Постанова Харківський апеляційний суд № 644/10089/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 19 червня 2024 року м. Харків справа № 644/10089/23 провадження № 22-ц/818/1787/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Маміної О.В. Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Львової С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ ХНУВС до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати умови контракту та погасити заборгованість, за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ, в особі представника Лисяк Яни Едуардівни на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області 14 лютого 2024 року, постановлену суддею Карімовим І.В., В С Т А Н О В И В : У грудні 2023 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 22 180 грн. 99 коп. витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, а також понесених судових витрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що ОСОБА_1 проходив навчання у позивача на посаді курсанта та подалі був звільнений з органів поліції. 23.12.2021 року на прохання відповідача після звільнення останнього з органів поліції між ОСОБА_1 як з цивільною (фізичною) особою та Харківським національним університетом внутрішніх справ був укладений договір про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, з розстроченням платежу в розмірі 22180 грн. 99 коп. до одного року. Незважаючи на ознайомлення з розрахунками коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, та згодою з розрахунками та нарахованими сумами, ОСОБА_1 не здійснив добровільного відшкодування цих витрат після закінчення строку, зазначеного в договорі від 23.12.2021 року. Подалі позивач надав клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні та за відсутності представника позивача (а.с.12-13). Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області 14 лютого 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Повідомлено позивача Харківський національний університет внутрішніх справ, що вказана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства (адміністративна юрисдикція). В апеляційній скарзі представник Харківського національного університету внутрішніх справ ХНУВС просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Договір про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року був складений з ОСОБА_1 за його проханням, після ЗВІЛЬНЕННЯ з органів поліції, як з цивільною (фізичною) особою. Вказує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Представник університету, звертаючись до суду із позовом, посилався на те, що відповідачем порушено умови цивільно-правової угоди, а тому спір є цивільно-правовим. При цьому, спір не стосується проходження публічної служби в органах внутрішніх справ України. Вважає, що цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) факт дотримання або порушення сторонами умов договору, а також застосовувати передбачені цим договором або законом наслідки в разі встановлення, зокрема й обставин порушення зобов`язання, якщо ці питання не пов`язані із дослідженням та встановленням правомірності дій, рішень чи бездіяльності органу владних повноважень чи службовця або посадовця як сторони спору. Посилання суду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16., згідно з яким розгляд справ в порядку адміністративного судочинства здійснюється у разі невиконання договору підготовки фахівця особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби є помилковою, так як дана позиція не підлягає застосуванню до спорів щодо невиконання зобов`язання за договором розстрочення. Відповідач уклав договір про добровільну сплату суми витрат, пов`язаних з утриманням у ХНУВС, протягом одного року відповідно до умов договору. Проте з огляду на порушення зазначених зобов`язань ХНУВС звернулася до суду про стягнення коштів у зв`язку з невиконанням саме договору розстрочення, а не у зв`язку з порушенням договору підготовки фахівця. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому провадження у цій цивільній справі, яке було відкрито помилково, підлягає закриттю на підставі п.1ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Як вбачається із матеріалів справи, у грудні 2023 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду першої інстанції з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням, в сумі 22180,99 грн. При цьому, за доводами позивача, договір про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року, був складений з ОСОБА_1 за його проханням після звільнення з органів поліції, як із цивільною (фізичною) особою, а тому спір є цивільно-правовим, та не стосується проходження публічної служби в органах внутрішніх справ України. Дійсно, 23.12.2021 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року, пов`язаних з його утриманням у Харківському національному університеті внутрішніх справ, який здійснює підготовку поліцейських. Даним договором боржнику ОСОБА_1 було надано розстрочку зі сплати заборгованості на суму 22180,99 грн., шляхом сплати щомісячно рівними платежами по 1848, 42 грн. Так, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 02 липня 2015року №580-VIII«Про Національнуполіцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Статтею 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 409/932/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 185/10751/18. За такого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. До такого висновку суд першої інстанції обгрунтовано дійшов з урахуванням правових позицій, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаних постановах. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що спір виник у результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утримання його у НАВС, яка укладена вже після звільнення зі служби, у зв`язку з чим вирішення цього спору належить до компетенції цивільного суду, оскільки як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вказаних постановах від 12 грудня 2018 року, 30 січня 2019 року, 13 березня 2019 року та від 10 квітня 2019 року, спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Укладений між сторонами договір розстрочення спрямований на забезпечення відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, та не змінює природу правовідносин щодо цих коштів, а лише визначає порядок та строки їх повернення. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. З огляду на викладене, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, то апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ, в особі представника Лисяк Яни Едуардівни - залишити без задоволення. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області 14 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова