Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2959/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2959/24 пров. № А/857/8943/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 380/2959/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, місце ухвалення судового рішення м.Львів Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМартинюк В.Я. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 380/2959/24 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №262240022630 від 08.09.2023 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) з урахуванням правової оцінки, наданої судом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 04.09.2023 року, зарахувавши період роботи з 20.03.1989 року по 31.03.1989 року, з 10.04.1989 року по 20.07.1989 року, з 21.07.1989 року по 23.02.1995 року та період військової служби з 25.10.1986 року по 23.12.1988 року до Списку №1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що надані позивачем документи для підтвердження стажу його роботи, видані на непідконтрольній Україні території, починаючи з 1 грудня 2014 року, вважаються недійсними, а тому і довідки та інші документи на території України вважаються недійсними і не створюють правових наслідків. Вважає, що оскільки довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 292 від 17.03.2021, яка видана 17.03.2021 підприємством донецької народної республіки, яка не визнана Україною як державне утворення, то в управління немає правових підстав для врахування даної довідки при призначенні пенсії за віком позивачу. Відтак, періоди роботи позивача з 20.03.1989 по 31.03.1989, з 10.04.1989 по 20.07.1989 та з 21.07.1989 по 23.02.1995 не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1. Крім того, зазначає, що нормами Закону № 1058 не передбачено зарахування в пільговому обчисленні, в тому числі і в подвійному розмірі, часу проходження військової служби, а відтак у позивача було відсутнє право на призначення пенсії. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може бути позбавлений свого права на належне пенсійне забезпечення через те, що документи про підтвердження його трудового стажу, видані на території де розташоване підприємство на якому він працював, яка визнана тимчасово окупованою територією. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 04.09.2023 та пакетом документів. Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 15.08.1985 року убачається, що: - з 25.10.1986 по 20.12.1988 позивач проходив військову службу в рядах Радянської армії; - з 20.03.1989 року позивач прийнятий підземним гірником з ремонту гірських вироботок з повним робочим днем у шахтоуправління «Ясинівське» ВО «Макіїввугілля»; - з 21.07.1989 року позивач переведний підземним гірником з ремонту гірських виробіток 3 розряду з повним робочим днем у шахті; - з 20.05.1992 року позивач переведений підземним гірником з ремонту гірських виробіток 4 розряду з повним робочим днем у шахті. Вищезазначені записи відповідають відомостям відображеним у довідці від 17.03.2021 №292, яка наявна в матеріалах справи. Також, в матеріалах справи наявна копія довідки про реорганізацію шахти від 17.03.2021 №295 та копія наказу щодо атестації робочих місць від 11.08.1995 №1615. Відповідно до пункту 4.2 Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. На підставі вказаної постанови, за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії № 262240022630 від 08.09.2023 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Згідно рішення про відмову, страховий стаж позивача становив 32 роки 10 місяців. При розгляді заяви позивача про призначення пенсії, період роботи 20.03.1989 по 31.03.1989, з 10.04.1989 по 20.07.1989, з 21.07.1989 по 23.02.1995 не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1, позаяк не взято до уваги уточнюючі довідки про пільговий характер робіт, позаяк вказана довідка та інші документи підписані та скріплені печатками Донецької народної республіки. Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок) пунктом 1 якого визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 цього порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За змістом положень пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначені правові норми свідчать, що пільговий стаж особи обчислюється на підставі записів трудової книжки, уточнюючих довідок про пільговий характер роботи та з урахуванням результатів атестації робочих місць за умовами праці. Судом встановлено, що з метою підтвердження наявного трудового стажу позивачем було подано до пенсійного органу трудову книжку, довідку №292 від 17.03.2021 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 293 від 17.03.2021 року та №294 від 17.03.20214 року, довідку про реорганізацію підприємства де працював позивач №295 від 17.03.2021 року, копію наказу № 1615 від 11.08.1995 Про результати атестації робочих місць за умовами праці. Вказані документи видані Шахтою Ясиновська-Глибока державного унітарного підприємства донецької народної республіки Макеєввугілля. Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі також - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Згідно з п.6 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року №1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки. Положеннями ст.100 Закону №1788-ХІІ визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах, передбачених списками згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до вимог, встановлених раніше діючим законодавством. Так, Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162. За відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача та довідці №292 від 17.03.2021, позивач працював: з 20.03.1989 по 31.03.1989 (Наказ №177-к від 20.03.1989) за професією учень гірника з ремонту гірничих виробок підземний з повним робочим днем в шахті на дільниці РГВ з підземною тарифною ставкою, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт «гірничі роботи» (Постанова Совєту Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173), з 01.04.1989 по 09.04.1989 (Наказ № 192-к від 27.03.1989) за професією підсобний робітник ремонтно-будівельної дільниці поверхневий до початку курсів, з 10.04.1989 по 20.07.1989 (Наказ № 177-к від 20.03.1989) за професією учень гірника з ремонту гірничих виробок підземний з повним робочим днем в шахті на дільниці РГВ з підземною тарифною ставкою, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт «гірничі роботи» (Постанова Совєту Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173), пройшов курси гірника з ремонту гірничих виробок підземного з 10.04.1989 в УКК терміном 1,5 місяця (Наказ № 226-к від 10.04.1989), з 21.07.1989 по 23.02.1995 (Наказ №566 від 21.07.1989) за професією гірник з ремонту гірничих виробок підземний з повним робочим днем в шахті на дільниці РГВ, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1010100а (Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162), У довідці зазначено, що час навчання в учбовому пункті (10 днів у березні 1989 року, 2 дні у липні 1989 року) та навчання на курсах шахта оплачувала у розмірі підземної тарифної ставки. Отож, наявна в матеріалах справи трудова книжка містить відомості щодо роботи позивача на вищезазначених посадах, а також вищезазначеною довідкою підтверджено безпосередню зайнятість позивача з повним робочим днем в шахті з підземною тарифною ставкою, що передбачено Списком

1. Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань , російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців на території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування Донецький район віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Усі документи, видані на непідконтрольній Україні території, починаючи з 1 грудня 2014 року, вважаються недійсними. Оскільки, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 292 від 17.03.2021, видана 17.03.2021 підприємством донецької народної республіки, яка не визнана Україною як державне утворення, то відповідач не урахував приведені вище довідки при призначенні пенсії за віком позивачу. На підставі викладеного, періоди відповідач відмовив у зарахуванні періодів роботи з 20.03.1989 по 31.03.1989, з 10.04.1989 по 20.07.1989, з 21.07.1989 по 23.02.1995 до пільгового стажу роботи за Списком №

1. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам колегією суддів ураховано, що згідно із статтею 18 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII. Згідно із частинами першою третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ, Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці. Відсутність можливості через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України проведення перевірки відомостей зазначених у довідці, не повинно покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка містить усі необхідні реквізити та відомості, які відповідають відомостям трудової книжки. Аналогічна позиція відображена у постанові ВС від 7 липня 2019 року у справі №302/757/17-а. Отже, позивачем вчинено усі можливі від нього дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного (пільгового) стажу за час роботи, зазначених у трудовій книжці та довідці, позаяк таке суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Як наслідок, у даному конкретному випадку дана довідка № 292 про підтвердження наявного тривого стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідки № 293 та № 294 про заробітну плату позивача за спірні періоди мають братися до уваги відповідачем, проте, жодним чином не легітимізуючи окупаційну владу, а відтак такі підтверджують право позивача на пільгову пенсію згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються періоду проходження позивачем військової служби з 25.10.1986 по 20.12.1988, то колегія суддів зазначає наступне. З долученої до копії трудової книжки та військового квитка позивача убачається, що у період з 25.10.1986 по 20.12.1988 позивач проходив строкову військову службу. Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям. Питання зарахування до стажу періоду служби в Радянській армії, регулювалось у 1980-х роках Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №

590. Так, підпунктом «к» пункту 109 цього Положення передбачено, що окрім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР. Цим же пунктом Положення встановлено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком і інвалідності робітником і службовцем, що працював на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах і на інших роботах важкими умовами праці, періоди, вказані в підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору того, хто звернувся за призначенням пенсії або до роботи, яка передує цьому періоду, або до роботи, який йде за закінченням цього періоду. Статтею 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною четвертою вказаної статті Закону Про військовий обов`язок і військову службу передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й строкову військову службу (базову). Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Окрім того у постановах від 24.10.2018 у справі № 211/2626/17, від 23.04.2019 у справі № 233/247/16-а та від 20.10.2021 у справі № 2-а-22/11, від 17 листопада 2021 року у справі №242/5635/16-а, Верховний Суд дійшов наступного висновку: « на період проходження позивачем військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №

590. Підпунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16 Положення), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16 Положення) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду. Відтак, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що період проходження позивачем військової служби у будь-якому випадку повинен бути зарахований до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки ця робота як передувала військовій службі, так і слідувала по її закінченню». Натомість з матеріалів убачається, що при ухваленні оскаржуваного рішення відповідач приведених положень та висновків Верховного Суду не урахував. При цьому колегія суддів також зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтованих мотивів та підстав відмови у зарахуванні позивачу періоду перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з покликанням на відповідні норми національного законодавства та з урахуванням та оцінкою фактичних обставин справи. Як наслідок оскаржуване рішення в обумовленій частині є протиправним, позаяк відповідач не забезпечив належаного розгляду заяви позивача про призначення пенсії у зазначеній частині також. За приведених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 04.09.2023 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 380/2959/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос