Постанова Волинський апеляційний суд № 164/891/24

Справа № 164/891/24 Провадження №33/802/421/24 Головуючий у 1 інстанції:Невар О. В. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2024 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Мисковця І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 16 травня 2024 року щодо нього, В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Постановою судді ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14 квітня 2024 року, біля 19 години 00 хвилин, на вул. Грушевського в смт. Колки Луцького району Волинської області, керував мотоциклом „Lifan LF150", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), на вимогу працівника поліції відмовився пройти медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у відповідному медичному закладі, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин у справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 заперечує факт керування ним мотоциклом за обставин, котрі вказані в протоколі про адміністративне правопорушення. Оскільки транспортним засобом не керував, вважає, що проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння він не був зобов`язаний. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений на суперечливих та упереджених свідченнях свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вказані свідки на його переконання є зацікавленими особами та надали неправдиві відомості щодо обставин справи. Також апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення оформлений з порушенням вимог щодо фіксації точного місця вчинення адміністративного правопорушення, оскільки в ньому зазначено лише назву вилиці без прив`язки до конкретного місяця. У зв`язку з вказаним ОСОБА_1 вважає, протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис та пояснення свідків недопустимими доказами. На переконання апелянт, місцевий суд змінив зміст обвинувачення викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, намагаючись привести його у відповідність до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП. Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Мисковця І.А., який підтримував апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується наявними у справі доказами. Зокрема, його вина стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №074298 від 14.04.2024 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.04.2024 (а.с.4); відеозаписами з бодікамери поліцейського (а.с.10), а також іншими матеріалами справи. Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч.1 ст.251, ст.252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам, які у своїй сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є самостійними ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував мотоциклом „Lifan LF150", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), на вимогу працівника поліції відмовився пройти медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у відповідному медичному закладі, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція). Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відеозапис, прикріплений до матеріалів справи надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи. Згідно відеозапису, наявного в матеріалах справи, працівники поліції у відповідності до вказаної вище Інструкції повідомили ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, про різкий запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння шкірного покрову обличчя, порушення координації рухів, що стало поліцейським підставою вважати про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою спеціального технічного пристрою, так і в медичному закладі. Однак останній категорично відмовився (а.с.10). Як вбачається з оскаржуваного рішення та не заперечується в апеляційній скарзі, факт відмови від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував, оскільки вважав, що підстав для проходження такого огляду на той момент не було, оскільки транспортним засобом не керував. Однак, відповідно до матеріалів справи, а саме пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 керував мотоциклом з явними ознаками алкогольного сп?яніння, при цьому створював аварійну обстановку іншим учасникам дорожнього руху, зокрема, здійснював рух по зустрічній смузі (а.с.6-7). Вказані пояснення узгоджуються з рапортом чергового ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, згідно до якого на лінію 102 надійшло повідомлення про керування транспортним засобом «Ліфан», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 особами в стані алкогольного сп`яніння та створення останніми аварійної ситуації (а.с.3). Апелянтом не надано будь-яких доказів, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають неприязні відносини до ОСОБА_1 чи їх пояснення містять неправдиві відомості щодо обставин справи. Таким чином підстав ставити під сумнів пояснення вказаних вище свідків апеляційний суд не вбачає, оскільки вони є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, як вбачається з відеозапису з бодікамери працівника поліції, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ствердно та чітко вказали на ОСОБА_1 як на особу, яка керувала транспортним засобом «Ліфан», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння та створювала аварійну обстановку на дорозі (а.с.10). З огляду на наведене, безпідставними є доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, у зв`язку з чим не повинен був проходити огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, оскільки вони повністю спростовуються вищенаведеним. Що стосується тверджень апелянта про не встановлення працівниками поліції родинних зв`язків між неповнолітніми свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та особами, в присутності яких вони давали пояснення, то вони є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи. З відеозапису з бодікамери працівника поліції вбачається, що свідок ОСОБА_3 була опитана в присутності брата ОСОБА_6 , який на камеру вказує ступінь родинного зв`язку. Крім того, засвідчив вказане у поясненнях своїм підписом (а.с.7). У свою чергу, свідок ОСОБА_2 була опитана в присутності матері ОСОБА_7 , яка на камеру вказує ступінь родинного зв`язку. Крім того, засвідчила вказане у поясненнях своїм підписом (а.с.6). Також місцевий суд було допитав свідка ОСОБА_8 , який вказав, що 14 квітня 2024 року, біля 17 години, він бачив ОСОБА_1 в с. Ситниця Луцького району Волинської області. Останній їздив мотоциклом „Lifan LF150", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та, на його думку, був тверезим. В смт. Колки Луцького району Волинської області приїхав після 20 години, а тому не був очевидцем подій, що відбувалися біля 19 години поблизу кафе „Сузір?я". Проте покази вказаного свідка не містять будь-якої інформації, яка би підтверджувала чи спростовувала керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з вказаним, дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відповідали положенням як Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», так і вимогам ст.266 КУпАП. Суд апеляційної інстанції не вбачає істотних порушень вимог КУпАП при проведені огляду водія ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, які могли б стати беззаперечною підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у даній справі. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП. Відсутність в протоколі прив`язки до конкретного місяця, жодним чином не свідчить про недопустимість його як доказу, а також не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не спростовують вину останнього у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення. Також апеляційний суд не вбачає жодних порушень з боку місцевого суду щодо відображення змісту обвинувачення, про що вказує в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , адже в протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові обвинувачення відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, є достатньо конкретним для здійснення захисту проти обвинувачення. Незгода апелянта з оцінкою місцевим судом доказів у даній справі не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ті докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, здобутим у відповідності до вимог закону та які є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину. Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Враховуючи вказане вище, підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 16 травня 2024 року щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов