної заборгованості за тілом кредиту в сумі 108015,13 грн, з урахуванням сплачених ним коштів на погашення комісії (а.с. 71-75). На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, не навів обґрунтування в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення комісії, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України). Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору (2815,73 грн.), пропорційно задоволеним позовним вимогам (58,13%), в сумі 1636,78 грн. (а.с. 1). На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні заяви про перегляд заочного рішення (536,80 грн) та апеляційної скарги (4223,60 грн.), пропорційно залишеним без задоволення вимогам (41,87%), в сумі 1993,18 грн. (а.с. 96, 161, 196). Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь ОСОБА_1 у розмірі 356,40 грн. (1993,18 грн. - 1636,78 грн.). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного заочного рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) за кредитним договором №11/1035871 від 14.07.2020, станом на 19.10.2022 року, строкову заборгованість (тіло кредиту) в розмірі 103064,70 грн та прострочену заборгованість (прострочене тіло кредиту) в сумі 6047,87 грн, а всього 109112 (сто дев`ять тисяч сто дванадцять) грн 57 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 356 (триста п`ятдесят шість) грн 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 24 червня 2024 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова