Постанова 4803 № 205/410/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9196/23 Справа № 205/410/23 Суддя у 1-й інстанції - НестеренкоТ.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі АТ «Креді Агріколь Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 грудня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/4402877, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 100 000,00 грн строком до 23 грудня 2027 року, а позичальник зобов`язався погашати кредит, сплачувати проценти та комісію згідно графіку платежів. Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 . За користування кредитними коштами позичальник за умовами пункту 1.4 кредитного договору повинен сплачувати щомісячно проценти в розмірі 15,00 % річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,35 % від суми кредиту. Однак, відповідачем порушені умови кредитного договору, а саме вчасно не повертається кредит у строки/терміни, передбачені графіком, не сплачуються проценти/прострочені проценти за користування кредитом та комісія/прострочена комісія у строки/терміни, передбачені кредитним договором. З метою досудового врегулювання спору Банк надсилав відповідачу лист-вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, проте заборгованість не була погашена. Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача станом на 23 грудня 2022 року виникла заборгованість в загальному розмірі 143 166,62 грн, яка складається із: строкової заборгованості по тілу кредиту 89 873,29 грн; простроченої заборгованості по тілу кредиту 10 126,71 грн; простроченої заборгованості по комісії 23 500,00 грн; заборгованості по нарахованій поточній комісії 4 700,00 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 12 507,93 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 2458,69 грн. Факт порушення умов договору та сума кредитної заборгованості на думку заявника підтверджуються оборотними відомостями по кредитним рахункам відповідача, які відображають повний рух коштів по кредиту, в тому числі: нарахування, винесення на прострочку, погашення, сальдо. Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року в розмірі 143 166,62 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн. Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2023 року позовні вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року в розмірі 89 873,29 грн, що складається із строкової заборгованості по тілу кредиту. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі АТ «Креді Агріколь Банк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року в розмірі 53 293,33 грн, яка складається із: простроченої заборгованості по тілу кредиту 10 126,71 грн; простроченої заборгованості по комісії 23 500,00 грн; заборгованості по нарахованій поточній комісії 4 700,00 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 12 507,93 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 2 458,69 грн, та ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга позивача обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про звільнення відповідача у період дії в Україні воєнного стану на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання), а саме простроченої заборгованості по тілу кредиту, простроченої заборгованості по комісії, заборгованості по нарахованій поточній комісії, заборгованості по простроченим відсоткам, заборгованості по нарахованим відсоткам, оскільки зміни, внесені до Закону України «Про споживче кредитування», стосуються штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання, а саме боржник звільняється від сплати неустойки, штрафу, пені. Тіло кредиту, проценти, комісію, які сплатив або повинен сплатити позичальник на користь Банку є не штрафними санкціями за порушення зобов`язання, а платою за користування чужими коштами понад установлений в договорі строк, а тому підлягають поверненню банку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі ТОВ «Глобал Спліт»), замість АТ «Креді Агріколь Банк». Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Разом з тим, поштове відправлення, адресоване відповідачу повернулось не врученим з відміткою на конверті про те, що адресат відсутній за вказаним адресом. За відомостями витягу з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46). Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2023 року в частині стягнення строкової заборгованості по тілу кредиту в розмірі 89 873,29 грн, сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2021 року між первісним кредитором АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/4402877, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 100 000,00 грн строком до 23 грудня 2027 року, а позичальник зобов`язався погашати кредит, сплачувати проценти та комісію згідно графіку платежів (а.с.5-8). Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 . За користування кредитними коштами позичальник за умовами пункту 1.4 кредитного договору повинен сплачувати щомісячно проценти в розмірі 15,00 % річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,35 % від суми кредиту. Факт видачі (перерахування на рахунок) відповідачу кредиту підтверджується меморіальним ордером № 40796066-1 від 24 грудня 2021 року (а.с.15). Однак, відповідачем порушені умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії у строки, передбачені кредитним договором та графіком платежів. Згідно наданих позивачем розрахунку заборгованості та випискам по рахункам, внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача станом на 23 грудня 2022 року виникла заборгованість в загальному розмірі 143 166,62 грн, яка складається із: строкової заборгованості по тілу кредиту 89 873,29 грн; простроченої заборгованості по тілу кредиту 10 126,71 грн; простроченої заборгованості по комісії 23 500,00 грн; заборгованості по нарахованій поточній комісії 4 700,00 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 12 507,93 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 2 458,69 грн (а.с.3,16-21). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року в розмірі 53 293,33 грн, яка складається із: простроченої заборгованості по тілу кредиту 10 126,71 грн; простроченої заборгованості по комісії 23 500,00 грн; заборгованості по нарахованій поточній комісії 4 700,00 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 12 507,93 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 2 458,69 грн, суд першої інстанції виходив з того, що у період дії в Україні воєнного стану на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX споживач за кредитним договором звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання). Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного. Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Ураховуючи наведене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за тілом кредиту, по комісії та по процентам за користування кредитом, сплата яких передбачена умовами укладеного між сторонами кредитного договору, проте відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за договором. Встановлено, що відповідно до кредитного договору № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року, укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн зі строком кредитування 72 місяці, терміном до 23 грудня 2027 року (пункт 1.1 кредитного договору) /а.с.5-8/. За користування кредитними коштами позичальник за умовами пункту 1.4 кредитного договору повинен сплачувати щомісячно проценти в розмірі 15,00 % річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,35 % від суми кредиту. У відповідності до пункту 2.2 договору позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості, погашення заборгованості здійснюється згідно графіку платежів (додаток № 1 до договору). Тобто, при укладанні договору споживчого кредиту сторони погодили всі істотні умови договору, які є обов`язковими до виконання сторонами. АТ «Креді Агріколь Банк» зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видавши відповідачу ОСОБА_1 кредит в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується меморіальним ордером № 40796066-1 від 24 грудня 2021 року (а.с.15). Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконав частково та станом на 23 грудня 2022 року у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 143 166,62 грн, яка складається із: строкової заборгованості по тілу кредиту 89 873,29 грн; простроченої заборгованості по тілу кредиту 10 126,71 грн; простроченої заборгованості по комісії 23 500,00 грн; заборгованості по нарахованій поточній комісії 4 700,00 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 12 507,93 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 2 458,69 грн, що підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості та виписками по рахункам (а.с.3,16-21). Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». Пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. У відповідності до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023) у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України на всій території України введено воєнний стан, який на даний час не закінчено. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміни, внесені до Закону України «Про споживче кредитування», стосуються штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання, а саме боржник звільняється від сплати неустойки, штрафу, пені. Тіло кредиту та проценти, які сплатив або повинен сплатити позичальник на користь Банку є не штрафними санкціями за порушення зобов`язання, а платою за користування чужими коштами понад установлений в договорі строк, а тому підлягають поверненню Банку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 звільнений від відповідальності перед Банком за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором на підставі Закону України «Про споживче кредитування» на період дії в Україні воєнного стану, оскільки дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на врегульовану договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року відповідальність в частині погашення ОСОБА_1 основної заборгованості (тіла кредиту) та відсотків за користування кредитом. Вказаний закон поширювався би на такі правовідносини у разі нарахування Банком ОСОБА_1 неустойки, пені, штрафних санкцій за прострочення виконання такого договору споживчого кредиту. Законом не передбачено мораторій притягнення до відповідальності споживачів за споживчими кредитними договорами, а передбачено на період дії в Україні воєнного стану звільнення споживачів за кредитними договорами від визначеного виду цивільної відповідальності (неустойка, штраф, пеня), заборону на підвищення процентів кредитодавцем. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Штраф та пеня за порушення зобов`язання, які передбачені пунктами 3.1 та 3.2 кредитного договору № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року, позивачем до стягнення не заявлено. Таким чином, апеляційний суд доходить висновків, що передана за правом вимоги до нового кредитора ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість в розмірі 25 093,33 грн, яка складається із: простроченої заборгованості по тілу кредиту 10 126,71 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 12 507,93 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 2 458,69 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Зазначені суми відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, заперечень щодо неправильності розрахунків, контррозрахунків відповідачем не заявлено. Щодо стягнення заборгованості по простроченій комісії в розмірі 23 500,00 грн та нарахованій поточній комісії в розмірі 4 700,00 грн суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами. Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником. Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22). Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, апеляційний суд приходить до висновку про те, що положення пункту 1.4.2 кредитного договору № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року є нікчемними. Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по простроченій комісії в розмірі 23 500,00 грн та нарахованій поточній комісії в розмірі 4 700,00 грн необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості. Суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, не з`ясував предмет та підстави заявленого позову, не надав належну оцінку зібраним доказам у справі в взаємозв`язку з вимогами норм матеріального та процесуального права, не встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин справи, а тому заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2023 року в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту, заборгованості по простроченій комісії та нарахованій поточній комісії, заборгованості по простроченим та нарахованим відсоткам підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року в розмірі 25 093,33 грн, яка складається із: простроченої заборгованості по тілу кредиту 10 126,71 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 12 507,93 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 2 458,69 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості по простроченій комісії та нарахованій поточній комісії слід відмовити. Рішення в неоскарженій частині про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року в сумі 89873,29грн та судового збору в розмірі 1557,45грн залишається без змін. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (пункт 1 частини першої статті 376 ЦПК України). Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі (799,40+585,92)/47,08% = 652,21грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» задовольнити частково. Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2023 року в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту, заборгованості по простроченій комісії та нарахованій поточній комісії, заборгованості по простроченим та нарахованим відсоткам скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року в розмірі 25 093,33 грн, яка складається із: простроченої заборгованості по тілу кредиту 10 126,71 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 12 507,93 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 2 458,69 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості по простроченій комісії та нарахованій поточній комісії відмовити. Рішення в неоскарженій частині про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором № 1/4402877 від 24 грудня 2021 року в сумі 89873,29грн та судового збору в розмірі 1557,45грн залишається без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 652,21грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року. Судді: