Постанова КЦС ВС № 295/6959/22

Постанова Іменем України 13 червня 2024 року м. Київ справа № 295/6959/22 провадження № 61-4000св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року в складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Талько О. Б., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Талько О. Б., Історія справи Короткий зміст позову У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування постанови та акту державного виконавця. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що: у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Бородін Д.В. вказали на необхідність залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою сторони позивача в судове засідання на розгляд справи; оскільки позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання на розгляд справи, причин неявки до суду не повідомили і від них не надходило до суду заяв про розгляд справи за їхньої відсутності, тому існують підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат у справі залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що: ухвала про залишення позовної заяви ОСОБА_1 в справі постановлено 14 листопада 2023 року, а відтак, саме з цього дня відліковується п`ятиденний строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_2 та його представник були присутні в судовому засіданні 14 листопада 2023 року під час вирішення питання щодо залишення позову без розгляду; в порушення вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України відповідач подав до суду докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу лише 27 листопада 2023 року, в той час як передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденний строк для їх подання закінчився 20 листопада 2023 року. При цьому вимог про поновлення пропущеного процесуального строку відповідачем не заявлено, як і не зазначено про поважність причини його пропуску; положення частини восьмої статті 141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов`язують суд залишити без розгляду таку заяву (клопотання). Тому клопотання відповідача про компенсацію судових витрат щодо стягнення з позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу подано до суду з пропуском строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, у зв`язку з чим клопотання підлягає залишенню без розгляду. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц. Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бородіна Д. В. задоволено частково. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року скасовано і постановлено нову, якою у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Бородіна Д. В. відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що: за приписами частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина 6 статті 142 ЦПК України). А згідно частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору; суд першої інстанції до вказаних правовідносин помилково застосував вимоги частини 8 статті 141 ЦПК України, якими передбачено п`ятиденний строк для подання доказів представником відповідача понесених судових витрат на правничу допомогу. У той же час такі правовідносини, враховуючи, що судові дебати не проводилися, регулюються приписами частини шостої статті 142 ЦПК України, відповідно до яких суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду. Таким чином, постановлена ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню; представник відповідача в порядку надання останньому професійної правничої допомоги приймав особисту участь у судових засіданнях в суді першої інстанції на підставі Договору про надання правничої допомоги від 01 грудня 2021 року (а. с. 162, том 5). До клопотання про компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом справи від 27 листопада 2023 року долучено відповідні докази про надання правничої допомоги представником відповідача, саме як адвокатом, та докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (а. с. 163, том 5); посилаючись на зловживання позивачем процесуальними правами, представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів у підтвердження таких обставин, і таких доказів не встановлено судом. Тому правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про компенсацію судових витрат ОСОБА_2 , понесених за надання правничої допомоги, немає. Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Нестерчук С. С. задовольнити частково, постановлено у цивільній справі № 295/6959/22 додаткову постанову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що: 12 березня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Нестерчук С. С. подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В обґрунтування поданої заяви, адвокатом надано копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 12 березня 2024 року на загальну суму 5 000 грн (том 6 а.с.164). Крім того, у матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги № 03-1/24 від 04 березня 2024 року, у пункті 2.1 якого сторони погодили, що гонорар адвоката складає 5 000 грн та копія ордеру (том 5, а. с.250-252); представник ОСОБА_1 - адвокат Нестерчук С. С. у ході апеляційного розгляду подавала відзив на апеляційну скаргу та брала участь у одному судовому засіданні 11 березня 2024, яке тривало незначний проміжок часу. З урахуванням викладеного, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, часом витраченим на їх виконання, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 грн понесених витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції; щодо поданої ОСОБА_2 заяви про постановлення окремої ухвали відносно адвоката Нестерчук С. С., колегія суддів зазначила, що приписами частини 2 статті 262 ЦПК України передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. За наслідками розгляду цієї справи, апеляційний суд не убачає правових підстав для постановлення окремої ухвали відносно адвоката Нестерчук С. С. Колегія суддів вважала за необхідне роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до положень частини першої статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» він не позбавлений права безпосередньо звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо неетичної поведінки адвоката, яка може бути підставою для притягнення його (її) до дисциплінарної відповідальності при підтвердженні таких фактів. Аргументи учасників справи 14 березня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року, в якій просив: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_2 про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача шляхом стягнення з позивача ОСОБА_1 20 000 грн витрат на правничу допомогу. Касаційна скарга мотивована тим, що: суд першої інстанції не розглянув спір по суті, однак відповідачем понесені витрати на правничу допомогу. При цьому ці витрати сталися виключно у зв`язку з діями позивача, який ініціював позов до суду, активно підтримував позов, однак в подальшому, усвідомлюючи безпідставність своїх вимог, пасивною поведінкою фактично відмовився від свого позову без жодних пояснень. Тому витрати відповідача мають бути компенсовані за рахунок позивача, оскільки іншим чином компенсувати ці витрати неможливо, і як наслідок буде мате місце втручання в мирне володіння майном відповідача; апеляційний суд безпідставно ототожнив термін «зловживання процесуальними правами» з «необґрунтованими діями». 07 травня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, в якій просив: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу. Касаційна скарга на додаткову постанову мотивована тим, що: стаття 141 ЦПК України може бути застосована тільки у тому випадку, коли спір розглянутий по суті. Ця норма не може бути застосована щодо судових витрат, які понесені учасниками справи під час вирішення судом інших процесуальних питань (заяв, клопотань); заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року відмовлено. 14 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 05 квітня 2024 рокузазначено, що: наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права. В ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2024 рокузазначено, що: наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Позиція Верховного Суду Щодо оскарження постанови апеляційного суду від 11 березня 2024 року Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України). Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є, зокрема, ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду (див., напр., постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року в справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року в справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20)). Постановлена судом першої інстанції ухвала про залишення заяви без розгляду є такою, якою закінчено розгляд справи і яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України). Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Тлумачення частини першої статті 374 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі. Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19)). У справі, що переглядається: при скасуванні ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції до вказаних правовідносин помилково застосував вимоги частини 8 статті 141 ЦПК України. При цьому апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Бородіна Д. В. про компенсацію судових витрат та зазначив, що, посилаючись на зловживання позивачем процесуальними правами, представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів для підтвердження таких обставин, і таких доказів не встановлено судом; суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у кожному випадку апеляційний суд повинен перевіряти, чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі; апеляційний суд не врахував, що ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року про залишення без розгляду клопотання про компенсацію судових витрат у справі є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі; повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції; оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тобто не розглянув по суті клопотання про компенсацію судових витрат, то апеляційний суд позбавлений можливості вирішити по суті це клопотання; тому у випадку скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд, керуючись статтею 379 ЦПК України, має направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про розгляд клопотання про компенсацію судових витрат по суті. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду від 25 квітня 2024 року Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати». З урахуванням того, що постанова апеляційного суду від 11 березня 2024 року підлягає скасуванню, то і додаткову постанову апеляційного суду від 25 квітня 2024 року також належить скасувати. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення апеляційного суду прийняті без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційні скарги належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року, додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року, додаткова постанова Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар А. Ю. Зайцев Є. В. Краснощоков