Ухвала КЦС ВС № 210/2188/22

УХВАЛА 20 червня 2024 року м. Київ справа № 210/2188/22 провадження № 61-8215ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 07 лютого 2023 року, додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 20 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Третя криворізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, ВСТАНОВИВ: 04 червня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу. На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження з таких підстав. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Тлумачення норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, який висновок відсутній, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про незгоду осіб, які подали касаційну скаргу, зі змістом оскаржених судових рішень, проте заявники не зазначають виключні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Формальне посилання на положення частини другої статті 389 ЦПК України не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України). Разом з цим, Верховний Суд також звертає увагу, що касаційна скарга викладена на 301 сторінці без міжрядкових інтервалів, без дотримання стилістики та орфографії відповідно до правил української мови, шрифтами різного розміру, жирності та курсивів, слова та речення хаотично розділені непов`язаними словами, словосполучення та розділовими знаками, що суттєво ускладнює сприйняття суті касаційної скарги. Тому заявникам рекомендовано касаційну скаргу у новій редакції викласти з дотриманням принаймні мінімальних загальноприйнятих правил оформлення офіційних документів, що виготовляються за допомогою друкувальних засобів, та української мови. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, придатною для читання, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що за змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику. Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 07 лютого 2023 року, додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 20 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року залишити без руху. Надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтями 393, 394 ЦПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснощоков