Ухвала КАС ВС № 340/5652/23

УХВАЛА 20 червня 2024 року м. Київ справа №340/5652/23 адміністративне провадження № К/990/22460/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Білак М.В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі №340/5652/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні за 2020 рік - 15 діб додаткової відпустки за вислугу років, за 2021 рік - 09 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років, за 2022 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022-2023 років; - зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні за 2020 рік - 15 діб додаткової відпустки за вислугу років, за 2021 рік - 09 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років, за 2022 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022-2023 років, виходячи із грошового забезпечення станом на момент звільнення. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі №340/5652/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 15 діб додаткової відпустки за вислугу років за 2020 рік, 09 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років за 2021 рік, 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років за 2022 рік, за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки. Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 15 діб додаткової відпустки за вислугу років за 2020 рік, 09 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років за 2021 рік, 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років за 2022 рік, за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на час звільнення. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України подав до Верховного Суду касаційну скаргу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року відкрито провадження у справі № 340/5652/23 та визначено, що цей спір відповідно до положень пункту 10 частини шостої статті 12, частини першої статті 257 КАС України належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим постановлено розглядати цю справу в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника. Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. У цій справі, задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції установив, що при звільненні з органів поліції, відповідачем протиправно не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022-2023 років. При цьому, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 щодо пріоритетного застосування спеціальних норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, які не обмежують право особи - учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції зауважує, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для їх формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому парового питання, що постало перед практикою його застосування. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Тому, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Поняття значний суспільний інтерес є оціночним, оскільки кожна справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для кожного учасника справи. Втім, Верховний Суд виходить з того, що справа становитиме значний суспільний інтерес, якщо результат її перегляду прямо або опосередковано матимуть вплив на забезпечення реалізації системи гарантій права на справедливий суд, та, як наслідок, визначення змісту та обсягу прав, свобод чи законних інтересів невизначеного кола осіб. Допустимість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності чи розглянутих у порядку спрощеного пповадження, з умов, що справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Однак скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору, як не наведено і існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх. Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 09 жовтня 2018 року щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява № 26293/18), в якій заявницею оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності, указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи. Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанції обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 340/5652/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов