Постанова 4824 № 369/14968/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/14968/19 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С. Провадження №22-ц/824/12346/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 28 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: Таргоній Д.О., Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И В : у листопаді 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору від 16 лютого 2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15480,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 14 серпня 2019 року має заборгованість у розмірі 113784,29 грн., яку позивач просив стягнути з останнього на свою користь, а також судові витрати за подачу позову у розмірі 1921грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2020 року в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» було відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також, що рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без надання належної оцінки доказам по справі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, підтверджуючим факт укладення між сторонами кредитного договору. Крім того, судом не взято до уваги, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, а отже визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано відповідачем. Також, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо самого виду договору (кредитний або будь-який інший), а також щодо інших умов, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 16 лютого 2018 року представник позивача не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог. Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин. Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України). Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії). Підставою позову є невиконання кредитних зобов`язань, що пов`язані із видачею кредитних коштів. Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оформлення договірних відносин, у разі виникнення спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов`язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 УК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. З матеріалів справи убачається, що 16 лютого 2018року машинописним способом виготовлена та заповнена Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка містить інформацію про персональні дані ОСОБА_1 та підпис навпроти прізвища, зокрема під текстом, згідно із яким вінпогодився, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить договір про надання банківських послуг, з яким вінознайомився. Окрім того, при пред`явленні позову банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, неустойки для наступних видів кредитних карт: - Універсальна, 30 днів пільгового періоду; - Універсальна, 55 днів пільгового періоду; - Універсальна Contract; - Універсальна GOLD. При цьому, для карток «Універсальна», 30 днів пільгового періоду та «Універсальна Contract» процентна ставка для всього періоду кредитування вказана як незмінна, а для інших карток процентна ставка підвищується у чітко вказані дати. Також є відмінності у розмірах та порядку нарахування пені. Використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи. З Анкети-заяви не убачається про те, яку саму картку Універсальна отримаввідповідач (30 днів пільгового періоду, 55 днів пільгового періоду, Contract чи GOLD). Окрім того, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач при заповненні Анкети-заяви був ознайомлений та погодив використання саме цих Тарифів. Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити конкретні умови договору, зокрема встановити, яка процента ставка та неустойка мала б відповідати правовідносинам сторін. Доводи апеляційної скарги в частині посилання на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua як невід`ємні частини договору, відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами , та, зокрема, саме у зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем конкретного розміру неустойки (пені, штрафу), обумовлених сторонами при укладенні договору, при цьому Правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 (провадження №14-131цс19) від 3 липня 2019 року з аналогічних правовідносин зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Відтак відсутні підстави уважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які уважав узгодженими банк. Однак, із виписки про рух коштів вбачається, що ОСОБА_1 користувався коштами наданими АТ КБ «Приватбанк». Посилання відповідача на те, що останній не брав кредит у АТ КБ «Приватбанк», оскільки за результатами проведеної перевірки працівниками Києво-Святошинського ВП встановлено, що 20 лютого 2018 року в АДРЕСА_1 , виявлено відсутність паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , не приймається судом до уваги, так як висновку Києво-Святошинського ВП про встановлення факту втрати документів останнім не надано та в матеріалах справи не міститься. Крім того, надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» підписана відповідачем, що останнім не спростовано. Тобто, відповідачем не спростовано факт отримання та користування кредитними коштами, тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 104 522,24 грн., що складається з тілакредиту в розмірі 63748,24 грн.та заборгованості за простроченим тілом кредита в розмірі 40774,00 грн. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості 104 522,24 грн. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог в іншій частині не убачається з мотивів, викладених вище. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 1921 грн., який і був сплачений позивачем. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті та був сплачений скаржником судовий збір 2881,50 грн. Оскільки, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., та за подачу апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн., розмір якого згідно вимог Закону України «Про судовий збір» визначений як мінімальний для сплати юридичною особою при зверненні до суду, то понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, навіть з урахуванням часткового задоволення позову, підлягають відшкодуванню з відповідача. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитомта ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 104 522,24 грн. (сто чотири тисячі п`ятсот двадцять дві гривні двадцять читири копійки) заборгованості за кредитом номер б/н від 16 лютого 2018 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» на відшкодування судових витрат 4802,50 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні п`ятдесят копійок). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року. Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 . АТ КБ «ПриватБанк», місце реєстрації: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код. ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: Н.В. Ігнатченко С.А. Голуб