Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11414/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11414/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (суддя Боженко Н.В.) в адміністративній справі за позовом Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Дніпровська міська рада та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернулось до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , в якому позивачі просять зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову об`єкту самочинного будівництва розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:08:642:0011 шляхом приведення цього об`єкту у відповідність з будівельним паспортом «Будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд в районі вул. Камчатська» від 02.01.2020 № 16/28-1. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі №160/11414/22. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року призначено розгляд адміністративної справи №160/11414/22 за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі задоволено. Зупинено провадження по справі №160/11414/22 за позовом позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії - до набрання законної сили судовим рішення по справі №160/14665/22. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року поновлено провадження по справі, продовжено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. 15 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву представника третьої особи ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі №160/11414/24, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд». В обґрунтування заяви зазначає, що у зв`язку з вимогами позивача є необхідність у проведенні ряду експертиз. Судово будівельно технічна експертиза потрібна на підтвердження обставин, що входять у предмет доказування за позовом в частині «наявними порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм и правил та не визначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних будівельних та містобудівних норм и правил». З урахуванням того, що позивачі можуть поставити під сумнів законність висновків експертиз отриманих на замовлення сторони у позасудовому порядку, тому самостійне звернення до експертної установи, не забезпечить прав на подання достовірних та допустимих доказів у цій справі. Вказане унеможливлює подання доказів без ухвали суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року в задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити заяву про забезпечення доказів у справі шляхом проведення судовий експертизи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зі змісту наведених норм вбачається, що в заяві про забезпечення доказів вказане ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів. Тобто якщо суд задовольнить вимоги позивача: По перш «доказів може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим» Щоб об`єкт привести у відповідність з будівельним паспортом від 02.01.2020 № 16/28- 1 потрібно знести надбудову у двох поверхів. Тобто докази будуть втрачені. Якими доками як не експертизою можливо довести «наявними порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм и правил, і суб`єкт владних повноважень діють з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів а прав та інтересів Дніпровської міської територіальної громади та не визначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних будівельних та містобудівних норм и правил.» Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Підстави та порядок забезпечення доказів визначені статтею 114 КАС України. Відповідно до частин першої та другої згаданої норми суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Згідно із частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів. Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами позивачка, колегія суддів вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №9901/845/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Отже, колегія суддів зазначає, що заявник повинен довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або ускладненою. Суд не може здійснити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб`єкта доказування. Порушуючи питання у справі про забезпечення доказів, заявником зазначено, що у зв`язку з вимогами позивача є необхідність у проведенні ряду експертиз. Судово будівельно технічна експертиза потрібна на підтвердження обставин, що входять у предмет доказування за позовом в частині «наявними порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм и правил та не визначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних будівельних та містобудівних норм и правил». З урахуванням того, що позивачі можуть поставити під сумнів законність висновків експертиз отриманих на замовлення сторони у позасудовому порядку, тому самостійне звернення до експертної установи, не забезпечить прав на подання достовірних та допустимих доказів у цій справі. Вказане унеможливлює подання доказів без ухвали суду. Дослідивши заяву заявника про забезпечення доказів, колегія суддів вважає, що вона не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання позивач, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України. У відповідності до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза визначена як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Необхідність призначення експертизи у судочинстві визначена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів і обставин, які виходять за межі юридичних професійних знань судді і потребують спеціальних досліджень. У відповідності до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. Відповідно до статті 103 КАС України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Отже, судова експертиза в адміністративній справі може бути нічим іншим як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини в адміністративній справі, що перебуває у провадженні суду. Таким чином, колегія суддів зазначає, що обов`язковою передумовою призначення в адміністративному процесі судової експертизи є необхідність з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення адміністративного спору по суті. Тобто, призначення експертизи є диспозитивним правом суду виключно коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання. Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що наявні в матеріалах справи письмові докази є достатніми для апеляційного розгляду справи та прийняття відповідного рішення по суті справі. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів повинна містити виклад обставин, які свідчать про небезпеку втрати доказів або неможливість чи ускладнення подання доказів у майбутньому. Саме це відрізняє заяву про забезпечення доказів від звичайного клопотання про витребування доказів. На переконання суду, вказані заявником обставини не є підставами, визначеними ч. 1 ст. 114 КАС України, за наявності яких вживаються заходи із забезпечення доказів. Так, заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Отже, а ні в суді першої інстанції, а ні в ході апеляційного розгляду справи, заявником не доведено наявність обґрунтованих обставин, які свідчать про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, що свідчить про відсутність підстав для забезпечення доказів. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 9901/608/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Оте, досліджуючи заяву позивача про забезпечення доказів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав припускати про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів, втрати чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому. Колегія суддів вважає також правильним посилання суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року по справі №9901/845/18. Так, у цій справі Верховний Суд відзначив, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Суд апеляційної інстанції, керуючись ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення доказів. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров