Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/28213/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/28213/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 160/28213/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 стосовно не розгляду рапорту від 10.05.2023 року позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами; - зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 10.05.2023р. позивача та прийняти рішення про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №160/28213/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Судом зазначено, що за загальним правилом, рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути розглянутий командиром військової частини протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення (наказ, відповідь на рапорт та інше) та таке рішення (відповідь на рапорт) доведена до військовослужбовця належним чином. При цьому, військовослужбовець, подаючи рапорт про звільнення з військової служби, має обов`язок подати/направити такий рапорт у спосіб у порядку та з дотриманням вищенаведеного чинного законодавства. Суд встановив, що позивачем рапорт про звільнення з військової служби від 10.05.2023р. безпосередньо відповідачеві не подавався/не направлявся (зворотніх доказів матеріали справи не містять), а тому право позивача у даних правовідносинах не є порушеним. Відтак, на момент розгляду даної справи, суд не встановив, а матеріалами справи не доведено протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 10.05.2023р. про його звільнення з військової служби. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 160/28213/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що відповідно до п. 5.23 Переліку відомостей МОУ, як містять службову інформацію, відомості про дислокацію та умовне найменування військової частини НОМЕР_1 на воєнний час є інформацією з обмеженим доступом, належні умови для подання рапорту позивачем про звільнення з військової служби до безпосереднього командування на час складання рапорту були відсутні, у зв`язку з чим склалась необхідність звернення з таким рапортом до Міністерства оброни України, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили, для передачі до військової частини НОМЕР_1 та для контролю та організації виконання вимог чинного законодавства. Скаржник звертає увагу, що законодавством не встановлено заборону на подання рапорту засобами поштового зв`язку, а військова частина НОМЕР_1 для листування вказує юридичну адресу, що знаходиться в зоні бойових дій і це унеможливлює подачу рапорту безпосередньо через службу діловодства військової частини НОМЕР_1 . Зазначає, що матеріали справи містять докази направлення рапорту позивача до Міністерства оборони України, а також отримання міністерством цього рапорту, який в свою чергу мав бути переданий військовій частині НОМЕР_1 та нею розглянутий. Вважає, що ігнорування Міністерством оборони України та військовою частиною НОМЕР_1 адвокатських запитів створює перешкоди у реалізації права позивача на звільнення з військової служби за сімейними обставинними. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період згідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» на посаді головного сержанта-командира 1 кулеметного відділення 1 кулеметного взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з 09.05.2022р. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 268 від 24.09.2022 р. п. 31.16 молодшого сержанта ОСОБА_1 , оператора 2 відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет 1 стрілецького батальйону, увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , як такого, що скоїв дезертирство. 15.06.2023р. за №466 командиром військової частини НОМЕР_1 сформовано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення позивачем, а саме: перебування за межами військової частини без законних на те підстав, без зброї та боєприпасів, чим ухиляється від виконання обов`язків військової служби, що підтверджується його копією. 10.05.2023р. позивачем складений рапорт про звільнення його з військової служби у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 , що передбачено пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», при цьому, у додатку до рапорту перелічені копії документів, які підтверджують наведені у ньому обставини, про що свідчить фотокопія відповідного рапорту, доданого до позову. Вказана фотокопія рапорту позивача від 10.05.2023р. долучена до заяви представника позивача адвоката Сергієнка Дмитра Миколайовича від 10.05.2023р., та скерована до Міністерства оборони України та у якій викладено прохання направити рапорт про звільнення з військової служби позивача з доданими копіями документів до військової частини НОМЕР_1 за належною адресою з посиланням на те, що ні позивачу, ні його представнику не відома адреса дислокації військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується змістом фотокопії заяви наведеного вище представника позивача. Факт направлення представником позивача адвокатом Сергієнко Д.М. вищенаведеної заяви з доданими до неї копіями документів на адресу Міністерства оборони України 10.05.2023р. та отримання останнім 18.05.2023р. підтверджується копією поштового повідомлення №500898902244394. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби від 10.05.2023р., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Приписами статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Згідно приписів ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008). Приписами п.6 та п.7 Положення №1153/2008 визначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Згідно приписів пп.2 п.225 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Відповідно до приписів п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби). Відповідно до положень статті 14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Приписами ст. 31 Статуту внутрішньої служби визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником Відповідно до приписів розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, (далі Інструкція №170) звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. Згідно до абзацу 2 п.12 Положення №1153/2008 передбачено, що право видавати накази по особовому складу надається, зокрема, командирам військових частин. Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Рапорт має бути зареєстрований в службі діловодства військової частини. Згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ. Відтак, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов`язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань. Колегія суддів встановила, що позивачем надана суду фотокопія його рапорту від 10.05.2023, складеного на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану згідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232. Разом з тим, апеляційним судом досліджено, що матеріали справи не містять доказів того, що вищевказаний рапорт позивача від 10.05.2023 доведено до командування військової частини НОМЕР_1 безпосередньо або засобами поштового зв`язку. Доводи апеляційної скарги, зокрема про те, що належні умови для подання рапорту позивачем про звільнення з військової служби до безпосереднього командування на час складання рапорту були відсутні, оскільки дислокація частини НОМЕР_1 на воєнний час є інформацією з обмеженим доступом, не спростовують відсутність доведення позивачем його рапорту до командування військової частини НОМЕР_1 . Також, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що його рапорт отримано Міністерством оборони України, яке в свою чергу мало передати рапорт позивача до військової частини НОМЕР_1 , оскільки доказів того, що Міністерством оборони України такий рапорт було скеровано до військової частини НОМЕР_1 та рапорт отримано військовою частиною НОМЕР_1 матеріали справи не містять, а позивачем не оскаржуються дії або бездіяльність Міністерства оборони України щодо не направлення його рапорту до його військової частини. З цих підстав, суд першої інстанції правильно вказав про відсутність допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами від 10.05.2023р. через те, що такий рапорт від 10.05.2023р. позивачем до відповідача не подавався у спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством. Зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 160/28213/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко