Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/6950/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 року справа №200/6950/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання Никифорової І.М., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року по справі № 200/6950/23 (суддя І інстанції Ушенко С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області про стягнення пені,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України на його користь пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року за період з 11.07.2023р. по 30.11.2023р. у сумі 958011,19 грн.; стягнути на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, у сумі 48560,18 грн., (з яких: витрати на сплату судового збору 14370,18 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 34190,00 грн.). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року за період з 11 липня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 958 011 (дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч одинадцять) грн. 19 коп.. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» судовий збір у розмірі 14 370 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят) грн. 19 коп.. Не погодившись з таким судовим рішенням, Головним управління ДПС у Донецькій області подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом не було враховано, що про порушення свого права позивач дізнався ще у 2012 році, а тому позов було подано з порушенням встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду. Судом першої інстанції не були враховані правові висновки Верховного суду щодо строку звернення, викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року в справі № 140/1770/19. Також судом не враховано положення пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, за приписами якої нарахування пені згідно з абзацом першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану. У зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата 28.02.2022р. розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачем 18 січня 2012 року було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2011 року, у якій було визначено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 10 037 722,00 грн.. Податковим повідомлення-рішенням від 29 березня 2012 року №0000151313/174/10/15-17/2 позивачу було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за звітний період грудень 2011 року в сумі 10 037 722,00 грн.. Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а/0570/7563/2012 від 07.08.2012р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2015р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000151313/174/10/15-17/2 від 29 березня 2012 року. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. у справі №805/1151/14 (набрала законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014р.) стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 10037722 (десять мільйонів тридцять сім тисяч сімсот двадцять дві) гривні 00 копійок. Рішенням Донецького окружного адміністративної суду від 14 листопада 2023 року у справі №200/4477/23 (набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року) стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 1221027 гривень за період з 13.02.2023р. по 10.07.2023р.. Предметом розгляду цієї справи є стягнення пені з Державного бюджету України на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року за період з 11.07.2023р. по 30.11.2023 р. у сумі 958011,19 грн.. Сторонами підтверджується, що сума податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 10037722 грн., заявленої позивачем до відшкодування, на дату прийняття судового рішення у цій справі не відшкодована. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України ( в редакції чинної у спірний період). Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення вірогідності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що стають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України було визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Згідно положень п. 200.15 ст.200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня. При цьому, нарахування пені здійснюється на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість з моменту її виникнення до дня погашення включно, адже саме з цієї дати припиняється протиправна бездіяльність контролюючого органу, яка полягає у невиконанні державою взятих на себе зобов`язань з відшкодування податку на додану вартість. Отже, нормами Податкового кодексу України прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень. При цьому чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості. Як вже встановлено вище, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. у справі №805/1151/14 (набрала законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014р.) стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 10037722 (десять мільйонів тридцять сім тисяч сімсот двадцять дві) гривні 00 копійок. Сума податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 10037722 грн., заявленої позивачем до відшкодування, на дату прийняття судового рішення у цій справі не відшкодована. Рішенням Донецького окружного адміністративної суду від 14 листопада 2023 року у справі №200/4477/23 (набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року) стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 1221027 гривень за період з 13.02.2023р. по 10.07.2023р.. В межах цієї справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період за період з 11.07.2023р. по 30.11.2023 р.. Неповернута сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року складає 10037722,00 грн.. При цьому, згідно рішення Правління НБУ, облікова ставка Національного банку України становила: в період з 11.07.2023 по 27.07.2023 - 25%; з 28.07.2023 по 14.09.2023 - 22%; з 15.09.2023 по 26.10.2023 - 20%; з 27.10.2023 по 30.11.2023 - 16%. Сума пені розраховується за формулою: П = Сз х О (НБУ) х В : R х К (дн), де: П - сума пені, що нараховується на бюджетну заборгованість з ПДВ; Сз - фактично непогашена сума бюджетної заборгованості з ПДВ; О (НБУ) - облікова ставка НБУ на момент виникнення пені (%); В - коефіцієнт, що складає 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені протягом строку її дії, включаючи день погашення; R - кількість днів у календарному році; К (дн) - кількість календарних днів прострочення у сплаті, включаючи день сплати. Отже, розмір пені за період з 11.07.2023р. по 27.07.2023р. (17 днів) розраховується таким чином: 10037722,00 (сума заборгованості) х 25% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 17 (днів прострочення) = 140 253,10 грн. Розмір пені за період з 28.07.2023р. по 14.09.2023р. (49 днів) розраховується таким чином: 10037722,00 (сума заборгованості) х 22% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 49 (днів прострочення) = 355 747,87 грн.. Розмір пені за період з 15.09.2023р. по 26.10.2023р. (42 днів) розраховується таким чином: 10037722,00 (сума заборгованості) х 20% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 42 (днів прострочення) = 277 206,13 грн. Розмір пені за період з 27.10.2023р. по 30.11.2023р. (35 днів) розраховується таким чином: 10037722,00 (сума заборгованості) х 16% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 35 (днів прострочення) = 184 804,09 грн. Отже, загальний розмір пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року за період з 11.07.2023р. по 30.11.2023р. становить 958011, 19 грн.. Відповідачем правильність проведеного судом першої інстанції розрахунку пені не оспорюється. Посилання відповідача на ті обставини, що пункт 200.23 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим, згідно якого положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на наступне. Як вже зазначалось вище, пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану. Проте заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, щодо якої ставиться питання про стягнення пені, виникла в жовтні 2012 року. Тобто обов`язок відповідача по відшкодуванню ПДВ виник не під час введення воєнного стану. Суд звертає увагу, що наведена відповідачем норма не вводить мораторій на нарахування пені, не виключає однозначно її нарахування, сам факт введення воєнного стану також не визначений як єдина умова не нарахування пені. Дана норма встановлює лише можливість не застосування пені, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного стану. Проте, відповідач жодних форс-мажорних обставин, які зумовили невиконання ним обов`язку по відшкодуванню заборгованості з ПДВ, не навів. Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог. Щодо строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Процесуальним наслідком пропущення строків звернення до адміністративного суду стаття 123 КАС України передбачає повернення позову чи залишення його без розгляду (залежно від стадії виявлення судом факту пропуску). День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Для цілей розгляду судом термінових спорів у статті 270 КАС визначено, що днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення (частина четверта цієї статті). Колегія суддів враховує, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування в певних випадках та захисту прав учасників податкових відносин є Податковий кодекс України, який в тому числі регулює і питання порядку здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Законом №1797-VІІІ у підпункті 14.1.18 слова і цифру "у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу" було виключено. Пунктом 200.12 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня. Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. Отже, у даній справі після спливу останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача узгодженої суми відшкодування ПДВ, останній мав дізнатися про порушення свої прав та виникнення підстав для вжиття заходів по їх захисту із обранням відповідного способу. Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу. Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду суд враховує практику Верховного Суду з цього питання, який тривалий час виходив з того, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення заборгованості з бюджету та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків. Палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла аналогічного правового висновку та у постанові від 14 березня 2019 року (справа №822/553/17) вказала, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Відтак, і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника (абзац другий пункту 200.15 статті 200 ПК України). Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року (справа №826/7380/15) дійшла правового висновку, що за відсутності належного правого механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного прав є стягнення з Державного бюджету України через відповідне ГУ ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Водночас, на переконання колегії суддів, праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов`язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити. Право на звернення до суду не може бути реалізованим у будь-який невизначений час після його виникнення. Законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання як не сплаченої, так і надміру сплаченої чи такої, що підлягає відшкодуванню, у податковому правовідношенні припиняються. Аналогічний підхід до застосування положень статті 102 ПК України в частині встановлення темпоральних меж права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування викладено і в постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року (справа №1340/4394/18). Зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, на переконання колегії суддів, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 січня 2023 року в справі № 140/1770/19 визнала помилковими висновки судів попередніх інстанцій про триваючий характер порушення прав позивача та про відсутність механізму отримання зазначеного відшкодування за наслідками відображення відомостей щодо позивача в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (починаючи з пункту 81 постанови), а також дійшла висновку про те, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (пункт 102). Окремо в пункті 106 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів слід враховувати наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила в цій справі. Аналогічний висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року в справі № 803/1149/18, а також у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі 360/4040/21. Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 дійшов висновку, що зміна сталої судової практики Верховного Суду може розглядатися судами як поважна причина для поновлення строків звернення до суду. Так, Верховний Суд зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми. Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Зокрема, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Судова палата повторно наголосила зазначену правову позицію у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, що після ухвалення цієї постанови суди повинні уникати формального підходу при застосуванні її висновків, зокрема не допускати випадків скасування судових рішень з мотивів пропуску строку звернення до суду, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час ухвалення судового рішення змінилось тлумачення Верховним Судом відповідної норми права з цього питання. Судова палата вважала за необхідне наголосити, що при обчисленні шестимісячного строку звернення до суду у подібних до цієї справах, суди повинні звертати особливу увагу на момент початку перебігу цього строку і в кожній конкретній справі вирішувати питання про наявність/відсутність підстав вважати його пропущеним, а так само наявність/відсутність підстав вважати такий строк пропущеним з поважних причин. Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 01.12.2023р.. В даній справі бездіяльність податкового органу триває з 2012 року, коли постановою Донецького окружного адміністративного суду (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012) скасовано податкове повідомлення-рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10037722,00 грн.. Таким чином, оскільки бездіяльність податкового органу в частині сплати позивачу бюджетного відшкодування триває, позовні вимоги щодо стягнення пені заявлені за період з 11.07.2023р. по 30.11.2023р., колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було порушено строк звернення до суду. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судові рішення без змін. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №200/6950/23 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №200/6950/23- залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 20 червня 2024 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20 червня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 20 червня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді А.А. Блохін І.В. Сіваченко